Давній вид людей залишив свій ДНК у нас: що довели вчені
Уявлення про еволюцію людини як про розгалужене "дерево" може виявитися хибним. Нове дослідження показує, що різні види давніх людей не лише співіснували, а й активно змішувалися між собою.
Про це пише РБК-Україна, посилаючись на роботу науковців, опубліковану у журналі Nature.
Древня біологія проти руйнування ДНК
Оскільки ДНК у викопних рештках віком понад 100 тисяч років зазвичай повністю руйнується, дослідники застосували метод палеопротеоміки.
Палеопротеоміка - галузь молекулярної біології та палеонтології, що вивчає стародавні білки (протеом), які збереглися у скам'янілостях, кістках, зубах або фрагментах черепа. Вона дозволяє реконструювати еволюцію, дієту та хвороби вимерлих організмів, оскільки білки живуть довше, ніж ДНК (ред.).
Вчені вилучили давні білки з емалі шести зубів Homo erectus, знайдених у трьох китайських стояноках - Чжоукоудянь (де раніше знайшли рештки "пекінської людини"), Хесянь та Суньцзядун. Вік зразків становить близько 400 тисяч років.
Науковці пояснили: емаль є найтвердішою тканиною організму, тому білки у ній зберігаються значно довше, ніж генетичні послідовності.
Дослідження показало, що
- Усі шість зразків містять унікальну амінокислотну варіацію, яка підтверджує їхню належність до східноазійської групи Homo erectus.
- Друга виявлена варіація виявилася спільною між Homo erectus та денісівцями - загадковою групою архаїчних людей.
- Цей самий білковий маркер виявляється у сучасного населення Філіппін (до 21%) та Індії (близько 1%).
Як передавалася генетична спадщина?
Найімовірніший сценарій описує послідовний процес інтрогресії - передачі генетичного матеріалу від одного виду до іншого.
Популяції Homo erectus у Східній Азії передали цей варіант денісівцям під час періодичного схрещування, а ті пізніше передали його предкам сучасних жителів Південно-Східної Азії та Океанії.
Цей факт доводить, що Homo erectus не був еволюційним глухим кутом. Дрібні молекулярні сліди прямо пов'язують викопні зуби "Пекінської людини" з ДНК сучасних жителів планети.
Еволюційні наслідки
Науковці наголошують, що міжвидове змішування серед архаїчних людей було регулярним явищем, а не винятком.
Сучасні люди поза межами Африки несуть приблизно 2 відсотки ДНК неандертальців, а папуаси та корінні австралійці мають додатково від 2 до 5 відсотків денісівської спадщини.
З усім тим, сучасна наукова спільнота відмовляється від метафори "еволюційного дерева". Вчені переконані: процес розвитку людства радше нагадує річку з багатьма рукавами, які то розходяться, то знову зливаються, постійно обмінюючись генетичним матеріалом.