Чому професійний бокс - це насамперед жорстокий бізнес, як битися за титули, коли тренування перериває сирена, і що насправді відбувається за лаштунками міжнародних федерацій, які намагаються повернути росіян у ринг?
Про вибір між грошима та почесним поясом, "дешеву робочу силу" з України на світовій арені та майбутнє Олександра Усика - в інтерв’ю володаря титулу WBO Global Арама Фаніяна РБК-Україна.
Читайте також: Реванш століття: Пак’яо кинув виклик непереможному Мейвезеру в Лас-Вегасі
Головне:
Арам Фаніян - володар титулу WBO Global у першій напівсередній вазі (до 63,5 кг) із професійним рекордом у 26 перемог та 2 поразки.
Свій останній поєдинок боксер провів у січні 2025-го в Києві, де здобув перемогу над Ніколасом Хару. Після цього спортсмен переніс складну операцію на плечі та пройшов тривалий етап реабілітації.
В інтерв'ю РБК-Україна Фаніян розповів про своє повернення у великий спорт після важкої травми, яка вибила його з графіку на цілий рік.
Читайте також: Хижняк вперше вийде на профринг після "золота" Олімпіади: Усик особисто виведе його в бій
Зокрема боксер анонсував свій наступний поєдинок, що відбудеться 4 квітня у Броварах у межах великого благодійного вечора боксу від Spartabox Faniian Promotions.
Цікаво, що хоча івент ще офіційно не оголошений, вже відомо, що в межах цього ж вечора свій пояс захищатиме легендарний Віктор Постол.
Крім спортивних планів, чемпіон WBO Global розкрив цікаві факти про внутрішню кухню світового боксу, пояснив, як навчитися знати собі ціну в жорстоких переговорах з промоутерами, а ще розповів, як справляється з психологічним тиском і "провиною вцілілого", коли тренування переривають сирени та обстріли.
– Проводити бій у Києві під час війни - це великий ризик і виклик. Що для тебе буде особистою перемогою цього вечора: закритий яскравий малюнок бою чи сам факт, що в столиці воюючої країни продовжує звучати гонг?
– Всі мої бої під час повномасштабної війни відбуваються в межах благодійних вечорів боксу від моєї промоутерської компанії, завдяки яким ми разом з нашою командою можемо допомагати військовим та ветеранам. В цих же івентах беруть участь і ветерани, які боксують в межах Української ліги боксу ветеранів бойових дій.
Тому для мене кожен поєдинок, і наступний не стане виключенням, це знак, що наша країна продовжує жити і наш спорт продовжує розвиватись в умовах жахливої війни, яку проти нас розв’язала Росія. Це для мене найбільша мотивація.
– Коли тренування перериває сирена або у залі вимикають світло, чи не виникає в тебе думка: "Навіщо я це роблю, поки інші на фронті?"? Як пояснюєш собі важливість професійного спорту сьогодні?
– Я дуже вдячний кожному військовому, який зараз зі зброєю в руках боронить нашу країну, в мене воюють багато друзів, яким я постійно допомагаю.
В свою чергу я намагаюсь робити все від себе залежне аби як професійний спортсмен якомога краще представляти Україну на міжнародній арені, прославляти наш прапор, та робити так, аби про нас говорили, як про націю переможців. Наші військові роблять це на полі бою, а я роблю на місці свого бою - у рингу.
І, знову ж таки, я розумію, що те, що я вийду до рингу в межах наших благодійних турнірів, допоможе військовим, адже ми зможемо зібрати кошти на їхні потреби, а також привернемо увагу до інших питань, які для них наразі актуальні.
– Багато твоїх колег змінили рукавички на автомати. Чи відчуваєш "провину вцілілого" або тиск через те, що ти в ринзі, а не в окопі? Чи вважаєш бокс повноцінною формою "оборони" на інформаційному фронті?
– Як я вже сказав, я в кожному бою віддаюсь на максимум (і ви можете це побачити по моїм поєдинкам), аби здобути перемогу і прославити Україну, і виходжу в ринг в тому числі для того, щоб допомогти нашим військовим та ветеранам.
Для мене цінно робити такий внесок в допомогу країні в цей непростий час. Адже якщо кожен на своєму місці буде робити максимум - ми обов’язковоздобудемо допомогу.
– Є відчуття, що світ втомлюється від України, а "спортивна дипломатія" працює все слабше. Що ти можеш зробити в ринзі, щоб про Україну знову заговорили не з жалем, а із захопленням?
– Я повністю сфокусований, аби здобувати перемоги, завойовувати титули та стати наступним чемпіоном світу з України. Це те, що я робив роками для нашої країни, і те, що я продовжу робити і надалі.
Коли вболівальники в усьому світі обговорюють навички Олександра Усика, нокаути від братів Кличків та інші круті відео про український бокс - це є дипломатія через спорт. Відповідно, я своїми перемогами робив і буду робити свій внесок в розвиток іміджу України на міжнародній арені.
– Міжнародні федерації все частіше шукають лазівки, щоб повернути росіян під триколорами. Як ставишся до тези "спорт поза політикою"?
– Так, на жаль, так і є. І, як ми бачимо, вони вже їх допускають. Це дуже прикро, адже нас продовжують вбивати, на наші міста продовжують летіти ракети, а росіяни цього року на Паралімпіаді будуть виступати під своїм прапором. В голові не вкладається, як таке може бути.
Спорт не може бути поза політикою, адже дуже багато хто використовує спорт як інструмент. І так було впродовж всієї історії. Згадайте бойкоти Олімпіад, недопускспортсменів з різних країн в інші країни на змагання, коли між тими країнами були напружені стосунки.
Спорт, на жаль, є частиною міжнародної політики, і ми, українці, маємо використовувати зараз це на свою користь, як, зокрема, ось на Олімпіаді в Італії зробив скелетоніст Владислав Гераскевич. Від нього не було політичних лозунів, і це правильно, але завдяки "шолому пам’яті" він чудово нагадав всім про війну.
– Якби опинився в одному ліфті або на вузькому зважуванні з боксером із РФ, який публічно мовчить про війну або підтримує її, якою була б твоя реакція: стриманість професіонала чи все ж щось би сказав?
– Якщо він публічно підтримує війну, я б в нього запитав, навіщо він це робить, і що йому це дає.
Я б йому пояснив, що в нас відбувається, і як все взагалі розпочалось. Показав би відео і фото.
Якщо б до нього не дійшло, тоді, можливо, в хід би пішли інші методи…
– Після бою з Азімом багато хто казав, що тебе "пограбували". Чи залишилася у тебе образа на систему, де "домашнього" бійця тягнуть за вуха, і чи реально українцю виграти в гостях за очками?
– Та ні, той бій був близьким і я його справді програв. Британець - сильний опонент, який знаходиться в розквіті кар’єри, переконаний, ви ще про нього почуєте. Поразки стаються, я до цього ставлюсь нормально. Я взяв з неї досвід і продовжив рухатись далі.
Стосовно системи, де домашнього бійця тягнуть, то взагалі в боксі таке, звичайно, є. Є країни, в які краще не приїжджати, як в нас кажуть, під суперника, бо там ти точно не переможеш.
Але загалом, зі мною такого не ставалось. Я декілька років тому їздив в Німеччину боксувати з місцевим володарем поясу, відправив його в нокдаун і забрав титул в Україну. Тому головне - це як ти себе налаштуєш і наскільки ти будеш готовий до бою.
– Відчуваєш, що до українських боксерів зараз ставляться як до "дешевої, але якісної робочої сили"? Наскільки важко вибивати гідні умови?
– Таке ставлення до наших боксерів було завжди, це правда. Як і до грузинських боксерів, бійців з Молдови чи Румунії. Але, знову ж таки, все залежить від боксера - якщо ти показуєш рівень, до тебе ставлення буде інакшим.
Завжди потрібно стояти на своєму і не продаватись за три копійки. Треба розуміти: хто ти і що ти можеш, знати собі ціну.
– Бокс - жорстокий бізнес. Що для тебе зараз важливіше: великий чек, який забезпечить майбутнє родини, чи почесний пояс, який залишить славу, але з порожніми кишенями?
– Якщо питання буде стояти: гроші чи пояс, то буду чесним, оберу перше, адже потрібно жити, потрібно утримувати родину, реалізовувати свої плани. І всі, хто скажуть інакше, - скажуть неправду.
Всі спортсмени, впершу чергу, займаються спортом бо це їхній заробіток. Так, їм подобається цим займатись. Але так само юристу чи бухгалтеру подобається те, чим він займається.
Але у цього питання є і інша сторона: якщо в тебе є пояс, то в тебе є гроші і все інше, що до нього йде. Тому тут ці моменти пов’язані, і потрібно працювати так, аби до тебе прийшла можливість боксувати за пояс, який принесе тобі гроші.
– Ти в рейтингу WBO, де починається "велика гра". Що краще: обережно оберігати позицію і чекати свій час чи ризикнути всім рейтингом заради одного гучного бою проти світового топа вже зараз?
– В боксерську світі діє стандартне правило та метод просування боксера: коли ти потрапляєш в топ-15 рейтингу в своїй ваговій категорії (а я саме зараз там), то далі потрібно захищати пояс, яким ти володієш, та просуватись вгору по позиціях.
Чим вище ти будеш, тим більші твої шанси зустрітись з чемпіоном світу. Якщо чемпіон тебе не обирає, то можна дійти до першого місця і стати обов’язковим претендентом на пояс, і тоді він буде змушений з тобою відбоксувати.
Саме так ми і рухаємось з моєю командою. В 2024 році я був четвертим номером і до бою за пояс чемпіона світу залишалось зовсім трошки. Але потім, на жаль, я отримав травму, переніс операцію, не боксував рік, і тепер маю надолужувати втрачене. Переконаний, ми з моїм тренером та промоутер з цим впораємось.
– Як думаєш, заплановані бої Усика - це ще спорт чи вже чиста комерція? Чи не здається, що він уже все довів, і кожен наступний вихід проти гігантів, як Вайлдер чи Ф’юрі, - невиправданий ризик для його статусу легенди?
– В першу чергу, Олександр вже все всім довів в професійному боксі, він досягнув нереальних вершин, ставши триразовим абсолютним чемпіоном світу, підійнявшись в тяжку вагу, і перебивши там всіх топів.
Ну ви ж теж не вірили, що він здолає домінанта дивізіону Ентоні Джошуа, правда? В перемогу над Тайсоном Ф’юрі вірилось вже більше, ніж тоді в тріумф над Ентоні, так?
Тому, чесно, Усик це космос. Це я вам як боксер кажу. Якщо він вважає, що йому потрібно провести бій з Вайлдером - нехай це робить. Я думаю, він переможе, адже американець вже далеко не та гроза всіх суперників, якою був років 5 тому.
В той же час, якщо станеться третій бій з Тайсоном Ф’юрі - чесно, не бачу, як британець може перемогти. Ми його рівень побачили в першому бою, в другому поєдинку Усик його переграв вже набагато легше.
Тому точно не мені розповідати Олександру, що робити далі, але як колега і як вболівальник боксу, я б на нього в рингу ще точно подивився.
– Через 10 років, дивлячись на свою кар’єру, що першим захочеш згадати?
– Скажу, що це будуть круті спогади: збори, кров, піт, біль, друзі, спаринги. Тому, це будуть просто круті спогади про увесь цей час.
А що я конкретно перше згадаю, навіть не знаю. Я кайфую просто від всього в своїй роботі, і бажаю всім таку ж професію.