Яким був Філарет у молодості та яке його справжнє ім’я: архівні фото
Після новини про смерть патріарха Православної церкви України Філарета багато хто згадує не лише його роль в історії церкви, а й те, яким був його довгий життєвий шлях. За десятиліття служіння він став однією з найвпізнаваніших постатей в українському православ’ї, однак колись був звичайним юнаком із Донеччини, який носив інше ім’я.
РБК-Україна розповідає, яким був патріарх Філарет у молодості, як його звали насправді та що відомо про його шлях від семінариста до духовного лідера.
Яке справжнє ім’я мав патріарх Філарет
У миру патріарха Філарета звали Михайло Антонович Денисенко. Він народився 23 січня 1929 року в селі Благодатне Амвросіївського району на Донеччині у родині шахтаря.
Його дитинство припало на важкі роки, а смерть батька під час Другої світової війни суттєво вплинула на подальший світогляд.
Саме ця втрата, як вважається, стала одним із переломних моментів, які згодом підштовхнули його до духовного шляху.
Яким Філарет був у молодості
У молоді роки майбутній патріарх мав зовсім інший вигляд, ніж той, до якого звикли українці в останні десятиліття.
На архівних фото він постає юним семінаристом і студентом духовних навчальних закладів, ще до того, як став відомим церковним діячем.
Після закінчення школи у 1946 році Михайло вступив до Одеської духовної семінарії. Навчався успішно і закінчив її з відзнакою.
Уже тоді його життя було тісно пов’язане з церковною освітою.
Згодом він вступив до Московської духовної академії.
Саме в цей період і були зроблені частина фото, де можна побачити молодого Філарета ще до того, як він став одним із найвідоміших українських архієреїв.
Коли Михайло Денисенко став Філаретом
1 січня 1950 року, під час навчання в академії, він прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет.
Уже за кілька тижнів був рукопокладений у сан ієродиякона, а у 1951 році став ієромонахом.
У 1950-х роках Філарет викладав у духовних навчальних закладах, працював інспектором семінарій, а згодом став ректором Київської духовної семінарії.
У 1960 році його призначили керуючим справами Українського екзархату та настоятелем Володимирського кафедрального собору в Києві.
Вже у 1962 році його обрали єпископом Лузьким. Згодом він також був єпископом Віденським і Австрійським, а пізніше - Дмитровським, вікарієм Московської єпархії.
У 1966 році Філарета призначили Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. А в 1968 році він став митрополитом.
Як Філарет став одним із головних борців за незалежну українську церкву
Після проголошення незалежності України Філарет став одним із головних прихильників автокефалії української церкви.
Саме він був серед тих, хто просував ідею повної церковної самостійності України.
У 1990-х почався один із найскладніших етапів його життя, пов’язаний із конфліктом із Російською православною церквою.
У 1992 році було проголошено створення Української православної церкви Київського патріархату, а в 1995 році Філарета обрали її патріархом.
Попри багаторічний тиск, конфлікти та анафему з боку Московської патріархії, він продовжував відстоювати ідею незалежної української церкви.