Часто ми плутаємо любов із самопожертвою, а близькість - із повним розчиненням в іншій людині. У стосунках, де панує співзалежність, фраза "я не можу без тебе" звучить не як романтичне зізнання, а як вирок власній свободі.
Чому межі у стосунках важливі та як вибратися з павутиння співзалежних стосунків, розповіла для РБК-Україна психологиня платформи Betobee, спеціаліст з екзистенційного аналізу Світлана Логвиненко.
Більше цікавого: Що насправді приховують ваші сварки через немиту чашку і коли варто бити на сполох
Експертка пояснює, коли ми втрачаємо межі - ми втрачаємо не лише спокій, а й саму здатність бути собою.
"За цією відчайдушною потребою "розчинитися" часто стоїть не просто слабкість, а глибокий пошук безпеки. Ми боїмося, що якщо відсторонимося хоча б на крок, зв'язок обірветься і ми залишимося на самоті. Але парадокс у тому, що справжнє тепло можливе лише тоді, коли між нами є простір, щоб простягнути руку", - пояснює психологиня.
Для здорового життя людині потрібні простір, опора та захист. У співзалежності це зникає:
Втрата дистанції. Ви стаєте настільки близькими, що не бачите обличчя партнера, а лише його потреби.
Ерозія самоцінності. Ви вірите, що цінні лише тоді, коли корисні або "згладжуєте кути".
Екзистенційне зціпеніння. Життя перетворюється на функціонування. Замість "Чи добре мені?" ви запитуєте: "Чи достатньо я зробила, щоб він не пішов?"
Ви перестаєте відчувати власні потреби, бо центром тяжіння стає настрій чи проблеми партнера.
"Це шлях до екзистенційної порожнечі: життя триває, але воно більше вам не належить. Ви живете "заради", "через" або "замість" когось іншого - спроба втриматися за партнера, навіть якщо це завдає болю", - пояснює Світлана Логвиненко.
Вихід із кола співзалежності починається не з розриву стосунків, а з вибудовування внутрішніх меж.
"Межі - це не стіни. Це "шкіра", яка водночас захищає і є органом дотику. Тільки маючи її, можна відчути безпечне тепло іншого, не боячись зникнути", - каже психологиня.
За відсутністю меж зазвичай стоїть:
Віднайти силу бути собою - це не про егоїзм чи ізоляцію. Це про відновлення здатності сприймати себе як окрему цінність.
Дистанціювання
Навчитися бачити: "Це твій біль, я співчуваю йому, але я не є цим болем".
Емоційна опора
Повернення до власного тіла. Запитайте себе: "що я відчуваю зараз, окрім тривоги за іншого?"
Створення безпеки
Коли я відчуваю свої межі, я стаю здатним на справжню зустріч. Мені більше не треба контролювати партнера, щоб почуватися в безпеці.
"Коли ви віднайдете силу бути собою, ваші стосунки зміняться. Ви побачите, що справжня близькість не потребує жертв. Вона потребує присутності. Бути собою - це означає бути достатньо міцним, щоб витримати свободу іншої людини та водночас не зрадити власну гідність", - пояснює експертка.
Це шлях від "я мушу бути такою, як ти хочеш" до "я є, я маю цінність, і я обираю бути з тобою, залишаючись собою".
"Дихання власного простору"
Покладіть руку на груди, відчуйте своє дихання. Скажіть собі: "Я тут. Я відчуваю тебе, але я залишаюся собою".
Фільтр "Внутрішньої згоди"
Перед тим як автоматично "рятувати" чи погоджуватися, зробіть паузу. Прислухайтеся: чи є тепле "Так" всередині, чи це "мушу"?
Плекання власного саду
Знайдіть щось, що належить тільки вам - хобі, прогулянка, думка. Це ваша "територія сили", куди іншому вхід лише за вашим запрошенням.
Вихід із кола співзалежності - поступовий процес повернення права на власне життя. За ним починається справжня свобода та здатність до любові, яка не руйнує, а наповнює.