Застиглий погляд та довгі рукави влітку: як розпізнати, що дитина мовчки благає про допомогу, чому "складна" поведінка учня - це крик про порятунок та як сусідам не стати байдужими свідками трагедії.
На які тривожні ознаки варто звернути увагу та як правильно діяти, щоб не нашкодити, розповіла для РБК-Україна магістр психології та сертифікований дитячий психолог Олена Погорєлова.
Більше цікавого: Якщо дитина каже це, вона глибоко нещасна: 11 фраз, які не можна ігнорувати
Діти - найвразливіша частина нашого суспільства. Вони щиро чекають від дорослих захисту, але коли найрідніші люди стають джерелом агресії, дитина замикається.
Страх, сором та зневіра блокують голос потерпілих. У таких ситуаціях саме оточення - вчителі, сусіди та знайомі - стають єдиним шансом дитини на порятунок. Головне - вчасно помітити невербальні сигнали.
Школа - це місце, де дитина проводить більшу частину дня. Саме тут зміни в динаміці стають найбільш очевидними. Психолог Олена Погорєлова наголошує на важливості спостережливості педагогів.
"Діти вразливі та беззахисні перед дорослими, від дорослих діти очікують підтримки, але коли потерпають від їх агресії чи насильства то не завжди можуть про це сказати, через страх, сором, відсутність довіри до дорослих. Тому коли дорослі (вчителі, сусіди, знайомі) помічають тривожні ознаки в поведінці чи зовнішньому вигляду дитини то варто на них звернути увагу", - наголошує експертка.
У школі дитина перебуває значну частину свого часу, тому в школі вчителі мають можливість спостерігати за поведінкою дитини в динаміці, помітити зміни.
На що варто звернути увагу вчителям:
Психолог додає, що поодинокий випадок - не завжди привід для паніки, але повторюваність та погіршення стану - це сигнал до негайних дій.
"Не варто одразу ставити дитині купу запитань, допитувати, щоб не викликати страх, спочатку краще спостерігати за дитиною, більше з нею спілкуватися, запропонувати поговорити зі шкільним психологом, сформувати з дитиною довіру, поговорити наодинці", - радить вона.
Всі ситуації обговорити без тиску, так щоб у дитини не виникло почуття сорому чи провини, формуючи безпечний контакт. Бо часто діти, що є жертвами насилля відчувають сильний сором та не відчувають безпеки.
"Щоб дитина не відчула звинувачення, варто почати зі слів "Я помітив, що ти став сумним…/ Ти можеш розповісти мені, якщо захочеш. Чи можу я тобі чимось допомогти?" З боку вчителів та шкільного психолога, важливо спілкуватися з дитиною, фіксувати свої спостереження та перевіряти всі факти та слова дитини, адже це зможе допомогти дитині", - каже Олена Погорєлова.
Сусіди бачать те, що приховано за зачиненими дверима класів - побут сім'ї. Олена Погорєлова виділяє ключові маркери небезпеки, які можна помітити вдома або у дворі:
"Якщо вчителі не можуть побачити того, що відбувається вдома, то сусіди цю можливість мають. Вони бачать побутове життя сім’ї", - каже психолог.
На що варто звернути увагу сусідам:
Байдужість вбиває, але й надмірний тиск може налякати дитину. Психолог дає чітку інструкцію для небайдужих громадян:
"Будь-яка з цих ознак помічена разово не означає, що дитина у небезпеці. Але якщо симптоми помітні вже деякий час і ситуація не покращується то варто звернути увагу. Якщо сусіди є свідком насильства або чують з квартири постійні крики, плач, гуркіт варто негайно викликати поліцію і всі спостереження передати поліції та соціальним службам, це може врятувати дитину", - каже експертка.
Помітивши тривожні симптоми не варто одразу запитувати у дитини, швидше за все, через почуття страху і сорому дитина не розкаже. Варто спостерігати за дитиною, спілкуватися і ставити відкриті запитання.
"Ваша уважність - це не втручання в чуже життя, а громадянська відповідальність. Пам'ятайте: вчасно зроблений дзвінок або спокійна розмова можуть змінити долю дитини", - резюмує Олена Погорєлова.