В'язні Кремля: що заважає Зеленському повернути українців з російського полону

В'язні Кремля: що заважає Зеленському повернути українців з російського полону
Зустріч українських моряків і політв'язнів (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Після обміну ув`язненими, що відбувся на початку осені, в російському полоні залишаються ще сотні українських політичних в'язнів. Незважаючи на регулярні обіцянки президента Володимира Зеленського домогтися і їх звільнення, перспективи нового обміну дуже туманні. 

Тим часом, російська влада продовжує захоплювати нових і нових заручників, щоб шантажувати Україну в майбутньому. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

 

У вівторок, 22 жовтня, стало відомо, що "суд" так званої "ДНР" засудив українського журналіста Станіслава Асєєва до 15 років позбавлення волі. Йому закидають "створення екстремістської організації", "шпигунство", "підбурювання до шпигунства", "публічні заклики до екстремістської діяльності" і т.д.

Незважаючи на окупацію Донецька, Асєєв залишився жити в місті, під псевдонімом писав звідти матеріали для кількох загальнонаціональних ЗМІ. Влітку 2017 року він був затриманий бойовиками, його звільнення неодноразово вимагали українські і міжнародні громадські організації.

Посольство США в Україні вже відреагувало на новину про вирок, вкотре закликавши Росію "і сили, які вона підтримує" негайно звільнити Асєєва та інших незаконно утримуваних.

Після обміну між Україною і РФ за формулою "35 до 35", що відбувся 7 вересня, на непідконтрольній частині Донбасу, в окупованому Криму і на території самої Росії як і раніше залишаються сотні українців – політичних в'язнів.

За інформацією СБУ, тільки на території окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) незаконно утримуються 227 громадян України. Це як військовослужбовці, багато з яких потрапили в полон під час боїв 2014 року, так і цивільні, на кшталт того ж Асєєва.

В'язні Кремля: що заважає Зеленському повернути українців з російського полону

Як розповіла РБК-Україна голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, на даний момент в РФ і окупованому Криму знаходяться ще 87 українських політв'язнів.

"Це погоджений, уніфікований багатьма громадськими організаціями список, там ті люди, щодо яких немає сумнівів. Ще ряд кейсів знаходяться на перевірці, про когось ми можемо просто не знати", – уточнила Печончик.

За її словами, саме цей список нещодавно звільнений з полону український режисер Олег Сенцов 1 жовтня передав президенту Франції Еммануелю Макрону. У той же час за підрахунками Кримськотатарського ресурсного центру, тільки на півострові зараз налічується 99 політично переслідуваних.

Керівник цієї організації Ескендер Барієв пояснив РБК-Україна, що різниця в цифрах викликана, зокрема, різною методологією підрахунку, яку застосовують правозахисники. Адже на рівні українського законодавства поняття "політичне переслідуваний" не визначене.

Зокрема, Барієв з колегами враховують і тих, хто сидить під домашнім арештом, носить електронний браслет або отримав умовний термін – таких 11 осіб. Ще 88 осіб з їх списків на даний момент знаходяться в СІЗО або колоніях, багатьох вже вивезли з Криму на територію Росії. 80 з 99 політично переслідуваних – кримські татари, розповів правозахисник.

Точну кількість політичних в'язнів-українців встановити неможливо, зазначила у розмові з виданням голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. "Про багатьох незаконно затриманих ми отримуємо інформацію набагато пізніше. Що стосується ОРДЛО, то там цього взагалі ніхто не фіксує", – уточнила вона.

Росія своїх кидає

Причини, через які Кремль після тривалого тиску все ж пішов на вересневий обмін, до кінця незрозумілі і дають великий простір для конспірології.

За однією версією, Росії було важливо витягнути з рук українського і міжнародного правосуддя Володимира Цемаха, причетного до катастрофи малазійського "Боїнга" влітку 2014 року.

З іншого – Росія вирішила продемонструвати свою готовність до мирного врегулювання ситуації на Донбасі і піти на деякі поступки, на тлі того, як Україна погодилася застосувати "формулу Штайнмайера".

Відповідно до третьої версії, обмін став частиною якихось більш широких, але прихованих від суспільства домовленостей між Україною та РФ.

Одразу ж після визволення українських в'язнів у вересні президент Володимир Зеленський анонсував наступні обміни. Про те, що робота над цим ведеться "дуже активно", в середині минулого місяця заявив глава МЗС Вадим Пристайко.

Під час прес-марафону 10 жовтня Зеленський уточнив, що існує цілих три списки на обмін. У першому – ті, хто знаходиться на території РФ і окупованого Криму, другий – ті, хто точно знаходяться в ОРДЛО, третій – ті, хто за інформацією української сторони, перебувають на окупованому Донбасі, але щодо них немає підтвердження з боку т. зв. "ДНР" і "ЛНР".

В'язні Кремля: що заважає Зеленському повернути українців з російського полону

У своїх публічних виступах Зеленський завжди пов'язує звільнення українських політв'язнів з прогресом у мирному врегулюванні на Донбасі, реалізацією "формули Штайнмайера", проведенням виборів в ОРДЛО, виведенням російських військ і т. д.

"Ми готові хоч завтра здійснити цей обмін. Але російська сторона декларує нам, що без "нормандського формату" ми не прийдемо до цього рішення. Ось чому я поспішаю з "нормандським форматом", – заявив президент під час прес-марафону.

При цьому, зазначає Зеленський, якщо переговори нормандської четвірки зірвуться, обмін буде обговорюватися в мінському форматі або на його прямих переговорах з Путіним. У той же час у Кремлі стверджують, що на даний момент жодних конкретних термінів саміту "немає і бути не може".

Обмін полоненими – одна з тем, на якій російська влада може активно спекулювати і тиснути на українського президента, щоб змусити його піти на поступки з політичних питань в контексті "нормандського формату".

Остання зустріч Тристоронньої контактної групи в Мінську стосувалася і теми обміну. Однак переговори були відкладені через зрив розведення військ в Петровському і Золотом. Росія і її бойовики не виконують свої зобов'язання, але наполягають на нових поступках з українського боку.

В контексті майбутніх потенційних обмінів великою проблемою для України є те, що РФ має величезні можливості і далі поповнювати списки українських політичних в'язнів. Зокрема, за рахунок того, що самі українці, незважаючи на численні попередження МЗС, продовжують спокійно їздити в РФ.

Це стосується навіть працівників органів державної влади. Так, 24 вересня СБУ повідомила, що під час перетину українсько-російського кордону ФСБ РФ затримала інспектора української митної служби.

В його автомобілі нібито виявили "товари, які можна використовувати у військових або терористичних цілях". Митника дві доби протримали в ізоляторі, вимагаючи визнати провину, але, не отримавши ніяких доказів, відпустили з-під варти.

Але головне джерело нових полонених для російських силовиків – це окупований Крим. За словами Ескендера Барієва, в цьому році спостерігається суттєве зростання репресій на півострові, зокрема, кількості затримань і арештів. В першу чергу, під удар потрапляють кримські татари, але не тільки.

Так, 10 жовтня був затриманий і заарештований 61-річний пенсіонер з села Оріхове Сакського району Олег Приходько, який відкрито займає проукраїнську позицію і раніше постійно стикався з тиском і погрозами окупаційної влади півострова. Таким чином, "список 86-ти" незаконно утримуваних в РФ та Криму перетворився на "список 87-ми".

Зараз російські спецслужби закидають Приходьку незаконне виготовлення вибухових речовин і підготовку до терористичного акту. За версією ФСБ, він нібито збирався підірвати будівлю адміністрації міста Саки.

"Проблема політв'язнів не існує поза війною РФ проти України, поки триватиме активна фаза цієї війни, РФ може використовувати такий інструмент, як позбавлення волі за політичними мотивами", – пояснила РБК-Україна Тетяна Печончик.

Зараз разом з іншими правозахисниками вона працює над тим, щоб зробити імена українських політв'язнів, які перебувають зараз в неволі, більш впізнаваними і розповісти їхні історії.

В'язні Кремля: що заважає Зеленському повернути українців з російського полону

Адже, приміром, імена Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Романа Сущенка звучали на міжнародному рівні тривалий час, їхнього звільнення домагалися лідери провідних країн Заходу. В результаті їх все ж вдалося повернути в Україну. А про тих, хто досі перебуває в полоні РФ, українське суспільство і світ чули набагато менше.

"Завдяки недавньому обміну Російська Федерація позбавилася від "токсичних" для них імен серед політичних в'язнів. І зараз перед правозахисниками стоїть завдання набрати "токсичності" для РФ на міжнародному рівні серед тих, хто ще залишилися в ув'язненні, щоб Росія захотіла від них так само позбутися, як від того ж Сенцова", – сказав виданню Ескендер Барієв.

Росія садить українців за ґрати в порушення принципів міжнародного права і прав людини, а Україна судить бойовиків і найманців за реальні злочини, зокрема особливо тяжкі. Але де-факто звільнення українців можливе лише у форматі обмінів, безпосередньо з РФ або з т. зв. "ДНР" і "ЛНР".

"Генпрокуратура разом з СБУ мають 1100 засуджених терористів, можемо обмінювати побатальйонно", – заявив перед самим звільненням екс-генпрокурор Юрій Луценко.

Але наскільки ці люди потрібні самій Росії і чи готовий Кремль заради них йти на якісь поступки – дуже спірне питання. "Росію не цікавлять її власні громадяни, її цікавить лише геополітика", – запевняє Олександра Матвійчук.

За її інформацією, на переговорах з росіянами представники України самі розповідають, хто зараз знаходиться у нас в ув'язненні – тоді як ту сторону це питання не цікавить.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся