"Я вдячна собі за розлучення". Олена Світлицька про роман із Цимбалюком, ворожнечу з Денисенко та булімію

Головне з інтерв'ю:

• Олена зізналася, що довгий час не отримувала провідних ролей, що змусило її самостійно розвивати особистий бренд та піти у блогерство.
• Акторка розповіла про глибоку дружбу з Цимбалюком і те, як саме він допоміг їй повернутися на театральну сцену після 8-річної паузи.
• Олена свідомо відмовилася від жіночої консультації та УЗД під час другої вагітності, обравши пологи у "гніздечку" у власній квартирі.
• Акторка вперше відверто розповіла, як заїдала стрес від розлучення та як донька ледь не застала її під час нападу булімії.
• Світлицька прокоментувала припинення спілкування з Наталкою Денисенко, зазначивши, що більше не вірить у глибоку жіночу дружбу після пережитого досвіду.

Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна LIFE.

Читайте також: "Дуже низькі гонорари": Анастасія Пустовіт про "Тиху Наву", проблеми у війську та "погане" кіно

Про перші ролі та паузу в роботі

— Якими були ваші перші ролі?

— Як і в більшості, мабуть, наших акторів це була роль в "Сімейних мелодрамах". Я грала таку бешкетницю. Вона була дуже характерна, трохи стервозна. Це була вперше на третьому курсі, це була така подія для нашого курсу й для моєї родини теж.

— Ви тоді гонорар отримали за цю роль?

— Так, так, це був гонорар, по-моєму, 400 грн за знімальний день. Це було небагато, але на тиждень мені вистачило, щось я могла собі дозволити більше, ніж зазвичай.

— А як ви думаєте, чому довгий час у вас не було провідних ролей? На той момент ви мали вже достатньо досвіду.

— У мене за спиною вже понад 30 ролей. Звісно, є карма, якась моя особиста історія.

Можливо, пару років тому мені було важко це сказати, але я вдячна тому, що в мене не було таких головних ролей. Це завжди змушувало мене й давало можливість рухатися самостійно вперед, розвивати особистий бренд. Колись один режисер сказав: "Якщо тебе не знімають, бери й знімай себе сама".

Саме так виник мій Інстаграм, саме так я почала вести свій блог. Я пішла тоді більше в материнство, створювала родину, виховувала діток і показувала це в Інстаграмі. Я працювала над тим, щоб транслювати своє життя. Таке реаліті в соцмережах. Тому я можу впевнено сказати, що я вдячна за цей період.

— Розкажіть про вашу нову роль, головну в серіалі "Мій новий берег". Я знаю, що ви для цієї ролі здобуваєте нові навички.

— "Мій новий берег" - це для мене нова історія. Дуже знаково, що серіал так називається, тому що це дійсно новий етап в моїй кар'єрі. Це моя перша головна роль. Нарешті вона до мене прийшла. І вона прийшла тоді, коли я вже цього не чекала.

Коли мене покликали на проби, я спочатку відмовилась. Річ у тому, що мені треба було записувати самопроби. Не було поруч людини, яка могла мені допомогти, і в мене був дуже обмежений час. Я, по-моєму, тоді їхала кудись чи в мене була поїздка запланована.

Я сказала: "Якщо буде можливість запросити мене особисто на зустріч, то я тоді приїду, а так я не зможу записати". Потім я повернулася додому і мене запросили на проби. Я приїхала до режисера Олександра Сальнікова. Останній раз ми з ним працювали 13 років тому. І це насправді були якісь магічні проби. Ми провели чотири години в аудиторії, просто віддалися творчому процесу. Через декілька днів мені подзвонили й сказали, що мене затвердили на цю роль.

— Ви розповідали, що відмовилися від ролі у фільмі через те, що одна із ваших сцен була пов'язана з оральним сексом. Від яких ще ролей відмовляєтеся? Де ця межа проходить?

— Я можу відмовитися від ролі, якщо мені не подобається партнер. Коли я працюю з партнеркою чи з партнером, важливо, щоб мені було комфортно, щоб нам обом було комфортно.

Якщо комусь буде не окей, то навряд чи складеться красива картина для глядача. Я хочу, щоб глядач отримував задоволення і щоб він вірив у нашу історію.

— А ви переглядаєте свої кінороботи?

— Ой, ні, ні, я цього не люблю дуже. Я не люблю переглядати. Коли я знову повернулася в театр після довгої паузи, десь вісім років не грала в театрі, я пам'ятаю, як стою за кулісами, і в мене трусяться руки, в мене тремтить голос. Якби мене не підтримав Тарас Цимбалюк, який був моїм партнером, я не знаю, як було б.

— А чому була така велика пауза?

— А я грала в Новому драматичному театрі на Печерську, відразу після університету мене запросили туди. А потім я завагітніла. Потім вже в мене були інші пріоритети.

— А як було повертатися до роботи після такої паузи?

— Я, чесно кажучи, навіть не очікувала вже такої пропозиції грати в театрі. Для мене це був такий виклик тоді. Я грала в "Основному інстинкті" та в "Наших Кайдашах". Але коли я бачила, як у мене вірить той же Тарас, то, звісно, мені це було дуже приємно. Завдяки моїм колегам я взагалі повернулася. Не те щоб повернулася, я зрозуміла, що я на своєму місці.

Чому я не була раніше в цьому? Знаєте, для європейських акторів - це розкіш працювати в театрі, тому що це начебто ми самі платимо за те, що ми працюємо в театрі. Тому що на той момент мені платили 150 гривень за виставу, коли я тільки закінчила університет. Я на дорогу витрачала більше. Але я це люблю дуже.

Олена Світлицька в інтерв'ю РБК-Україна про те, чому довго не мала головних ролей (інфографіка: РБК-Україна)

Читайте також: "Я просто оболонка без наповнення". Микола Луценко про депресію, безгрошів'я і життя без батька

Про дружбу з Цимбалюком і сварку з Денисенко

— Ви вже кілька разів згадали про Тараса Цимбалюка. Поговорімо про ваші стосунки. Ви загалом приязна людина, у вас багато друзів?

— Так, у мене багато друзів. Якщо говорити відверто, я дуже відкрита людина. Я правда відкрита, щира. У мене багато подруг, у мене завжди є до кого подзвонити, і до мене часто дівчата дзвонять за підтримкою.

— А що для вас в дружбі найважливіше отримувати від людини і які, можливо, є там табу?

— Зрада. Якщо в жіночій дружбі є зрада, то навряд чи я зможу колись це пробачити. Може елементарно навіть, якщо твоя подруга розповіла таємницю твоєму бойфренду.

От ви прийшли й ділитеся своїм найпотаємнішим, те, що взагалі не має ніхто знати. Це те, що тільки ми знаємо одна про одну. А я розповідаю це твоєму коханому. І йому це робить боляче, і мені це робить боляче, і всім.

— А ви взагалі вірите в жіночу дружбу?

– Мабуть, ні. Ну, в таку глибоку, в яку вірила раніше… ні.

— Ви були доволі близькою з акторкою Наталкою Денисенко. Ви куми. Наразі ви не спілкуєтеся. Яка кішка між вами пробігла?

– Я думаю, що ви уже все і так знаєте, все прочитали, тому.. Мені просто більше правда немає що сказати.

— Як ви познайомилися з Тарасом Цимбалюком? Коли зародилася ваша дружба?

— З Тарасом ми познайомилися на зніманнях серіалу "Мавка", ми грали в закоханих у 2019 році. Це було сім років тому.

— Ви спілкувалися протягом всього цього часу?

— Періодично так. Періодично спілкувалися, періодично ні.

— Але зараз ви прям близькі друзі, наскільки ми можемо спостерігати?

— Так, ми близько дружимо, підтримуємо одне одного.

— Наскільки ви зараз близькі з Тарасом? На якому рівні ваша дружба, що ви можете довірити одне одному?

— Ми з ним близько дружимо. Я знаю багато його таємниць, він моїх, підтримуємо одне одного. У нас багато спільних друзів, спільна компанія.

— Хімії між вами немає? Тому що, ви розумієте, у багатьох складається враження по тому, що ми бачимо.

— Ще у 2019 році в серіалі "Мавка" ми створили цю акторську хімію для того, щоб глядачу було цікаво дивитися цей серіал. Потім ми створили хімію, коли грали в Кайдашах Мотрю і Карпа, і в Основному Інстинктів ми теж грали з ним пару. Тому, звісно, якщо люди думають, що між нами є хімія, значить ми добре справилися зі своїми ролями.

— Як ви сьогодні виховуєте доньок? Які є у вас принципи?

— Я намагаюся бути для них класним прикладом. Мені здається, це найкращий спосіб виховання. Обирати завжди себе, не зраджувати себе, не зраджувати свої мрії. У мене був такий період до того, як я повернулася в театр, я жила тільки дівчатами, тільки материнством.

В якийсь момент ти розумієш, що ти вигораєш, ти вже не отримуєш задоволення від цього материнства, ти стаєш знервована, це дуже видно і на ваших стосунках з дівчатами, тому треба бути класним прикладом для них.

Мама має бути щасливою. Мама має сяяти від любові. Мама має сяяти від своєї реалізації. Тільки власним прикладом.

— А як ви пояснювали донькам ваше розлучення? Вони це нормально сприйняли?

— Це така обережна тема, звісно, але вони все бачили. Це все відбувалося на їхніх очах. Марійка бачила, і Вірочка бачила, що ми з татом починаємо не розуміти один одного. Ми намагалися не сваритися при них, якось ці конфлікти загладжувати, але ми дуже емоційні.

Я розумію, що інколи дівчатам було й боляче. І Марійка досі там може інколи сказати: "А коли тато прийде, а хай тато залишиться. Так, може, ви вже нарешті одружитесь знову?"

Ми з Миколою зараз вибудували досить хороші стосунки, ми спілкуємося, підтримуємо одне одного, дружимо. Він завжди може до мене звернутися. Я теж, якщо мені погано, можу до Миколи подзвонити, він приїде і підтримає мене.

— Ви хотіли б вдруге вийти заміж?

— Думаю, так. Я про це думала. Не можу сказати, що я прагну цього зараз, але я розумію, що мені як жінці, яка поважає себе, має свою цінність, важливо бути в статусі дружини.

— А що вам зараз важливо в чоловікові, аби він міг зайти у ваше життя?

– Для мене важливо, щоб чоловік був коханим, щоб у нас були почуття. Важливо, щоб чоловік вмів брати відповідальність за свої дії, за свої вчинки, щоб він давав статус у стосунках. Наприклад, "ти моя дівчина", "ти моя дружина", "ти мама моїх дітей".

Олена Світлицька в інтерв'ю РБК-Україна про бажання вдруге вийти заміж (інфографіка: РБК-Україна)

Читайте також: "Втомилася від нещастя". Надія Хільська про загибель чоловіка, депресію доньки та заробітки

Про булімію та домашні пологи

— Ви раніше розповідали, що у вас була булімія. Розкажіть, будь ласка, про цей досвід. Як ви відчули вперше, що це булімія? Що робили з цим?

— Це така насправді важка тема для мене. Ніколи в житті я не думала, що в мене може бути булімія. Позаминулого літа я досягла своєї ідеальної форми. Коли в мене почала сипатися моя родина, почалися проблеми в стосунках, почався процес розлучення, я втратила контакт з тілом і з'явилася ця дофамінова яма. І я почала заїдати.

Я зрозуміла, що їжа - це найдоступніший спосіб відволіктися від проблем. Я пам'ятаю, як на зніманнях ще розповідала колезі своїй. Кажу: "Блін, я вчора хотіла з'їсти один шматочок кавуна, але він був такий смачний. І я з'їла більше, ніж розраховувала. Просто пішла, проблювалась і все".

Це був такий перший маячок, коли я зрозуміла по реакції своєї колеги, що я щось неправильно роблю. Одного разу заходить дочка в туалет, а я сиджу над унітазом. Я розумію, що це не той приклад, який я хочу їм подавати. Далеко не той приклад.

Я почала працювати зі спеціалістом з РХП, і пробувала езотеричні способи. Потім до мене прийшов препарат, який зупинив мені булімію.

Неважливо, яким способом це сталося. Можливо, мені потрібно було ще більше часу для того, щоб усвідомити, що в мене зламалося і зупинити булімію. Я пробувала через психотерапевта працювати. Не допомогло. Робота з психотерапевтом - це завжди йти у свої рани, і дуже глибоко. Чесно, мені інколи дуже боляче. Тому якщо є методи більш лайтові, то чому б їх не використати.

— Ви народили молодшу доньку вдома. Чому? Як до цього прийшли, як готувалися?

— Коли я вперше завагітніла, я хотіла народжувати першу дитинку вдома. Але за мене дуже хвилювалися мої батьки, хвилювалися всі родичі. Я теж, чесно кажучи, трохи побоювалася, тому що це перші пологи, я не знала, як це.

Я прочитала безліч літератури про це, спілкувалася з багатьма лікарями, і акушерками, але все ж таки не наважилася брати на себе таку відповідальність. Вже наступні пологи, я зрозуміла: "Я впораюся, все нормально, це природний процес".

Тому я дозволила собі цю розкіш. Для мене це розкіш, тому що я хотіла прожити той досвід, який проживала моя бабуся, моя прабабуся. Я вважаю, що кожна жінка має проживати своє життя, свою природу так, як вона хоче.

У моєму випадку це була доула, яка сама народжувала п'ятеро дітей вдома, яка працює в пологовому будинку акушером. Я була впевнена в ній на всі 100%. У нас був план Б, до якого ми так і не прийшли.

— Як відбувається цей процес вдома? Ви облаштовуєте собі якесь місце?

— Все працює дуже цікаво і природно. Я пам'ятаю, що я вклала свою донечку спати, заснула з нею на ліжечку. О пів на першу ночі в мене почалися перейми.

Я почала за декілька днів вже мостити собі місце. Я відсунула диван, я поклала в кутку декілька матраців, я туди позносила все, таке гніздечко, знаєте, почала робити. Потім я вночі вимкнула скрізь світло, просто ходила, включила собі медитацію, почала співати, водичку пити. Коли пологи почались, я кажу: "Наберіть мені у ванну воду". Я відчула, що мені так буде легше. Все, мені набрали водичку, я залізла і все сталося дуже-дуже швидко.

Пам'ятаю цей момент, коли Марійка опинилася в мене на грудях. Це так приємно. Ну і пам'ятаю очі чоловіка, шоковані. Він сказав неправильний час, коли народилась Марійка, тому що був трохи збентежений.

— Ви також не стояли на обліку в жіночій консультації. Чому?

— Я знаю, що деякі дівчата будуть засуджувати. Я ні в якому разі це не пропагую. Я не вважаю, що це правильно. Я не кажу, що треба так робити. Я вважаю, що кожна жінка має проживати своє життя так, як вона хоче.

Я не хотіла, щоб робили постійно УЗД. Я відчувала, що в мене все окей. Я знала, що все нормально. Коли народжувалася Марійка, я не знала, хто буде хлопчик чи дівчинка.

Я прожила цей досвід, коли народжується дитина і так: "А, дівчинка, клас!" Ну я знала, що буде дівчинка.

— Першу доньку Віру ви виносили, бувши вегетаріанкою.

– Так, я рибку вживала. Я зараз можу, мабуть, все ж таки сказати, що тоді був такий вплив. Дуже багато говорили про вегетаріанство, про природне материнство. Я потрапила в цю хвилю. Не можу сказати, що це погано. Це був класний досвід.

Але все ж зараз я розумію, що треба було більш серйозно ставитись до раціону під час вагітності. Тому що, на відміну від Марійки, у Віри гірші зуби, гірший зір. Я не знаю, чи це пов'язано з вегетаріанством, але це факт.

— За яку помилку у своєму житті ви собі вдячні?

— Я думаю, я вдячна собі за розлучення. Тому що це можна назвати помилкою. Я ніколи не думала, що я розлучуся. Але я вдячна за те, що я це зробила.

Олена Світлицька в інтерв'ю РБК-Україна про те, чому вдячна собі за розлучення (інфографіка: РБК-Україна)