"Буде щось таке, чого ворог не очікує". Велике інтерв’ю з генералом Комаренком

"Просто реагуючи на дії ворога успіху не досягти", – каже начальник Головного оперативного управління Генерального штабу генерал-майор Олександр Комаренко. 

В інтерв'ю РБК-Україна він розповів про те, як обираються ділянки для наступів ЗСУ, розкрив нові деталі контрнаступу 2023 року, а також операцій у Курській, Бєлгородській, Донецькій та Дніпропетровській областях. 

Генерал-майор Олександр Комаренко з 2024 року очолює Головне оперативне управління Генерального штабу ЗСУ. До цього разом з головнокомандувачем Олександром Сирським вони разом були в ОСУВ "Хортиця".

Головне оперативне управління займається плануванням операцій та організацією наступів Сил оборони на фронті. В інтерв'ю Комаренко розповів про результати активних дій українських військ у 2025 році, привідкрив трохи деталей щодо останніх просувань ЗСУ на Олександрівському напрямку – на стику Дніпропетровської та Запорізької областей, а також розповів про плани нашої армії у 2026 році.

Як народжуються операції української армії

– Попри вашу високу посаду, про вас обмаль публічних згадок у медіа. Єдине, що я бачила – це допис президента від 2023 року на початку контрнаступу на Півдні або в його перші дні, з фото, на якому разом з президентом нинішній Головнокомандувач, а тоді – командувач Сухопутних військ Олександр Сирський, тодішній командувач ОСУВ "Таврія" Олександр Тарнавський і ви – на той час у вас була посада начальника оперативного управління штабу Командування Сухопутних військ та ОСУВ "Хортиці". Правильно?

– Так, на той час – з весни 2019 року – я був начальником оперативного управління штабу Командування Сухопутних військ, і, відповідно, ми тоді здійснювали управління ОСУВ "Хортиця".

– Коли генерал Сирський став Головнокомандовачем, ви перейшли на іншу посаду – начальника Головного оперативного управління Генерального штабу. Чи правильно я розумію, що це управління загалом займається плануванням військових операцій ЗСУ?

– Саме так. Це є основний напрямок роботи – планування застосування військ і забезпечення виконання цих планів. Саме тому і публічності мінімально.

– Чи могли би ви трохи привідкрити, як відбувається народження та планування наших операції?

– Ми постійно здійснюємо моніторинг дій противника. Відслідковуємо, де в нього більше сил, де менше, куди він перегруповується, прогнозуємо, для чого він це робить, які його подальші дії можуть бути. Наприклад, ми можемо побачити ділянку або напрямок, де ми можемо досягти успіху, де у противника розтягнуті війська, або де в нього менше військ, або якщо там є така місцевість, яка сприяє активним діям. Тобто йде постійний моніторинг і від нього народжується розуміння, де можна діяти.

Президент Володимир Зеленський, Олександр Сирський, Олександр Комаренко та Олександр Тарнавський (фото: телеграм-канал В.Зеленського)

Наприклад, Харківська операція 2022 року – тоді ми також відслідковували, повністю вивчали обстановку у противника, скільки його, як він діє, і знайшли шпарину в районі Балаклії. В результаті звільнили 8,5 тисяч квадратних кілометрів менше ніж за тиждень. А в подальшому було звільнено ще майже 4 тисячі квадратних кілометрів.

– А яка роль у плануванні таких операцій у Головнокомандувача та начальника Генерального штабу?

– Це все спільна робота і не односторонній процес. Приміром, ти маєш якусь ідею – пішов до начальника Генерального штабу – він щось схвалює чи не схвалює, щось доробляємо, і далі доповідаємо Головкому. Потім розглядає Головком – він або затверджує, або повертає на доопрацювання. І потім він доповідає Верховному Головнокомандувачу.

Буває, і нерідко, навпаки – що ідеї операцій надходять від Головнокомандувача, а моє управління вже займається її детальним плануванням і пропрацюванням. Особливість генерала Сирського з-поміж багатьох інших в тому, що це генерал, який дійсно працює і приймає рішення. Тому ідеї йдуть не тільки від мене, а й він ставить завдання – що треба опрацювати якийсь певний напрямок. І тоді ми вже більш детально його вивчаємо, пропонуємо варіанти дій.

– Недавно Головнокомандувач сказав, що у 2025 році Сили оборони провели три успішні наступальні операції. Дві з них проходили на території Росії – у Курській та Бєлгородській областях, а третя в районі Добропілля. Я б сказала, що наразі найменше публічно відомо саме про операцію на території Бєлгородської області. Чи могли би ви про неї розповісти більше – яка була мета, які результати, чому була обрана саме ця локація?

– Після завершення Курської операції, ті війська, які там нам протистояли – морська піхота, десантно-штурмові війська противника – вже отримали нові завдання. Вони мали переміщатися на Покровський та Запорізький напрямки, щоби продовжувати свої дії уже тут, на цій території. Тому необхідно було їх скувати, щоб не допустити переміщення на іншу локацію. Відтак було рішення діяти спочатку в Бєлгородській області – це стик Курської та Бєлгородської областей.

Ми вели наступальні дії там протягом майже двох місяців. Коли певні задачі виконали – вивели наші війська і перемістились на напрямок Тьоткіно, Глушково. Відповідно, війська ворога з Курщини мали переміщатись на Південь в квітні - травні, а як наслідок – їх почали виводити тільки наприкінці серпня. Тобто нам вдалось на деякий час скувати там сили противника.

– Чи могли би ви розповісти, скільки часу зайняло планування Курської операції?

– Необхідність її проведення була зрозуміла уже в травні 2024 року, тоді противник намагався просуватись у напрямку Харкова. І була реальна загроза, що такі ж наступальні дії ворог буде проводити у напрямку Сум. Ми відбили початковий натиск противника, перейшли до оборони на Харківському напрямку, а на Сумському – прийняли рішення діяти на випередження і провести свою наступальну операцію на його території.

Ми вивчали, де це можна зробити, на якому напрямку. У травні ми почали роботу, щоб напрацювати замисел операції, доповіли Верховному Головнокомандувачу, розробили відповідні плани та інші документи. А з червня вже почали залучати безпосередніх виконавців – командирів десантно-штурмових бригад, доводити до них замисел, ставити завдання, і вони також приступили до планування своїх дій.

– Тоді нашим військовим вдалося досягти ефекту тактичної та оперативної раптовості. Як це насправді вдалося? Чи дійсно ця операція настільки трималася в таємниці?

– Тоді дійсно з документами працювала дуже обмежена кількість людей. Завдяки цьому вдалося зберегти план операції та намір щодо її проведення у таємниці. Як я й сказав, ми залучали командирів бригад, в червні, і перед тим, як їм хоч щось довести, з них взяли зобов'язання про нерозголошення інформації, яка їм стане відомою. Тому про цю операцію справді знала мінімальна кількість людей. І про неї ніде не говорили – не так, як це було під час наступу на Мелітопольському напрямку.

Нові деталі контрнаступу України у 2023 році

– Зараз у соцмережах точиться дискусія, посилаючись на більш старі матеріали західних медіа, що нібито наш контрнаступ на Півдні у 2023 році не вдався тому, що частина ресурсів і військ були нібито перекинуті для операції навколо Бахмута. І відповідно – це завадило провести на Півдні контрнаступальні дії ударним кулаком. Ви як безпосередній учасник тих подій чи могли би прокоментувати як це було і що тоді було?

– Щодо обстановки, яка була на той час, можу з упевненістю говорити про своє угруповання – оперативно-стратегічне угруповання військ "Хортиця".

Дивіться, був замисел операції, розроблений Генеральним штабом. Замисел цієї операції передбачав, що будуть проводитись наступальні дії на Мелітопольському напрямку, і визначалось завдання решті угруповань, в тому числі "Хортиці".

Завдання "Хортиці" полягало у проведенні наступальних дій на Бахмутському напрямку, щоби, по-перше, ввести противника в оману щодо напрямку нашого наступу. Хоча про наступ на Півдні знали всі, про нього говорили чи не всюди. По-друге, нашим завданням було скувати сили противника і не дати йому перегрупуватися. А після цього вже мав бути головний удар.

Також завдання "Хортиці" полягало в тому, щоб максимально довго утримувати Бахмут, щоб тримати тут противника, а потім проводити наступальні дії південніше міста. Якщо на Донецькому напрямку перед нашими військами стояло завдання просто проводити якісь активні дії, щоби сковувати ворога, то для "Хортиці" було визначено саме проведення наступальних дій для покращення тактичного положення.

Загальному наступу передувала тривала підготовка. Для проведення операції були створені угруповання військ – як для дій на основному напрямку, так і для дій на інших напрямках, відповідно до затвердженого замислу.

Угруповання, яке було створене для наступальної операції на Півдні – це 10 бригад Збройних Сил та 3 бригади Національної гвардії на основному, Мелітопольському напрямку, 5 бригад – на іншому напрямку в районі Великої Новосілки, де наступав генерал Содоль та 1 бригада в резерві. На початок наступу всі ці війська були зосереджені у вихідних районах, передані у підпорядкування відповідних командирів, за винятком однієї механізованої бригади, яка в замислі конкретно не вказана і мала діяти в складі 9 АК. Таким склад угруповань і залишився. Також треба мати на увазі бригади, які оборонялись в смугах наступу угруповань. “Хортиця” ж діяла тим складом, який був. Тобто додатково бригади з інших угруповань не передавались.

Логіка тоді була така. Спочатку діяли ми. І нам, відповідно, додатково виділялися боєприпаси, щоб показати противнику, що ми до чогось готуємося, а також щоб наростили вогневий вплив. Далі ми переходили до наступальних дій південніше Бахмута. Потім вступав Содоль. І вже тільки потім починались дії на основному напрямку – на Токмак - Мелітополь.

Генерал Комаренко про плани наступу у Запорізькій області в 2022 році (джерело: РБК-Україна)

Таким був замисел, розроблений тодішнім Головнокомандувачем – генералом Залужним та затверджений Верховним Головнокомандувачем. На початку травня був затверджений цей замисел, а далі вже йшла підготовка і виконання завдання.

Взагалі-то, наступальну операцію на цьому, Мелітопольському, напрямку мали намір провести ще в 2022 році. Було проведено планування, визначені війська, які повинні були залучатися. Але треба було “добивати” Херсон, тому наступ скасували, і тоді навпаки – “Хортиця” ще передала сусідам 4 бригади.

– Боєприпаси, які вам тоді надали, не забирались на шкоду наступальним діям на основному напрямку?

– Коли нам виділили додаткові боєприпаси для того, щоб ми наростили вогневий вплив на противника, то на початку треба було докласти зусиль, щоб забезпечити це нарощування. Це пов'язано з тим, що до цього використання снарядів було дуже дозоване. Нам надходила мінімальна норма, щоб вести вогонь, а тут їх надійшло значно більше. Треба було переконувати командирів, щоб використовували, ці боєприпаси, що завтра ще буде і не менше. До того ж кожен командир, зазвичай, створює собі певний резерв, запас.

Але не треба думати, що лупили абикуди, розвіданих цілей було більш ніж достатньо. За інформацією, яка в мене є від безпосереднього учасника, для проведення наступальної операції на Півдні боєприпасів було накопичено достатньо і з певним запасом. Розподіл – відповідно до завдань, ми отримали декілька відсотків, у порівнянні з тим, що було на основному напрямку.

Річ у тому, що операція на Мелітопольському напрямку тривала набагато довше, ніж планувалось. Відповідно, настав момент, коли те, що було накопичено на початок операції, закінчилося. І виникла необхідність додатково туди надавати ресурс боєприпасів і всього іншого. Це ж зрозуміло, що того, що планувалося на місяць бойових дій, не вистачить на півроку?

Просто не всі операції йдуть за планом і не завжди є успіх. Тут вибрали такий напрямок, де не досягли успіху.

Які результати Курської операції

– Нинішнє поле бою відкрите – воно проглядається в обидві сторони, для обох сторін. Як ми бачимо все, що відбувається у противника поблизу лінії зіткнення, так і противник бачить усе, що відбувається у нас. Чи є ще можливість сьогодні на фронті під час операцій досягати такого ефекту раптовості, як це було під час Курської операції?

– Головний принцип - менше розмовляти, більше робити, якщо цього дотримуватись – то вдається. Дійсно, у нас зараз десь кілометрів 20-25 все проглядається, прострілюється дронами і артилерією. Це все так звана "кіл-зона". Тому зараз ми чекаємо несприятливих погодних умов – туман, дощ, сніг або сильний вітер, коли не можуть літати дрони – у таких умовах є можливість діяти. Якщо погода більш-менш нормальна – то діяти дуже важко, практично неможливо. Якщо менше розмовляти, а натомість діяти, тоді і з'являються несподіванки для противника. Він не повинен знати, куди зосереджувати увагу.

На Добропільському напрямку вони довго не могли зрозуміти, що відбувається. Зараз – з нашими діями, які ми проводимо на Олександрівському напрямку – таке ж. У нас є їхні карти, як вони в себе відображають своє положення і за якими вони доповідають наверх. Там під їхнім контролем показані населені пункти, які дуже-дуже далеко в нашому тилу – я десь читав таке визначення "захоплені в кредит”. А вони своєму керівництву доповідають, що вони вже там знаходяться. Насправді там хтось один проліз, його знешкодили – і все.

Генерал Комаренко про те, як російські військові "брешуть" своєму керівництві про реальну ситуацію на фронті (джерело: РБК-Україна)

І відповідно, тоді, коли починаються наші дії, коли ми тишком-нишком просто виконуємо свою роботу, а не піаром займаємося – тоді вони потроху вигрібають. Але керівництву своєму не доповідають, бо їм у відповідь скажуть: "що ти мені розказуєш, що тебе штурмують у Данилівці, коли ти вчора мені доповідав, що твій передній край у Василівці, за 20 км попереду". Але коли вже далеко відходять, тоді вже і діватися їм нікуди. І їх зверху теж заставляють щось робити вже.

– На вашу думку, операція у Курській області виправдала себе і чи була її мета досягнута?

– Метою Курської операції було, по-перше, зірвати підготовлений російський наступ та перенести війну на територію противника – щоби вони відчули і зрозуміли, що це таке. По-друге – примусити противника перегрупувати свої війська з інших напрямків саме сюди, на Курський напрямок і таким чином зменшити тиск на східному фронті. По-третє, нанести втрати противнику і поповнити обмінний фон полонених.

Тут у них була ріденька оборона – фортобладнання було непогане, було достатньо нарито, забетоновано. У них були хороші опорні пункти, але вони абсолютно не очікували, що на їхню територію хтось може вторгнутися. Плюс, своє відіграв прихований характер підготовки. Тому вони й стягнули сюди вже потім свою морську піхоту, повітряно-десантні війська.

Відтак, цієї мети ми досягли – зірвали їх наступ і змусили противника перегрупуватися у Курську область, а не нарощувати сили на інших напрямках. Навіть корейців їм довелося запрошувати на свою територію для допомоги. Захоплювати, довго утримувати чи включати до свого складу якусь територію – такої мети від самого початку не було.

Зачистка Добропільського "виступу" і Куп'янська

– А що стосується операції в районі Добропілля, я так розумію, що це вже були наші контрдії у відповідь на дії росіян, які там намагалися зробити якесь вклинення. Тоді вони зробили ривок у 15 кілометрів на Добропільському напрямку. Чи розумієте ви, який у них був тоді задум, куди вони хотіли рухатись?

– Їхньою метою було вийти в район Добропілля, обрізати логістику нашим військам, що оборонялись у Мирнограді та Покровську та оточити їх з півночі. Паралельно вони планували через Котлине та Удачне обійти Покровськ з заходу – в бік Добропілля (іншого, не міста, а села - воно знаходиться трохи південніше від міста). Тобто вони планували з двох сторін оточувати наші війська в Покровську і Мирнограді. Вони, знову ж таки, "в кредит" доповідали, що вони нібито оточили 15 наших батальйонів, тоді ж – коли вони нібито вчерговий раз "взяли" Куп'янськ.

Ця "кіл-зона", про яку ми раніше говорили – 20-25 кілометрів – змінює і порядок дій військ противника. Вони зараз перейшли до тактики інфільтрації. Відповідно, у них стоїть завдання – дійти до певної точки і там закріплюватись. Коли на цих точках їх накопичується певна кількість, яка вже може проводити якісь дії, тоді вони вже починають діяти безпосередньо в нашому тилу. Така тактика дуже затратна для ворога, тому що до точки доходить, може, з 10% з того, що виходить. Більшість знищується по дорозі, потім – частина вже безпосередньо в точках накопичення. Вони дозволяють собі витрачати особовий склад як розхідники.

– Чи можете поділитися ще деталями цієї операції в районі Добропілля? Які втрати були там у росіян? І як загалом вдалось цю операцію провести?

– Там у них діяла морська піхота – всіх тих, хто вийшов з Курського напрямку, перемістили туди, крім 810-ої кримської бригади – вона досі залишається на Курському напрямку. Зараз всі ці частини морської піхоти виводяться на переформування, на відновлення боєздатності, тому що понесли надзвичайні втрати. Система оборони на Добропільському напрямку наразі налагоджена, тому просто пройти там ворог уже не може. Зараз тривають постійні бої за Родинське.

– Цю операцію саме в районі Добропілля ще не можна вважати завершеною?

– Якщо ми говоримо про її наступальну частину, то її ми завершили. Частину військ, які вели наступ, ми вже звідти перемістили на Олександрівський напрямок, північніше Гуляйполя. Частина сил залишилась, щоб не дати противнику просуватись далі. Зараз вже триває оборонна фаза цієї операції.

– Хотіла б також запитати про ще одну успішну операцію Сил оборони – операцію в районі Куп'янська, яка розпочалась восени минулого року. Чи могли б ви поділитися деталями цієї операції, хто займався її плануванням та керував нею?

– Плануванням, проведенням і реалізацією операції довкола Куп'янська займався 2-й корпус Національної гвардії "Хартія". Для того, щоб утримувати це місто під контролем, була ще додатково створена тактична група "Куп'янськ". До її зони відповідальності входить західна частина міста. Разом з "Хартією" діяли 13-а бригада НГУ (теж "Хартія"), підрозділи з 92-ої бригади, ССО, а також підрозділи, які підпорядковуються безпосередньо Генеральному штабу.

Вони відрізали маршрути заходу противника з півночі від Куп'янська і далі вже займалися його пошуком та знищенням безпосередньо в місті. Ця операція теж проходила тихо, поступово, без всякого розголосу, і вони також досягли успіху.

Контрнаступ на Олександрівському напрямку

– Ми вже згадували про наші наступальні дії, які зараз проходять на Олександрівському напрямку – це стик Дніпропетровської та Запорізької областей. Спершу ми про них дізнались від російських воєнкорів, які почали нити, що Україна пішла в контрнаступ. Водночас деякі осінтери та аналітики припускають, що це можуть бути локальні контрдії для покращення нашого тактичного положення. Розкажіть, що там відбувається?

– У ході цих чотирьох років війни характер бойових дій кардинально змінився. Якщо на початку 2022 року росіяни наступали колонами, на техніці, то зараз на фронті загалом такої можливості немає. Розвиток безпілотної складової диктує зміни форм збройної боротьби. Тому коли кажуть про якісь окремі локальні дії – це тому, що вони виглядають як якісь дії окремих груп, а не повноцінна операція.

Наші наступальні дії там проводяться силами десантно-штурмових військ, штурмових військ за підтримки механізованих бригад, які обороняються на цьому напрямку. Це спланована наступальна операція, яка пройшла всі процедури затвердження, погодження, узгодження тощо.

– З точки зору дефініцій ми можемо називати її наступальною операцією?

– Так, звичайно. Повторюсь, форми ведення війни змінюються. Інше наповнення операцій, боїв, бойових дій.

– Які проміжні результати цієї операції?

– Уже звільнено понад 400 квадратних кілометрів нашої території. На дещо меншій території проведено зачистку тилової зони від ворожих осіб, що туди просочилися. Звільнена майже вся територія Дніпропетровської області. Залишилося допрацювати три невеликі населені пункти і ще два – зачистити. До речі, завдяки цим активним діям у лютому маємо позитивну динаміку - звільнено більше території, ніж втрачено.

Генерал Комаренко про проміжні результати наступу Сил оборони на Олександрівському напрямку (джерело: РБК-Україна)

– Навіщо вони сунулися в Дніпропетровську область? Щоб окупувати ще одну область чи для них була у цьому якась воєнна доцільність – наприклад, щоб через Дніпропетровщину зайти до Запорізької чи Донецької області?

– Вони розвивали, продовжували наступ на Дніпропетровську область. Їхнє керівництво ж постійно розповідає, що їм потрібен весь Донбас і буферна зона. Їхня мета полягала у створенні буферної зони у Дніпропетровській області – такий у них був намір, задум.

– А як би ви загалом зараз описали ситуацію на фронті?

– Ситуація складна, звичайно, але контрольована. Робимо все, що можемо, і навіть трішки більше для того, щоб стримувати та знищувати противника. Найважчими залишаються Покровський та Олександрівський напрямки – тут зосередження основних зусиль противника. Але поступово обстановку вирівнюємо за рахунок наших активних дій. Зараз кількість атак противника в районах Покровська, Мирнограда дещо знизилась за рахунок перенацілювання його військ на Олександрівський напрямок.

– Я також бачила, що деякі осінтери фіксують наші певні успіхи західніше у Запорізькій області в районі Плавнів та Приморського. Раніше там просувались росіяни, і я так розумію, що останнім часом більше просувань у них не фіксується.

– Так, там було невелике просування у руських. Зараз їх зупинили і, відповідно, там проводяться наші контрдії.

– На яких напрямках фронту росіяни будуть концентруватися під час весняної кампанії?

– Для них будуть залишатись пріоритетними Покровський, Олександрівський та Запорізький напрямки. Це для них напрямки зосередження основних зусиль, щоби виконати ті завдання, які вони для себе ставлять. А це, по-перше, повний контроль над Луганською та Донецькою областями. По-друге – максимальне просування у Запорізькій та Дніпропетровській областях. У них такі плани, і їхні дії для виконання цих планів будуть продовжуватися.

– Чи є якісь операції, які планувалися нашим Генеральним штабом, наприклад, у 2025 році, але які не відбулися з тих чи інших причин?

– Як я вже говорив, робота з пошуку напрямків дій йде постійно. І якщо обирається та опрацьовується якийсь напрямок, але там дії не проводилися, то це не означає, що вони там не будуть проводитися у майбутньому. Тому певні напрацювання щодо тих чи інших ділянок у нас є – наприклад, ось чотири папки з варіантами наших дій на інших напрямках, які можуть бути реалізовані і чекають свого часу.

Коли ми були в "Хортиці", у нас було таке, що ми відпрацьовували варіанти дій на одному з напрямків, але тоді це реалізувати не вдалося, навіть не починали. Пізніше, минулого року ми знову повернулись до тих напрацювань, але в результаті діяли на іншому напрямку. Можливо, у майбутньому ми знову повернемось до цього варіанту.

– З огляду на те, що ми не розуміємо, чи увінчається переговорний процес якимось результатом у цьому році, чи ні – я так розумію, що на будь-який випадок розвитку подій у нашого Генштаба вже є якісь певні плани та напрацювання можливих наступальних операцій у цьому році?

– Наша розвідка працює, здобуває інформацію. Відповідно до дій противника ми плануємо і свої оборонні дії. Але просто реагуючи на дії ворога успіху не досягти. Якщо ми не будемо володіти ініціативою, а натомість будемо просто відбиватись, то рано чи пізно нас доб'ють. Тому окремо плануються дії, які примусять противника змінити свої плани і діяти так, як він не планував – щоби нав'язувати свою ініціативу противнику.

Генерал Комаренко про плани Генштабу на 2026 рік (джерело: РБК-Україна)

Там, де він буде наступати – плануються оборонні дії. На інших напрямках – будуть дії, які змусять ворога діяти так, як він не планував, так, як вигідно нам. І це не обов'язково будуть безпосередньо дії військ, плануємо і асиметричні дії. Буде щось таке, чого він не очікує.

Питання-Відповідь (FAQ)

– Як у Генштабі плануються військові операції?

Відбувається постійний моніторинг дій противника: де зосереджені його сили, де вони розтягнуті і де є вразливі ділянки. Після цього напрацьовуються варіанти операцій, які проходять узгодження на всіх рівнях. Зараз у Генштабу вже є щонайменше чотири варіанти з напрацюваннями наший дій на тих чи інших напрямках фронту.

– Які наступальні дії Сили оборони проводили в 2025 році?

Це продовження Курської операції, щоб завадити наступу росіян на Суми та зменшити тиск на східному фронті. Пізніше, щоб відтягнути перекидання ворожих військ з Курщини на Покровський та Запорізький напрямки, українські військові протягом двох місяців вели наступальні дії у Бєлгородській області. У другій половині року СОУ зачистили вклинення росіян біля Добропілля та місто Куп'янськ.

– Яку тактику зараз застосовують російські війська і як змінюється характер війни?

Якщо на початку 2022 року росіяни наступали колонами, на техніці, то зараз на фронті це неможливо через розвиток безпілотної складової. На фронті є так звана "кіл-зона" – 20-25 кілометрів, де все проглядається і прострілюється. Якщо погода нормальна – без туману, дощу, снігу чи сильного вітру – діяти практично неможливо. Через цю "кіл-зону" ворог перейшов до тактики інфільтрації – його військові просочуються, закріплюються, накопичуються у визначених точках, щоб далі діяти у тилу українських сил. Така тактика є дуже затратною для ворога, оскільки 90% особового складу знищується ще на підході.

– Яка ситуація на фронті зараз?

Найскладнішою вона залишається на Покровському та Олександрівському напрямках, де противник концентрує основні зусилля. Ці дві ділянки, а також Запорізький напрямок будуть пріоритетними для росіян під час весняної кампанії. Водночас українські сили проводять активні дії, зокрема на Олександрівському напрямку, де вже звільнено майже всю територію Дніпропетровської області, на якій просувався ворог.