Експерт пояснив, як росіяни хочуть розігнати "Герань-5" до 700 км/год

Що змінилося в конструкції

Храпчинський звертає увагу, що на останніх фото та кадрах уражень чергових ітерацій "Герані-5" зафіксована показова зміна компонування. Реактивний двигун, який раніше відкрито кріпився на пілоні над фюзеляжем, переносять усередину кормової частини.

За цією зовнішньою зміною, за словами експерта, стоїть спроба розігнати дрон понад 600–700 км/год. У перших версіях невеликий китайський турбореактивний двигун Telefly просто встановили зверху. Для швидкостей 350–400 км/год це ще працювало, але спроба витиснути більше, пояснює він, вперлася в аеродинамічний глухий кут.

Храпчинський називає дві причини:

• Паразитний опір. Двигун на пілоні працює як аеродинамічне гальмо. На високих швидкостях лобовий опір зростає пропорційно квадрату, що нівелює і без того скромну тягу малого двигуна.
• Пікіруючий момент. Лінія тяги винесена високо над центром мас і постійно нахиляє ніс дрона вниз. Автопілот змушений безупинно парирувати це, задираючи рулі висоти догори. Це створює постійний балансувальний опір, і планер фактично гальмує власними керуючими поверхнями.

За словами експерта, інтеграція двигуна в контур фюзеляжу вирівнює лінію тяги з віссю апарата, прибирає опір пілона та стабілізує керма в нейтралі.

Яку ціну за це платять росіяни

Водночас, зазначає Храпчинський, за спробу додати швидкості конструктори розплачуються ключовими параметрами:

• Втрата дальності. Внутрішній мотовідсік, повітряні канали та термоізоляція забирають простір, де раніше було пальне. З високим апетитом реактивного двигуна це, за словами експерта, суттєво обрізає радіус дії.
• Технологічна ціна. Вихлоп двигуна прогрівається до 700 градусів. За словами Храпчинського, розмістити таку камеру всередині композитного фюзеляжу без руйнування смол можливо лише з металевими екранами, термозахистом і примусовою продувкою. Конструкція стрімко дорожчає і стає складною у виробництві.

Навіщо противнику цей поспіх

На думку експерта, тут ворог намагається зіграти на випередження. Він звертає увагу, що на кадрах зафіксована атака навздогін: реактивну ціль у хвіст дотискає високошвидкісний дрон-перехоплювач квадрокоптерного типу від компанії "Дикі Шершні", який розробили спеціально для знищення ворожих реактивних безпілотників.

За словами Храпчинського, перші успішні застосування наочно показали, що цілі в діапазоні 400–450 км/год можна впевнено діставати в задню півсферу навіть цим класом перехоплювачів.

Храпчинський визнає, що реактивні дрони поки не збивають масово й системно, оскільки цей напрямок лише масштабується та набирає обертів. Але, на його думку, противник уже прорахував неминучу загрозу й розуміє, що залишатися у швидкісній ніші до 500 км/год означає гарантовано підставити свої реактивні вироби під дешеве ешелоноване знищення. Саме тому, вважає експерт, росіяни поспішають перетнути поріг у 700–800 км/год.

За його оцінкою, для зенітного дрона-перехоплювача це серйозний фізичний бар'єр. Щоб наздогнати таку ціль на зустрічно-пересічних курсах чи тим більше навздогін, перехоплювач має розвивати вже під 900+ км/год. Це, пояснює Храпчинський, вимагає зовсім іншої трансзвукової аеродинаміки, дорогих потужних турбореактивних двигунів та надшвидкої оптики, яка повинна обробляти картинку й наводитися на мілісекундних затримках.

Мета ворога, на його думку, проста: вивести "Герань-5" із зони ураження дешевих дронів-перехоплювачів і знову змусити Україну витрачати на неї дефіцитні ракети великих комплексів ППО.

Проте, вважає експерт, намагаючись обігнати перехоплювачі, росіяни заганяють себе у відому пастку. Замість масового та копійчаного виробу вони отримують вередливу в серії, дорогу міні-крилату ракету з істотно обмеженим радіусом польоту.

Читайте також: Авіація, РЕБ і перехоплювачі: як Сили оборони відповідають на реактивні "Шахеди"