"Боснійського м'ясника" Сербія поховає з почестями, а Україна не забуде подвиг Верхогляда

Про почесне поховання масового вбивці заявив міністр юстиції Сербії Ненад Вуїч, тоді як у Боснії та Хорватії вже виступили проти будь-якого прославляння генерала. На тлі цих суперечливих реакцій згадується і роль українських миротворців, які у 1995 році допомогли евакуювати близько 10 тисяч людей із боснійського анклаву Жепа.

Сербія готова забрати тіло з Гааги

Младич помер 27 серпня у віці 85 років у лікарні при слідчому ізоляторі ООН у Гаазі, де він відбував довічне ув'язнення. Конкретну причину смерті одразу не повідомили, проте стан здоров'я Младича погіршувався, зокрема після інсультів.

Сербія заявила про готовність негайно забрати його тіло з Нідерландів.

"Якби нам сказали приїхати завтра вранці, ми б були в Гаазі, щоб забрати тіло", — заявив Вуїч.

За що Младич отримав довічне ув'язнення

Ратко Младич на лаві підсудних у Гаазі демонструє своє ставлення до жертв геноциду (фото: Скриншот)

Ратко Младич командував Головним штабом Армії Республіки Сербської з 1992 року під час війни в Боснії та Герцеговині. У 2017 році Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії визнав його винним у геноциді, злочинах проти людяності та воєнних злочинах.

Одним із головних епізодів стала різанина у Сребрениці 1995 року, коли було вбито понад 8 тисяч боснійських чоловіків і хлопчиків. Младича також визнали винним у злочинах, пов'язаних з облогою Сараєва.

Реакції на смерть Младича розділили регіон

Після смерті Младича реакції в країнах колишньої Югославії виявилися різко протилежними.

Колишній сербський чиновник Александар Вулін заявив, що Сербія "винна" Младичу державні та військові похорони, а також день жалоби. Лідер боснійських сербів Мілорад Додік назвав смерть генерала "вбивством" і заявив, що Младич "користувався повагою сербського народу".

Натомість у Боснії наголосили на іншій стороні його спадщини.

Голова Меморіального центру Сребрениці Емір Сулягич заявив, що смерть Младича нічого не змінює для жертв.

Асоціації жертв та посадовці в Боснії і Хорватії також засудили будь-які спроби прославляння Младича.

Одна з тих, хто вижив у Сребрениці, Када Хотич, яка втратила чоловіка та сина у 1995 році, заявила, що вдячна міжнародному трибуналу за те, що він не звільнив генерала.

"Він помер з ганьбою, бо вбив так багато людей", - сказала вона.

Українські миротворці та подвиг з порятунку боснійських мусульман

У цій історії є і важливий український контекст, про який варто пам'ятати. У липні 1995 року, після падіння Сребрениці, сербські сили також наблизилися до іншого боснійського анклаву - Жепи. Там перебували близько 10 тисяч боснійських мусульман, а безпеку демілітаризованої зони забезпечували миротворці ООН, серед яких були військовослужбовці 240-го окремого спеціального батальйону ЗС України.Заступник командуючого сектора “Сараєво” полковник Верхогляд М. Я. (зліва) і водій старший прапорщик Куц С. Н. (фото Історична Правда)

Командиром 2-ї спеціальної роти цього батальйону був полковник Микола Верхогляд. В умовах надзвичайно складної ситуації Верхогляд зміг організувати евакуацію близько 10 тисяч жителів Жепи. Українські миротворці також залишили анклав без втрат.

Полковник Верхогляд згадував, що щойно автобус, який замикав колону з мусульманами, перетнув міст через річку, до анклаву одразу увійшли військовослужбовці Армії Республіки Сербської. Через певний час, за словами Верхогляда, пролунав потужний вибух - сербські військові підірвали мечеть.

Операцію з евакуації населення Жепи свого часу назвав "важливим успіхом ООН" спеціальний посланник ООН у колишній Югославії, експрем'єр Швеції Карл Більдт.

За підсумками операції генерал Гобіліард також направив начальнику Генерального штабу Збройних сил України лист-подяку.

Полковник Микола Верхогляд - Герой України. На жаль, його вже немає серед нас.

Тож на тлі державних почестей, які Сербія планує віддати "м'яснику" Младичу після його смерті, Україна має власну історію, пов'язану з тією війною: українські миротворці опинилися між сторонами конфлікту та змогли вивести з небезпечної зони тисячі цивільних.