Андрій Курков: "Голос України мають чути у світі"
Фото: письменник Андрій Курков (Віталій Носач, РБК-Україна)
Андрій Курков - український письменник, журналіст, кіносценарист. Президент Українського ПЕН. Його твори перекладені на 43 мови світу. Під час повномасштабної війни автор поширює інформацію про війну в Україні в Європі та США.
Про "хороших руських" та реакцію світу на війну в Україні - далі в матеріалі РБК-Україна.
Про сплеск популярності української літератури
Після повномасштабного вторгнення Росії мої книжки, як і всі книжки українських авторів-перекладів, вони злетіли, тобто вони почали читатися і купуватися набагато краще. Це європейська публіка, тому що мої книжки українською чи російською не продаються за кордоном. Ну і нашим біженцям там не до книжок, наскільки я розумію, хоча приходять на зустрічі, ті, хто вже якось стабільно себе відчуває, може собі дозволити, приходять і на мітинги, і на зустрічі і запитання ставлять, і шукають книжки, які зараз вже з'явилися в бібліотеках європейських, але перед тим цього не було.
Зараз найпопулярніший роман "Сірі бджоли" про сіру зону Донбасу. Цей роман я писав у 2017 році, і ще моя передостання книжка "Щоденник агресії". Це, в принципі, мої щоденникові нотатки, хоча вони зачіпають час від грудня 2021 року до середини липня 2022 року, тобто перед початком війни, початок війни, і що відбувалося потім до липня.
Зараз готується до виходу другий том, який, це вже, в принципі, не нотатки, це есей, але вони написані в стилі щоденника, які покривають час від серпня 2022 року до цього лютого, тобто до минулого місяця.
Основний посил, що Україна не здалася, Україна бореться, незалежно від того, людина на фронті чи не на фронті, в тилу, всі беруть участь в цій боротьбі.
Про скандал через зустріч з Машою Гессен
Ну, якщо ви знаєте історію про мене і про Машу Гессен у вересні, після якої було постів з матами проти мене про те, що я люблю Путіна і так далі, і карикатури там, де я з Пушкіним на велосипеді. Але я не такий легкий до того, щоб мене зламати. Тобто, я вважаю, що я вчинив правильно. Голос України мали почути в Канаді. Ця зустріч транслювалася по Національному радіо. І, в принципі, говорити про Україну без України не можна.
Можна говорити багато про Машу Гессен, але вона виїхала з Радянського союзу дитиною. Вона, в принципі, не була громадянкою Росії ніколи.
За яких умов допустимо бути на заходах, де є росіяни?
Якщо аудиторія дуже важлива для нас, для України, то, звичайно, доречно говорити з тими, хто є проти Путіна, і кого визнають за представників нормальних росіян за кордоном. Тобто, якщо в аудиторії сидять члени уряду, як у мене сиділи члени уряду Канади, то треба говорити, тому що інакше вони будуть слухати росіян.
Росіяни будуть казати все правильно, вони будуть звинувачувати Путіна і казати, що потім буде все добре, але без українського голосу ця зустріч не матиме сенсу, тому що, в принципі, вона буде "убаюкивати" аудиторію, і аудиторія буде думати, що добре, будемо чекати нормальної Росії, вона сама по собі з'явиться.
