Пантелеймон Куліш - видатна постать українського відродження, творець першої української історичної прози, перекладач Біблії, реформатор мови. Але водночас - одна з найсуперечливіших фігур 19 століття, яку не сприймали ані Шевченко, ані Франко, ані навіть однодумці з Кирило-Мефодіївського братства.
Чому його вважали незручним, неприйнятним і навіть небезпечним, розповідає РБК-Україна.
Пантелеймон Куліш - фігура виняткова й водночас драматична. Один із тих, кого називають "не своєчасними людьми": надто складний, надто прямолінійний, надто розумний, щоби подобатися.
У 19 столітті він вважав, що справжню Україну можна відродити не революціями, а культурною працею, мовою, текстом.
Але саме за це його не пробачили ні романтичний Шевченко, ні політично загартований Франко, ні численні інтелектуали, з якими Куліш перетинався впродовж життя.
Історія його стосунків із Шевченком - окрема драма. Спершу Куліш захоплювався ним, а Тарас відповідав йому взаємністю. Але згодом щось у їхньому світосприйнятті тріснуло.
Куліш почав дедалі жорсткіше критикувати народницьку риторику Шевченка, закидав йому "хохломанство" і надмірну ідеалізацію селян.
Шевченко у відповідь став сприймати Куліша як людину холодну, безсердечну й нещиру. Цей конфлікт вилився навіть у листах і публічних висловлюваннях - з тонкою зневагою, сарказмом, гіркотою.
Портрет Пантелеймона Куліша (автор: Тарас Шевченко, 1843-1847)
З Іваном Франком було ще складніше. Молодий Франко спершу поважав Куліша, але поступово побачив у ньому не ідеолога, а проблемну людину.
У спогадах Франко згадував Куліша як "талановитого, але психічно неурівноваженого" інтелігента.
Його дратувала не лише ідеологічна відстороненість Куліша від визвольної боротьби, а і його мовні експерименти, снобізм і схильність до ідеалізації старої шляхти.
Франко вважав, що Куліш навмисно дистанціюється від "народу" і дивиться на все з вежі культурного ізоляціонізму.
Та Куліш дратував не тільки великих - він викликав неоднозначну реакцію практично у всіх, хто мав з ним справу. Його звинувачували в тому, що зрадив українську справу, коли пішов на співпрацю з імперськими структурами.
Йому не пробачали того, що вважав російське самодержавство меншою бідою, ніж український популізм. А ще - за те, що завжди вважав себе правим і не терпів заперечень.
Кулешівка (фото: Вікіпедія)
Ось кілька причин, чому Куліша критикували та не завжди сприймали:
Зміни у поглядах
Куліш був відомий своїми частими та різкими змінами у політичних та ідеологічних переконаннях, що викликало недовіру та критику з боку сучасників.
Конфлікти з іншими діячами
Він часто вступав у конфлікти з іншими українськими інтелектуалами, зокрема з Тарасом Шевченком, через різні погляди на розвиток української культури та літератури.
Складна особистість
Куліш мав складний і суперечливий характер, що робило його важким у спілкуванні та сприйнятті для оточуючих.
Польська орієнтація
Його захоплення польською культурою та історією, а також його підтримка польських національних інтересів, викликали негативну реакцію у частини українського суспільства.
Критичне ставлення до Шевченка
Хоча Куліш і був другом Шевченка, він також висловлював критичні зауваження щодо його творчості, що не сподобалось багатьом прихильникам Шевченка.
Попри критику, Куліш був видатним українським письменником, перекладачем та громадським діячем, який зробив значний внесок у розвиток української культури.
Його роман "Чорна рада" є одним з найважливіших творів української літератури, а його робота над перекладом Біблії українською мовою є великим досягненням.
Навіть його літературні твори не завжди викликали симпатію. Куліш писав не для масового читача. Його романи не містили народного романтизму, були тяжкі, глибокі, іронічні.
Він не розважав - він просвічував. І це, мабуть, головна причина, чому його сучасники часто відверталися. У світі, що шукав героїв, Куліш був мислителем. У світі, що вимагав емоцій, він пропонував самодисципліну.
Він говорив речі, які інші боялися артикулювати:
Пантелеймон Куліш (фото: Вікіпедія)
Його життя - це історія таланту, що був "чужим серед своїх". Надто складний для простої популярності, надто чесний для політичної гнучкості, надто прогресивний для своїх колег, але й надто суворий, щоб бути кумиром. Його не любили - але саме тому він і був потрібен.
Попри відчуження, Куліш зробив для української мови та літератури те, що мало кому вдалося:
Куліш був незручним і саме за це його не любили. Але водночас саме завдяки таким "незручним" українська культура робила стрибки вперед.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Український інститут національної пам'яті, Збруч, Сурма, сайт товариства "Чернігівське земляцтво"