Зараз в Україні активно триває набір дітей до шкіл. Батьки дітей з особливими освітніми потребами (ООП) часто плутають ролі асистента вчителя та асистента дитини, через що не завжди розуміють, куди саме їм звертатись за підтримкою.
Про те, у чому полягає різниця між цими фахівцями та як правильно оформити послугу супроводу, у коментарі для РБК-Україна розповіла експертка з питань інклюзивної та спеціальної освіти Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Катерина Павленко.
Головне:
Часто дітям з особливими освітніми потребами складно брати повноцінну участь в освітньому процесі без додаткової підтримки. На допомогу може прийти асистент дитини, однак часто батьки не розуміють, що це за людина, які функції виконує та як можна отримати таку підтримку.
Асистент дитини - це людина, яка допомагає учню в повсякденних речах, без яких відвідування школи було б неможливим. Його головна мета - зробити так, щоб дитина почувалася безпечно, була включена в колектив і могла перебувати в закладі на рівні з однолітками.
Законодавство визначає таку підтримку не як педагогічну допомогу, а як соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання. Вона призначається виключно на основі висновку інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ).
Важливо розуміти, що асистент дитини фокусується на соціально-побутових потребах, а не на навчанні. Його обов’язки включають:
Павленко пояснює, що зміст цієї послуги визначається індивідуально, залежно від потреб конкретної дитини.
Плутанина часто виникає через очікування батьків, що асистент буде "підтягувати" дитину з предметів. Насправді асистент дитини не має права:
Експертка пояснює, що це не педагог, а людина, яка забезпечує "технічну" та побутову можливість дитини бути присутньою на уроці.
Асистентом може бути соціальний робітник або фізична особа-підприємець, яка надає цю соціальну послугу і пройшла відповідне навчання. Також законодавство дозволяє бути асистентом одному з батьків або уповноваженій ними особі.
Важливо розуміти: якщо йдеться про соціальну послугу за бюджетні кошти, її надає не школа, а надавач соціальних послуг. Асистент не призначається директором на педагогічну посаду, а лише допускається до освітнього процесу згідно з порядком. При цьому відсутність оформленого асистента не скасовує право дитини навчатися у школі.
В інклюзивному освітньому середовищі ці дві ролі часто сприймаються як подібні, хоча насправді вони мають різну функцію і належать до різних систем.
Асистент вчителя є педагогічним працівником закладу освіти і працює з усім класом, допомагаючи вчителю адаптувати освітній процес, організовувати навчання та враховувати різні освітні потреби дітей.
Натомість асистент дитини забезпечує індивідуальну підтримку конкретної дитини з особливими освітніми потребами. Його фокус - не навчальний зміст, а участь дитини в освітньому процесі як такому. Педагогічна складова залишається в зоні відповідальності освіти, а соціально-побутова і щоденна підтримка забезпечується через посаду асистента дитини.
Павленко пояснює, що ключовим документом є висновок інклюзивно-ресурсного центру. Саме у висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи має бути зазначено, що дитина потребує супроводу під час інклюзивного навчання.
Тобто, якщо батьки бачать, що дитині потрібна постійна допомога для пересування, самообслуговування, комунікації, безпеки чи участі в житті закладу освіти, це питання варто обговорити з ІРЦ під час проходження комплексної оцінки або перегляду висновку.
Щоб для дитини призначили асистента, батьки повинні виконати наступне:
Детальніше про те, як усе це відбувається на практиці - на відео.
Катерина Павленко наголошує, що послуга супроводу під час інклюзивного навчання це один із механізмів забезпечення права дитини на освіту. Якщо без такої підтримки дитина не може повноцінно перебувати в закладі освіти, брати участь у заняттях, почуватися безпечно або задовольняти базові потреби, це питання доступності освіти.
Батькам варто не боятися ставити це питання. Якщо дитина потребує супроводу, це має бути зафіксовано у висновку ІРЦ, а далі оформлено у встановленому порядку як соціальна послуга.
Раніше РБК-Україна писало про нові правила інклюзивної освіти в Україні. З 2026 року школи зобов’яжуть створювати інклюзивні класи навіть за заявою однієї дитини з особливими потребами. Відмовляти більше не можна, а якщо місць немає - влада має запропонувати альтернативну школу та допомогти з зарахуванням.
Також ми розповідали, як записати у садок дитину з особливими освітніми потребами.