​​​​​​​Де захована "база даних Дії" та як насправді влаштована держава в смартфоні

Щодня близько 1,7 млн українців відкривають Дію, щоб за кілька секунд отримати довідку, підписати заяву чи оформити послугу – і рідко замислюються, що відбувається технічно в цю мить. А варто: саме розуміння того, як насправді влаштована передача даних у застосунку, яким користується більшість дорослого населення країни, – найкраща відповідь на регулярні чутки про "зливи" й "витоки бази Дії".

Почну з головного – з того, що найчастіше спотворюють. У Дії немає єдиної бази персональних даних громадян, яку теоретично можна було б "злити" одним рухом. Технічно це неможливо, бо такого централізованого сховища просто не існує.

Застосунок працює за принципом data-in-transit, або "нульового накопичення" (Zero Data Retention). Уявіть банкомат: він не тримає конкретно ваші гроші всередині металевого сховища. Коли ви вставляєте картку, він на секунду зв'язується з банком, показує ваш баланс – і одразу "забуває" цю інформацію.

Дія працює так само: коли ви відкриваєте, скажімо, довідку про доходи чи техпаспорт авто, застосунок не дістає копію з власного архіву – щойно сесія завершується, зникають і токен доступу (унікальна цифрова перепустка), і сама сесійна інформація (що ви шукали в застосунку або які послуги оформлювали).

Навіть у теоретичному сценарії злому серверної інфраструктури Дії отримати єдину "базу даних застосунку" неможливо – бо бази як окремого об'єкта фізично не існує.

Фото: Дія не зберігає персональні дані (надано пресслужбою Дія)

Ключовий елемент цієї архітектури – система "Трембіта", державний захищений шлюз обміну даними між реєстрами й органами влади, побудований на принципах естонської X-Road.

Коли ви авторизовуєтесь у Дії й подаєте запит, саме "Трембіта" в реальному часі "підтягує" потрібну інформацію з відповідного реєстру: дані про авто – з реєстру транспортних засобів, про новонароджену дитину — з ДРАЦС, про статус ФОП – з реєстру підприємців. Кожен такий запит шифрується і підписується електронним ключем користувача, а сама архітектура обміну виключає можливість "підглянути" дані десь посередині ланцюга.

Сьогодні "Трембіта" об'єднує майже 200 державних реєстрів і забезпечує роботу понад 1000 сервісів та послуг, щодня фіксуючи понад 32 мільйони обмінів даних. За час роботи системи їх накопичилося вже понад 30 мільярдів – і саме завдяки цьому українцям не довелося роздруковувати 30 мільярдів паперових довідок, витягів і копій.

Принцип "нічого не зберігати" – лише один рівень захисту. У Дії діє багаторівнева модель безпеки, defense-in-depth: кожен рівень інфраструктури, від API-шлюзів до бек-сервісів, має власну систему контролю доступу, тож навіть якщо один шар буде скомпрометовано, інші залишаються захищеними.

Уявіть багатоповерхівку, де закритий двір, у будинку є консʼєрж, і на кожному поверсі до квартири двері на замку. Ось так і будується захист Дії. Якщо пройти один рівень, хакера чекають нові зачинені двері, і так до нескінченності.

Цей контур доповнює Security Operations Center, який цілодобово відстежує трафік, аномалії й підозрілі патерни в реальному часі, а також команда Threat Intelligence, яка щодня моніторить даркнет, закриті телеграм-канали й технічні форуми – не заради "стеження", а щоб виявляти згадки про нібито українські витоки ще до того, як вони стають інформаційним приводом.

Кожна нова функція проходить аудит безпеки ще до релізу – це і є принцип privacy by design, коли захист закладається на етапі архітектури, а не додається постфактум. Я не кажу, що ідеальний захист існує, – його не існує ніде у світі. Але коли ви розумієте, як насправді влаштована система, простіше відрізнити реальну проблему від чергового фейку, розрахованого на паніку.

Розумію, чому питання довіри до цифрової держави таке чутливе: Дія торкається паспортних даних, майна, реєстрації бізнесу – практично всього, що стосується взаємодії людини з державою.

Саме тому періодично з'являються спроби розхитати цю довіру: у мережі спливають "сенсаційні" публікації про нібито нові витоки, які після детального технічного розбору виявляються старими, вже відомими комерційними базами, штучно "освіженими" підробленими записами, щоб видати їх за свіжий злам.