Чому термін "деколонізація" помилковий для України: пояснення голови УІНП Алфьорова

Хибність африканських аналогій

За словами Алфьорова, термін "деколонізація" був безпідставно запозичений із контекстів 1950-1960-х років, коли відбувався розпад західних колоніальних імперій в Африці чи Азії.

При цьому Україна ніколи не мала статусу колонії у класичному розумінні, а навпаки - століттями виступала співтворцем та культурним донором європейських та східноєвропейських просторів.

"Ми витягнули цей термін із контекстів деколонізації Африки. Але вибачте, ми не Нова Зеландія чи Австралія по відношенню до Британії. Я не думаю, що австралійські аборигени, з усього повагою, вчили англійців писати, чи давали їм релігію та міську архітектуру. А ми дали, ми навчили, ми були суб'єктом", - наголосив очільник УІНП.

Він пояснив, що саме українці дали Російській імперії освіту, релігійні інститути та культурну базу.

Тому сприймати Україну як суто підкорену колонію - це применшення власної історичної суб'єктності.

Окремий статус та суб'єктність "Малоросійського дворянства"

Історик підкреслив, що навіть у часи перебування українських земель під владою Російської імперії, українська еліта зберігала окремішність.

"Вся концепція "єдіной країни" руйнується тим фактом, що в імперії існувало окреме малоросійське дворянство - так само, як окреме дворянство Царства Польського, Фінляндії чи Грузії. Ми були окремим суб'єктом зі своєю елітою, а не безправною колоніальною територією", - наголосив Алфьоров.

Крім того, вся сучасна Росія спирається на спадок двох зовнішніх щодо неї держав - Русі (середньовічної української держави) та Золотої Орди.

Тому колоніальний наратив щодо України є науково безпідставним.

Деімперіалізація замість деколонізації

Замість "деколонізації" голова УІНП наполягає на застосуванні терміну "деімперіалізація", який правильно описує процес очищення від імперської спадщини і дозволяє зберегти власні надбання.

Основні тези Алфьорова щодо деімперіалізації:

• Повернення власних імен. Україна має забрати діячів, які творили в імперських межах, але належать українській культурі (прикладом є Микола Гоголь, який за аналогією з усім світом залишається українським діячем, хоч і писав мовою імперії).
• Різниця імперських досвідів. В Україні є пам'ятники австрійському імператору Францу-Йосифу, адже під Австро-Угорщиною Галичина та Буковина мали статус окремих коронних країв, тоді як під Росією це були 9 звичайних губерній.
• Системне очищення. Деімперіалізація передбачає позбавлення від імперських міфів про "спільну колиску" та "один народ", а не просту зміну топонімів.

"Деімперіалізація" - це правильний термін, за який я дуже вболівав і який ми вже маємо шукати та впроваджувати, щоб очистити наш простір від імперського впливу", - підсумував голова УІНП.

Довідково:

• Законодавча рамка: 27 липня 2023 року в Україні набрав чинності закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Офіційно в законодавстві вживається саме слово "деколонізація".
• Статус УІНП: з 2024 року Український інститут національної пам'яті виведений під безпосереднє підпорядкування Кабінету міністрів України зі спеціальним статусом центрального органу виконавчої влади, що дозволяє формувати державну політику пам'яті.