Турніри ведмедів і похорон Кози: що на Маланку робили 100 років тому

Ніч перевертнів і тимчасова зміна законів

Класична Маланка початку 20 століття була обрядом перевертання світу. Хлопці ставали бабами, бідняки - панами, село сміялося з багатих, дівчата могли "керувати" чоловіками, а громада дозволяла собі те, чого ніколи не зробила б у звичайний день.

Це був час, коли соціальні кордони навмисне стиралися. Перевертання мало магічний сенс: перед початком нового року громада "перезавантажувала" модель світу. Через маски, жарти й інверсії люди проходили символічне очищення - і з цього хаосу з’являвся новий порядок.

Турніри ведмедів: ритуал сили

Найбільш сюрреалістичний елемент старої Маланки - це ведмежі поєдинки, які на Буковині влаштовували між гуртами маланкарів. Персонаж Ведмедя був не просто для декорації: це мав бути наймужніший хлопець, готовий до фізичного випробування.

На Маланки проводили численні змагання, які з часом були забуті (фото: Getty Images)

У деяких селах його голову навіть обмотували дротом - щоб захистити від травм під час сутичок і надати образу ще більш дикого вигляду.

На світанку 14 січня ведмеді з різних "кутів" села виходили на турнір. Боролися, поки один не падав: не задля видовища, а щоб визначити, хто з гуртів має право маланкувати у "престижніших" частинах села.

Це був і соціальний рейтинг, і ініціація - демонстрація сили, витривалості й дорослості. Сьогодні цей обряд пережився у формі декоративних костюмів, але реальні сутички лишилися тільки в етнографічних записах та спогадах старожилів.

Похорон Кози: фінал новорічної містерії, якого вже не побачиш

Образ Кози сьогодні здається веселим фольклорним символом, але сто років тому він мав набагато драматичніший зміст.

У новорічній містерії Козу вбивали, "оплакували" і намагалися оживити. Це була сценка смерті та воскресіння духа родючості - магічний акт, який гарантував, що рік буде щедрий.

На Буковині інколи робили окремий "похорон Кози" вже 14 січня: з жартівливим плачем, крикливими "сумними" піснями й сатиричними промовами.

Після цього обряду вважалося, що святковий цикл завершився, і село повертається до звичного життя.

Більшість сюжетів на Маланки була заборонена радянською владою (фото: Getty Images)

Цей архаїчний сюжет сьогодні майже втрачений. У сучасних туристичних Маланках його або не відтворюють, або залишають у скороченому форматі без магічної глибини.

Дівочі Маланки: коли Молоду обирали не для весілля

Не всі знають, що в деяких регіонах існували суто жіночі Маланки. Дівчата обирали поміж себе "Молоду" - найкрасивішу, найвродливішу або найбільш харизматичну дівчину села.

Вона ставала символічною нареченою року. Гурт ходив від хати до хати, а хлопці мали право вітати їх, жартувати, запрошувати всередину. Але водночас це була форма соціального контролю: дівчата оцінювали хлопців, їхню поведінку, щедрість і навіть потенційну "шлюбність".

У деяких селах жіноча Маланка була відверто еротизованою - не у вульгарному сенсі, а в сенсі тілесної свободи, що символізувала оновлення та життєву енергію. Такий обряд нині практично зник, бо сучасна культура соромиться його первісної інтенсивності.

Переберія: коли можна було вкрасти ворота і залишитися безкарним

Буковинська Маланка мала ще один унікальний інструмент - переберію, тобто ритуальний хаос, що дозволяв робити майже все. Ряджені могли переставити сани, розібрати ворота, сховати драбину чи перекрити дорогу соломою.

Ці нічні "крадіжки" були не злочином, а дозволеною частиною ритуалу. Господарі не сердилися: навпаки, приймали це як знак уваги, а інколи як колективний жарт на адресу конкретної сім’ї.

Переберія була соціальним "вентилем", що дозволяв селу випустити напругу, розв’язати конфлікти жартом і перевести образи у ритуальну площину.

Саме тому вона була такою важливою - і такою небезпечною для радянської влади, яка згодом зробила все, щоб ці практики зникли.

Старовинна Маланка була відвертою та шаленою (фото: Getty Images)

Сороміцька Маланка: еротичний код, який замовчують сучасники

Старі маланчині тексти були настільки сороміцькими, що їх і сьогодні не опублікували б у відкритому доступі.

"Читаральники" - спеціальні персонажі, які виголошували співи та римовані дотепи, - могли озвучувати дуже тілесні, інколи граничні жарти.

У деяких регіонах носили фалічні символи з овочів, капусти, моркви чи дерева - це була магія родючості в чистому вигляді, без гриму.

Така відвертість була частиною ритуальної логіки: громада дозволяла собі проговорити табуйоване, очистити простір від напруги й одночасно задобрити сили природи.

У сучасних реконструкціях цей код або замовчується, або повністю вирізаний, бо занадто радикально вибивається з публічних норм.

Чому ці обряди зникли

Першим ударом для старовинних обрядів стала радянська заборона. Маланку таврували як "релігійний пережиток", а гурти переслідували. Багато елементів просто не пережили репресивної політики: турніри ведмедів зникли, сороміцькі тексти зникли, переберія була заборонена як "хуліганство".

Другим ударом стала модернізація: місця традиційних персонажів - Кози, Пана, Чорта, Смерті - зайняли міліціонери, інспектори, радянські герої та герої попкультури.

Третім етапом стала фестивалізація. Сучасні Маланки - красиві, видовищні, але максимально безпечні. Те, що було магічним, диким і важливим для громади, змінилося на інстаграмний карнавал.