До 8 років в'язниці за банківську картку. Як в Україні каратимуть за "дроп-схеми"

15 вересня 2026 року Верховна Рада України зробила важливий крок до криміналізації так званих "дроп-схем". Парламент прийняв за основу законопроєкт №16013 щодо посилення захисту громадян та їхніх коштів від незаконних дій із платіжними інструментами й банківськими рахунками.

Документ уже не перебуває на стадії первинної законодавчої ініціативи. Його доопрацьовано профільним комітетом, підтримано в першому читанні та направлено на підготовку до другого.

Законопроєкт має значно ширший предмет регулювання, ніж це може здатися з поширеного визначення "закон про дропів". Його положення стосуються не лише передачі банківських карток, а й платіжних інструментів, індивідуальної облікової інформації, засобів доступу до банківських та платіжних рахунків, електронних гаманців, а також відповідальності за їх використання у злочинних схемах.

Що змінилося після реєстрації законопроєкту

На момент реєстрації 2 вересня №16013 був президентським невідкладним законопроєктом. Уже 14 вересня профільний Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності розглянув документ та запропонував прийняти його за основу і в цілому в редакції Комітету. При цьому Комітет окремо зазначив, що запропонував зміни до санкцій для забезпечення їх більшої обґрунтованості та логічної послідовності.

15 вересня парламент підтримав законопроєкт за основу 299 голосами "за". Одночасно було скорочено строк підготовки документа до другого читання – відповідне рішення підтримали 229 депутатів. Тому розгляд №16013 рухається за прискореною процедурою.

Водночас закон ще не прийнятий остаточно і не набрав чинності. Станом на 21 вересня офіційна картка Верховної Ради визначає його статус як "готується на друге читання".

Це принципово важливо для практики: аналізувати сьогодні потрібно вже не лише первинний текст від 2 вересня, а й редакцію, з якою законопроєкт пройшов перше читання.

Нова стаття 200¹ КК України – головна новація

Ключовим елементом законопроєкту є доповнення Кримінального кодексу України новою статтею 200¹ – "Передача, одержання, придбання, зберігання, інше набуття платіжних інструментів для вчинення кримінального правопорушення".

Запропонована конструкція охоплює передачу, одержання, придбання, зберігання або інше набуття платіжних інструментів, індивідуальної облікової інформації, надання або отримання доступу до них, банківського чи платіжного рахунку або електронного гаманця з метою вчинення шахрайства чи іншого кримінального правопорушення.

Саме словосполучення "з метою" є одним із найбільш важливих елементів майбутньої правозастосовної практики.

Законопроєкт не встановлює кримінальну відповідальність за сам факт передачі картки іншій особі. Ключовим є те, для чого така передача здійснювалася.

Наприклад, якщо власник картки передає її родичу, щоб той зняв кошти або здійснив покупку, відсутня необхідна злочинна мета. Натомість ситуація принципово змінюється, якщо особа передає картку, SIM-карту, реквізити чи доступ до банківського застосунку, усвідомлюючи, що вони будуть використані для отримання, переказу або приховування коштів, отриманих злочинним шляхом.

Отже, у майбутніх кримінальних провадженнях питання може зміститися від простого встановлення факту передачі картки до доведення умислу та мети такої передачі.

"Дроп" – це не юридичний термін

У публічному просторі законопроєкт часто називають документом про відповідальність "дропів", "дроповодів" та організаторів.

Однак важливо розмежовувати медійну термінологію та юридичну конструкцію законопроєкту.

Сам текст №16013 не створює окремих складів злочину під назвами "дроп", "дроповод" чи "організатор". Натомість він описує конкретні форми поведінки: передачу, одержання, придбання, зберігання, інше набуття, а також окремі кваліфікуючі обставини, пов'язані з повторністю та організованою групою.

Тобто законопроєкт фактично диференціює поведінку та рівень участі, але не закріплює поняття "дроп" як самостійний юридичний статус.

Це важливо для практики захисту. Слідство не може обмежитися формулюванням: "особа є дропом". Необхідно встановити конкретне діяння, його об'єктивні та суб'єктивні ознаки, а також довести відповідну мету.

Відповідальність за передачу власної картки та за роботу з чужими рахунками

Запропонована модель передбачає різний рівень відповідальності залежно від характеру поведінки.

За первинною конструкцією статті 200¹ передача платіжного інструменту, даних або доступу для подальшого використання у злочинній діяльності передбачає штраф від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 5100 до 17 000 грн.

Водночас значно суворіші наслідки передбачаються для осіб, які отримують, купують, зберігають, продають або іншим чином використовують чужі платіжні інструменти чи доступ до рахунків для злочинних цілей. Для кваліфікованих випадків, зокрема повторності або організованої групи, передбачається можливість позбавлення волі на строк до восьми років.

При цьому після першого читання Комітет змінив санкції, тому остаточні формулювання та їх співвідношення необхідно оцінювати саме за редакцією, яка буде підготовлена до другого читання.

Найважливіше питання – доказування умислу

Саме тут, на мою думку, буде сформована основна судова практика.

Уявімо ситуацію: особа передала банківську картку іншій людині. Через рахунок пройшли кошти, які згодом виявилися отриманими злочинним шляхом.

Чи достатньо цього для відповідальності за статтею 200¹?

З конструкції законопроєкту випливає, що ні. Необхідно встановити відповідну мету – використання платіжного інструменту для вчинення шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

Тому для сторони обвинувачення потенційно важливими доказами можуть бути листування, домовленості про оплату, передача доступу до банкінгу, характер та обсяг транзакцій, спосіб отримання картки, поведінка особи після отримання коштів та інші обставини.

Саме цей аспект необхідно максимально чітко пропрацювати до другого читання. Інакше існуватиме ризик надмірно широкого застосування кримінальної норми.

Законопроєкт стосується не лише фізичних осіб

Ще одна важлива новація – розширення підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Законопроєкт передбачає внесення відповідних змін до статей 96³ та 96⁹ КК України, пов'язуючи їх, зокрема, з кримінальними правопорушеннями, передбаченими оновленою статтею 200 та новою статтею 200¹.

Таким чином, потенційні наслідки виходять за межі відповідальності конкретної фізичної особи. У певних випадках законопроєкт може створювати кримінально-правові ризики і для юридичних осіб, якщо відповідні правопорушення вчинені уповноваженими особами в їхніх інтересах.

Для бізнесу це означає необхідність приділяти увагу не лише класичному фінансовому моніторингу, а й контролю за використанням платіжних інструментів, корпоративних рахунків та доступів до банківських систем.

Що відбувається з розслідуванням

Окремо законопроєкт змінює правила підслідності кримінальних проваджень за новою статтею 200¹.

Запропонована модель передбачає, що такі провадження розслідуватиме слідчий органу, який розпочав відповідне досудове розслідування, або органу, до підслідності якого належить основне кримінальне правопорушення, під час якого використовувалися відповідні платіжні інструменти, дані чи рахунки.

Це дозволяє пов'язати провадження щодо "дропа" з основною кримінальною справою – наприклад, щодо шахрайства, легалізації коштів або іншого злочину.

З практичної точки зору це може бути важливо, оскільки діяльність номінального власника рахунку часто неможливо оцінити окремо від схеми, у якій цей рахунок використовувався.

Європейський аспект

Законопроєкт розроблено, зокрема, з урахуванням Директиви ЄС 2019/713 про боротьбу з шахрайством та підробкою безготівкових платіжних засобів.

Водночас 15 вересня Комітет Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС зазначив, що законопроєкт не суперечить міжнародно-правовим зобов'язанням України та праву ЄС, але потребує погодження з Європейською комісією.

Ця деталь важлива: законопроєкт позиціонується не просто як посилення кримінальної відповідальності, а і як частина виконання євроінтеграційних зобов'язань України.

Що варто доопрацювати до другого читання

Наразі №16013 перебуває саме на етапі підготовки до другого читання. Тому найбільший інтерес становитиме не сам факт його підтримки парламентом, а те, якою буде остаточна редакція статей 200 та 200¹ КК України.

На мою думку, ключовими питаннями залишаються три.

• Перше – чіткість умислу. Необхідно максимально однозначно відмежувати свідому участь у злочинній схемі від ситуації, коли рахунок чи платіжний інструмент використовувався без усвідомлення власника.
• Друге – пропорційність відповідальності. Покарання повинно враховувати реальний ступінь участі особи: від передачі власного інструменту до системного придбання та розподілу десятків чужих рахунків у межах організованої схеми.
• Третє – розмежування учасників злочинної інфраструктури. Кримінально-правовий удар має бути диференційований залежно від ролі конкретної особи: номінального власника рахунку, особи, яка системно збирає такі рахунки, та організатора злочинної мережі.

***

Законопроєкт №16013 фактично змінює підхід до протидії фінансовому шахрайству: акцент переноситься не лише на особу, яка безпосередньо заволоділа коштами, а й на інфраструктуру, яка робить таке заволодіння можливим.

Після першого читання ця концепція отримала парламентську підтримку, однак документ ще не став законом. Більше того, профільний Комітет уже змінив його редакцію, а до другого читання мають бути враховані зауваження та пропозиції до окремих положень.

Тому головне питання сьогодні полягає вже не в тому, чи буде криміналізована діяльність "дропів", а в тому, наскільки чітко закон визначить межу між свідомою участю у злочинній схемі та поведінкою особи, яка формально пов'язана з рахунком, але не має злочинного умислу.

Саме від цього залежатиме, чи стане стаття 200 КК України інструментом боротьби з організованою фінансовою злочинністю, чи її правозастосування породить новий масив спорів щодо доказування умислу, мети та фактичної ролі власника платіжного інструменту.

Станом на 22 вересня 2026 року законопроєкт №16013 готується до другого читання. Отже, фінальна редакція ще може суттєво вплинути на практику його застосування.