Сигнали SOS, які ми ігноруємо: як вчителям та сусідам зрозуміти, що дитина в біді

Діти - найвразливіша частина нашого суспільства. Вони щиро чекають від дорослих захисту, але коли найрідніші люди стають джерелом агресії, дитина замикається.

Страх, сором та зневіра блокують голос потерпілих. У таких ситуаціях саме оточення - вчителі, сусіди та знайомі - стають єдиним шансом дитини на порятунок. Головне - вчасно помітити невербальні сигнали.

Погляд з боку школи: поради вчителям

Школа - це місце, де дитина проводить більшу частину дня. Саме тут зміни в динаміці стають найбільш очевидними. Психолог Олена Погорєлова наголошує на важливості спостережливості педагогів.

"Діти вразливі та беззахисні перед дорослими, від дорослих діти очікують підтримки, але коли потерпають від їх агресії чи насильства то не завжди можуть про це сказати, через страх, сором, відсутність довіри до дорослих. Тому коли дорослі (вчителі, сусіди, знайомі) помічають тривожні ознаки в поведінці чи зовнішньому вигляду дитини то варто на них звернути увагу", - наголошує експертка.

У школі дитина перебуває значну частину свого часу, тому в школі вчителі мають можливість спостерігати за поведінкою дитини в динаміці, помітити зміни.

На що варто звернути увагу вчителям:

• дитина не поспішає додому, не хоче йти додому, надовго хоче затримуватися в школі
• уникає контакту з дорослими, стала закритою до спілкування з вчителями;
• дитина стала помітно втомленою, має брудний одяг або одягається не за погодою
• ховає руки під довгими рукавами, навіть в теплу погоду
• дитина має синці, подряпини й при тому дитина дає нечіткі пояснення цих травм
• дитина стала більш замкнутою та уникає контакту з однолітками
• дитина почала проявляти імпульсивність або агресивну поведінку, провокує конфлікти
• зниження успішності, наприклад, здібна дитина починає все забувати, не виконує домашні завдання, стала більш розсіяною
• дитина сонлива та постійно голодна, часто скаржиться на біль
• ознаки аутоагресії - бʼє себе, кусає, критикує, говорить в свою адресу образливі слова
• пропускає школу без причини
• боїться зробити помилку, відчуває сильний сором, якщо зробить щось неправильно

Психолог додає, що поодинокий випадок - не завжди привід для паніки, але повторюваність та погіршення стану - це сигнал до негайних дій.

"Не варто одразу ставити дитині купу запитань, допитувати, щоб не викликати страх, спочатку краще спостерігати за дитиною, більше з нею спілкуватися, запропонувати поговорити зі шкільним психологом, сформувати з дитиною довіру, поговорити наодинці", - радить вона.

Всі ситуації обговорити без тиску, так щоб у дитини не виникло почуття сорому чи провини, формуючи безпечний контакт. Бо часто діти, що є жертвами насилля відчувають сильний сором та не відчувають безпеки.

"Щоб дитина не відчула звинувачення, варто почати зі слів "Я помітив, що ти став сумним…/ Ти можеш розповісти мені, якщо захочеш. Чи можу я тобі чимось допомогти?" З боку вчителів та шкільного психолога, важливо спілкуватися з дитиною, фіксувати свої спостереження та перевіряти всі факти та слова дитини, адже це зможе допомогти дитині", - каже Олена Погорєлова.

Погляд через стіну: на що звернути увагу сусідам

Сусіди бачать те, що приховано за зачиненими дверима класів - побут сім'ї. Олена Погорєлова виділяє ключові маркери небезпеки, які можна помітити вдома або у дворі:

"Якщо вчителі не можуть побачити того, що відбувається вдома, то сусіди цю можливість мають. Вони бачать побутове життя сім’ї", - каже психолог.

На що варто звернути увагу сусідам:

• постійні конфлікти, крики, плач дітей, шум і грюкання у квартирі
• дорослі часто в нетверезому стані
• діти часто допізна затримуються на вулиці, не бажають йти додому, просять часто прийти в гості до когось із сусідів
• діти голодні та просять їжу часто, крадуть їжу
• дитина має неохайний вигляд, одяг брудний, одягнена не по погоді, постійно має занедбаний вигляд
• дитина має синці, подряпини, опіки
• дитина стала агресивною, почала провокувати конфлікти з іншими або ж навпаки активна дитина стала замкнутою, настороженою та тривожною
• дитина лякається різких рухів
• втікає з дому або дуже довго сама просто сидіти на вулиці, часто плаче або навпаки, не проявляє жодних емоцій

Як діяти правильно?

Байдужість вбиває, але й надмірний тиск може налякати дитину. Психолог дає чітку інструкцію для небайдужих громадян:

"Будь-яка з цих ознак помічена разово не означає, що дитина у небезпеці. Але якщо симптоми помітні вже деякий час і ситуація не покращується то варто звернути увагу. Якщо сусіди є свідком насильства або чують з квартири постійні крики, плач, гуркіт варто негайно викликати поліцію і всі спостереження передати поліції та соціальним службам, це може врятувати дитину", - каже експертка.

Помітивши тривожні симптоми не варто одразу запитувати у дитини, швидше за все, через почуття страху і сорому дитина не розкаже. Варто спостерігати за дитиною, спілкуватися і ставити відкриті запитання.

"Ваша уважність - це не втручання в чуже життя, а громадянська відповідальність. Пам'ятайте: вчасно зроблений дзвінок або спокійна розмова можуть змінити долю дитини", - резюмує Олена Погорєлова.