Емоції Польщі, торги Угорщини та шпагат Фіцо. Чого чекати від західних сусідів України

На додачу до відбиття російської агресії та постійного пошуку коштів на оборону Україні регулярно доводиться відволікатися і на гасіння "дипломатичних пожеж" із західними сусідами – Польщею, Угорщиною чи Словаччиною. Навіть із відносно спокійною Румунією є свої нюанси.

Їх значення для України важко переоцінити, і через логістику військових вантажів, і через вплив на євроінтеграцію. Тим більше роль західних судідів зростає на тлі блокування Росією українських портів та ймовірної необхідності переорієнтувати торгівлю на сухопутні маршрути, як це вже було в 2022 році.

Попри спільний європейський вектор, з кожною із цих країн Київ має власну специфіку відносин та свій набір прихованих ризиків.

Фото: Від чого залежать відносини України з західними сусідами (інфографіка РБК-Україна)

Польща на емоціях

Відносини з Варшавою останнім часом складно назвати теплими. У червні сталося найбільше за багато років загострення – абсолютно несподівано для Києва – викликане присвоєнням одній з військових частин ЗСУ імені героїв УПА.

Емоційна буря, викликана таким кроком, мала наслідком "війну орденів". Спочатку президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі, ордену "Білого орла".

Після цього низка українських топ-посадовців відмовилася вже від польських орденів та медалей. Все це супроводжувалося антиукраїнською істерією в польському сегменті соцмереж, а також поодинокими фізичними нападками на українців у Польщі.

Фото: Кароль Навроцький під час вшанування жертв Волинської трагедії (скрін відео x.com/NawrockiKn)

Чергову хвилю ескалації очікували на 11 липня – день пам'яті жертв Волинської трагедії в Польщі. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов в інтерв'ю РБК-Україна прямо попереджав, що Польща готувала низку "незрілих ескалаційних кроків".

Втім, польське керівництво вирішило не йти на нове загострення. Президент Кароль Навроцький у своїй промові до роковин "Волині" обмежився лише закликом до парламенту законодавчо заборонити червоно-чорний прапор ОУН-УПА.

Такій позиції сприяла сукупність чинників, каже РБК-Україна заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук.

З одного боку, потеплішали відносини України зі США, а польський президент у значній мірі орієнтується на настрої у Білому домі. З іншого – європейський вплив та перспективи участі у відновленні України та економічні вигоди для Польщі від цього.

Зі свого боку, Україна також робить акцент на конструктив. 17 липня президент Зеленський оголосив про "п'ять кроків" для подолання історичних суперечок. Серед іншого, будуть відкриті всі архіви СБУ та Служби зовнішньої розвідки щодо подій ХХ століття на Волині та збільшено кількість дозволів на ексгумаційні роботи.

Такі ніби дріб'язкові для України жести, тим не менш, мають велику вагу для польського политикуму. Тож реакція на них – відповідна.

"Із задоволенням і надією сприймаю слова та рішення Володимира Зеленського щодо відносин між нашими державами, які мають ґрунтуватися на взаємній повазі та правді", – зазначив прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Президент Польщі особисто не коментував рішення Зеленського, але його радник Альвін Гаядур заявив, що "лише слів недостатньо".

В будь-якому разі, українсько-польські відносини вже не будуть такими, як раніше.

"Ані українська сторона, ані польська не будуть проявляти особливих сантиментів у двосторонніх відносинах і намагатимуться перевести їх на транзакційні рейки. Тобто, якщо ми хочемо щось отримати від Польщі, то, відповідно, маємо щось Польщі за це запропонувати", – каже Сергій Герасимчук.

Приклад цьому – оборонна співпраця. На початку липня польський державний концерн PGZ підписав нові контракти з українською TAF Industries щодо спільного виробництва безпілотників та сервісного обслуговування винищувачів.

До всього іншого, прагматизм є одним з чинників, який до певної міри буде стримувати польських політиків від нових ескалацій. Додатково цьому сприяє російська загроза та інциденти на кшталт прильоту ракети Х-101 поблизу Любліна 30 липня.

Такі провокації зобов'язують Польщу та НАТО дбати про власну безпеку, а найефективнішим кроком для нарощування оборонних спроможностей є саме поглиблення партнерства з Україною.

"Розуміння цього повинно змінити погляди поляків на ситуацію, на наші відносини двостороннього характеру. А це означає, що є надія на те, що все ж таки Варшава піде на більш посилену співпрацю в різних сферах, але передусім ми зараз говоримо про оборонну галузь", – вважає кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Проте, ймовірно, повністю нових ескалацій не уникнути в міру наближення парламентських виборів у Польщі наступного року. Очевидно, кожна політична сила намагатиметься розіграти "українську карту", бо на це з різних причин відгукується польське суспільство.

Згідно з опитуванням CBOS, кількість поляків, які виступають проти прийому біженців з України, перевищила кількість прихильників такої політики – 52% проти 48%. Такий результат зафіксовано вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії.

Також нікуди не ділися об'єктивні економічні протиріччя. "Україна сприймається багатьма європейськими фермерами, зокрема й польськими, як конкурент у галузі сільського господарства. Це показали протести фермерів у 2023 році проти безмитного імпорту українського зерна", – каже в коментарі РБК-Україна аналітикиня Українського центру європейської політики Сніжана Дяченко.

Питання лише в тому, чи залишаться такі спроби ескалації лише на рівні заяв, чи знову перейдуть у практичну площину.

Окрім того, за останні тижні польські політики встигли настільки "накрутити" своє суспільство на українську тему, що ледь не щодня надходять повідомлення про чергові напади на українців у Польщі за національною ознакою. На щастя, без летальних наслідків.

Нові віяння у Будапешті

Угорщина за часів Віктора Орбана була найбільш проблемним сусідом України. Коли ж одіозний прем'єр розгромно програв вибори, Київ одразу відчув зміну настроїв. Петер Мадяр, який прийшов на зміну Орбану, явно налаштований вирішити протиріччя з Україною. Головне з них – навколо угорської меншини.

Практично одразу після того як Мадяр склав присягу, українські та угорські посадовці розпочали технічні консультації. За їх підсумками новий угорський прем'єр, власне, і оголосив про "значний прогрес".

Київ та Будапешт дійшли згоди, що Україна має виконати План дій з питань національних меншин, який було затверджено в рамках загального процесу євроінтеграції.

Важливо, що він стосується не лише угорської, а й інших національних меншин в Україні, окрім російської. Для угорської громади нічого ексклюзивного не передбачається.

Фото: Володимир Зеленський і Петер Мадяр на саміті в Анкарі (president.gov.ua)

Угорщина погодилася рухатися в рамках плану, однак, за словами Мадяра, він має бути відкорегований. Йдеться лише про технічні правки, адже частина пунктів застаріла. За словами тодішнього віцепрем'єра з питань євроінтеграції Тараса Качки, домовленості передбачають поетапне внесення змін до законодавства України протягом 2026-2027 років.

Це визначення територій проживання меншин, мовні та суспільно-політичні права. Частину зобов'язань Київ має намір реалізувати вже цього року. Перш за все – щодо освіти. Водночас екс-міністр освіти і науки України Оксен Лісовий повідомляв, що принципових новацій у домовленостях з Угорщиною немає.

Здавалося б, завдяки цьому проблема угорського вето у Євросоюзі мала зникнути. У липні ЄС цілком міг відкрити всі шість переговорних кластерів – сфер законодавства, які Україна має змінити для вступу в Євросоюз. Це технічна процедура, але без неї подальша євроінтеграція неможлива. І що важливо, для відкриття кластерів потрібна згода всіх членів Євросоюзу.

Попри сподівання, Угорщина погодилася відкрити лише перший кластер, і після додаткових консультацій – останній. Інші чотири залишаються закритими.

Так, 17 липня Угорщина відмовилася розпочати процес відкриття кластерів 2 (Внутрішній ринок) та 3 (Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання).

Відмова не пов’язана зі змістом переговорних самих розділів, де теоретично інтереси України та Угорщини могли б суперечити один одному, зазначає в коментарі РБК-Україна Сніжана Дяченко.

• Кластер 2 містить у собі такі питання, як вільний рух товарів, робочої сили і капіталу, фінансові послуги, право компаній, інтелектуальна власність, захист прав споживачів тощо.
• Кластер 3 – це оподаткування, цифрової трансформації, митниці, соціальна політика, освіта та культура.

"Щодо жодного з цих питань Угорщина публічно не висловлювала претензій до готовності України розпочати переговори. Відкриття кластерів 2 і 3 стало заручником проблемних двосторонніх відносин між Україною та Угорщиною, а також власне політики Угорщини щодо вступу України до ЄС", – підкреслює Дяченко.

За її словами, хоча новий уряд виглядає більш поступливим щодо України порівняно з Орбаном, Мадяра все ж не можна назвати проукраїнським політиком. У своїй передвиборчій кампанії він заявляв, що не підтримує швидкий вступ України до ЄС.

Крім того, антиукраїнські настрої в угорському суспільстві, які особливо активно культивувалися проурядовими медіа за часів Орбана, нікуди не зникли. Тому новий угорський прем'єр має зберігати образ рішучого політика.

"Мадяру треба доводити усім, що він продовжує відстоювати інтереси Угорщини, і тематика угорців за кордоном є "священною коровою" для будь-якої угорської адміністрації, незалежно від прізвища прем'єра", – підкреслює Сергій Герасимчук.

Разом із тим, у цій історії важливою є роль Єврокомісії, яка зберігає серйозні важелі впливу на Угорщину. Мадяр буде добиватися від Єврокомісії розморозки усіх фондів. При цьому для нього також важливо відтермінувати дедлайни на використання коштів. Головні ж торги стосуватимуться нового бюджету ЄС на 2028-2034 роки.

Це впливає на Україну двояко. Сама Єврокомісія, розуміючи вразливість Угорщини, може тиснути на неї щодо українського питання. Водночас Угорщина намагається "продати" своє право вето якнайдорожче.

Дещо змінити ситуацію могла б зустріч Володимира Зеленського та Петера Мадяра. Вони мали коротку розмову на полях саміту НАТО в Анкарі, але той формат не був розрахований на предметну розмову. Повноцінна зустріч між двома лідерами планується в Києві або Будапешті, але коли – невідомо.

Словаччина – проблеми бюрократії

Дещо інша модель поведінки у Братислави. Прем'єр-міністр Роберт Фіцо, попри свою різку риторику відносно України, на практиці намагається не створювати Києву критичних проблем. Показовий приклад – транзит російських енергоносіїв до Словаччини через Україну.

На початку року через російські обстріли постраждала нафтова інфраструктура, що фізично зупинило прокачку нафтопроводом "Дружба". Це змусило Братиславу навіть погрожувати Києву відключенням електрики, адже в команді Фіцо заявляли, що Україна навмисне блокує транзит.

Домовленості про його відновлення Київ і Братислава зафіксували 23 квітня, якраз на тлі виборчих змін в сусідній Угорщині.

Ймовірно, словацька сторона надалі буде піднімати питання подальших гарантій забезпечення Україною транзиту російської нафти. Він, як виключення для Словаччини та Угорщини, поки йде через Україну. Але в 2027 році ЄС має намір повністю відмовитись від російських енергоресурсів.

Україна, зі свого боку, може підняти питання гарантій щодо транзиту через Словаччину електроенергії і газу. Зокрема, для Києва актуальним є зменшення "газового" тарифу. Словаччина ще у 2025 пообіцяла це зробити. Але поки відповідного рішення немає.

Для пошуку компромісів Володимир Зеленський та Роберт Фіцо провели коротку зустріч в Єревані 4 травня, а вже 18 червня продовжили розмову на полях саміту ЄС в Брюсселі. Для предметного обговорення на липень планувалися міжурядові консультації. Однак в Україні несподівано змінився уряд, тож їх проведення відкладено.

Фото: Володимир Зеленський і Роберт Фіцо на саміті в Єревані (скрін відео t.me/V_Zelenskiy_official)

Водночас це не заважає досягати прагматичних домовленостей. Навіть у питаннях підтримки України з боку НАТО, де словацький прем'єр традиційно залишається скептичним, Братислава зрештою пристала на загальноєвропейську позицію.

На липневому саміті Альянсу в Анкарі Фіцо погодився на фінансування пакета допомоги Києву в обмін на звільнення Словаччини від прямих військових поставок.

Така гнучкість Фіцо продиктована суворою внутрішньою реальністю, каже Сергій Герасимчук. За його словами, Словаччина зараз перебуває у дуже складній соціально-економічній ситуації, а уряд гарячково шукає, чим закрити діри в бюджеті.

Єврокомісія вже чітко натякнула Братиславі: якщо країна не змінить політичний курс, Брюссель може застосувати "угорський сценарій" часів Орбана – просто заморозити європейські фонди та перекрити доступ до мільярдних дотацій.

"Тому Фіцо зараз на геополітичному шпагаті. З одного боку, він хоче втримати підтримку тих словаків, яким подобається його поточна політика, з іншого – розуміє, що це нереально, якщо Євросоюз прикрутить фінансування", – пояснює Герасимчук.

За таких умов Братиславі просто не до ескалацій з Києвом. Тим паче, що й сам словацький уряд наразі є досить нестійким. Він тримається на мінімальній коаліційній більшості у парламенті, де партнери Фіцо постійно шантажують його виходом із альянсу.

Румунія – прихована загроза

На відміну від більшості інших західних сусідів, критичних проблем у відносинах України та Румунії немає. Проросійського реваншу на виборах там не сталося, Бухарест залишається надійним партнером, а між країнами вже реалізується низка спільних оборонних та інфраструктурних проєктів.

Фото: Володимир Зеленський і Нікушор Дан під час візиту в Київ. На задньому плані заступник голови ОП Павло Паліса (facebook.com/zelenskyy.official)

"За рахунок партнерських відносин з Україною і спільної довіри ми хотіли б розвивати разом спроможності наших збройних сил", – заявив президент Румунії Нікушор Дан під час недавнього візиту до Києва.

Партнерство не похитнув навіть той факт, що Румунія мимоволі втягується у війну через регулярні інциденти з зальотами російських дронів на свою територію та все більш часті оголошення тривог у прикордонних з Україною містах.

Проте головним ризиком для Києва на цьому треку залишається урядова турбулентність у самій Румунії. Країна фактично занурилася в чергову політичну кризу, і саме президент Нікушор Дан наразі є ключовою особою щодо збереження курсу на підтримку України.

"Якби склалися обставини так, що новий уряд не було б сформовано, і Румунія пішла б на дострокові парламентські вибори, ризики зросли б кратно, – пояснює РБК-Україна Сергій Герасимчук. – З високою вірогідністю перемога була б за ультраправою партією AUR. Це призвело б до формування недружнього до України уряду, а його протистояння з президентом занурило б Румунію у спіраль криз".

Втім, такого сценарію поки що вдається уникати. Румунські депутати чудово розуміють, що дострокові вибори означатимуть для більшості з них втрату мандатів.

В цілому ж, внутрішні кризи та виборчі перегони у сусідніх країнах і надалі створюватимуть ризики для Києва. Проте поєднання фінансових важелів Брюсселя та гнучкої, прагматичної роботи української дипломатії наразі дозволяє втримувати ці відносини в конструктивному річищі. І надалі збереження такого статусу-кво вимагатиме від України не стільки емоційних закликів до підтримки, скільки пошуку спільних вигод.

Питання – відповідь (FAQ):

– Як змінилися відносини України та Польщі через історичні суперечки?

– Варшава та Київ зміщують акцент із емоційних дискусій на економічну та оборонну прагматичність. Україна робить крок назустріч у питаннях ексгумацій та відкриття архівів СБУ, тоді як польський бізнес укладає нові контракти з виробництва безпілотників та обслуговування військової техніки.

– Чому Угорщина блокує переговори про вступ України до ЄС після відходу Орбана?

– Новий прем'єр Петер Мадяр вимушений зважати на євроскептичні настрої виборців і прагне продемонструвати свою жорстку позицію щодо захисту угорської меншини в Україні. Крім того, Будапешт використовує право вето на відкриття нових переговорних кластерів як важіль тиску на Єврокомісію для розморожування європейських фондів.

– Чи зупиниться транзит російської нафти та газу через Словаччину?

– Наразі транзит нафти відновлено через домовленості сторін, проте Євросоюз планує повністю відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року. У відповідь Україна порушує питання гарантій зворотного транзиту словацького газу та електроенергії за вигідними тарифами.

– Чи загрожує Україні зміна політичного курсу Румунії?

– Президент Нікушор Дан залишається послідовним прихильником підтримки України, тому безпековий курс Бухареста збережеться. Головним ризиком залишаються потенційні дострокові парламентські вибори, де зростають шанси на успіх ультраправої партії AUR, що може спричинити урядову кризу.