Прощання з ЄС: що чекає на Велику Британію після парламентських виборів

Протягом усього поточного року Брекзит був питанням номер один для британської політики. Як постійно наголошували місцеві оглядачі, здавалося, що цій історії не буде кінця.

Лідер правлячої Консервативної партії Тереза Мей кілька разів безуспішно намагалася протягнути через Палату громад свій проект угоди щодо виходу країни з Євросоюзу. У липні вона покинула пост глави уряду, в буквальному сенсі зі сльозами на очах.

Борис Джонсон, який прийшов їй на заміну, своєю головною обіцянкою називав Брекзит за будь-яку ціну, з угодою або без неї. Але розколотий на безліч угруповань парламент не піддався тиску, незважаючи на численні хитрощі Джонсона, на зразок штучного припинення його роботи.

Паралельно глава уряду зміг узгодити з Брюсселем оновлений проект угоди про вихід з ЄС. В документі, на його думку, знімається головна проблема всього Брекзиту – економічний статус Північної Ірландії і її кордони з Республікою Ірландія, що залишається в Євросоюзі.

Згідно з ідеєю Джонсона, Північна Ірландія на перехідному етапі буде одночасно дотримуватися і британських митних правил, та частково норм єдиного ринку Євросоюзу. При цьому "жорсткого", видимого кордону, з митниками і прикордонниками між Північною Ірландією і Республікою Ірландією не буде. У Лондоні побоювалися, що його поява призведе до активізації північноірландських бойовиків.

Парламент навіть схвалив проект Джонсона у другому читанні за кілька днів до чергового дедлайну по виходу країни з ЄС – 31 жовтня. Але остаточно затвердити документ у бліц-режимі парламентарі відмовилися, в результаті Брюссель дав Британії чергову відстрочку – до 31 січня 2020 року.

Зважаючи на черговий політичний глухий кут британська опозиція все ж погодилася на дострокові вибори, які активно просував Джонсон. Незважаючи на серію невдач у Палаті громад, з його приходом на прем'єрський пост рейтинг Консервативної партії почав впевнено рости.

Вибори були призначені на 12 грудня і їх головною темою, природно, став Брекзит. Консерватори на чолі з Джонсоном зайняли максимально чітку позицію – забезпечити в разі перемоги вихід СК з Євросоюзу 31 січня, не допустивши подальших зволікань. Це дозволило їм зібрати голоси переважної більшості прихильників Брекзиту.

Згідно з екзит-полами, за консерваторів проголосували 73% тих, хто на референдумі 2016 року підтримав вихід країни з ЄС. Зокрема, Джонсон зміг схилити на свій бік виборців радикально-популістської "Партії Брекзиту", рейтинг якої ще влітку був порівнянний з рейтингом консерваторів.

У підсумку "Партія Брекзиту" не отримала в новому парламенті жодного мандата. Тоді як консерватори здобули найбільш впевнену перемогу на виборах з 1987 року, коли партію очолювала "залізна леді" Маргарет Тетчер, отримавши 365 місць у Палаті громад. Для парламентської більшості досить 326 депутатів.

Водночас, головні конкуренти консерваторів – Лейбористська партія на чолі з Джеремі Корбіном, вибори повністю провалила, показавши найгірший результат з 1935 року і отримавши лише 202 парламентських мандата. Головною проблемою лейбористів стало те, що у питанні Брекзиту вони зайняли не настільки чітку позицію, як їхні основні опоненти.

Партія Корбіна обіцяла в разі перемоги підписати з Брюсселем нову угоду про вихід, а після винести її на загальнобританський референдум – як альтернативу запропонувавши виборцям зовсім відмовитися від виходу СК з Євросоюзу. Потенційний електорат лейбористів був набагато більш розколотий у питанні Брекзиту, ніж електорат консерваторів.

Намагаючись підігравати і прихильникам, і супротивникам виходу з ЄС, опозиційна партія, судячи з усього, втратила і тих і інших, зокрема, поступившись консерваторам у ряді округів, де раніше лейбористів переобирали десятиліттями.

Свою роль могла зіграти і особистість лідера партії – Джеремі Корбіна постійно супроводжували скандали, аж до звинувачень в антисемітизмі. Сам він за останні роки неодноразово публічно змінював свою риторику щодо Брекзиту, що зайвий раз заплутувало виборців лейбористів.

"Ми проведемо Брекзит вчасно, до 31 січня, ніяких "але", ніяких "якщо", ніяких "можливо", – сказав Джонсон відразу після перемоги. 20 грудня він планує внести свій проект угоди про вихід з ЄС на розгляд нового складу парламенту, і, безсумнівно, отримає достатню кількість голосів.

Таким чином, 31 січня Великобританія нарешті офіційно покине Євросоюз. Після цього до кінця 2020 року триватиме перехідний період, під час якого країна повинна домовитися про подальший режим співробітництва з ЄС, у першу чергу в торгівельно-економічній сфері.

Згідно з джерелами британської The Times, в кінці листопада головний переговірник з питань Брекзиту з боку ЄС Мішель Барньє висловлював сумніви, що весь масив домовленостей Брюссель і Лондон встигнуть підписати у зазначений термін, до кінця наступного року.

Разом з тим, за інформацією The Guardian, Джонсон хоче заборонити продовження перехідного періоду після 2020 року. Таким чином, Великобританія може вийти з ЄС, приміром, без нової торгівельної угоди, що неминуче призведе до економічних труднощів в Сполученому Королівстві.

І це, схоже, не єдина проблема для прем'єра Джонсона. Ще одним переможцем виборів може вважати себе Шотландська національна партія (ШНП), яка виграла 48 із 59 шотландських округів – на 13 більше, ніж у парламенті минулого скликання.

Лідер ШНП Нікола Стерджен після виборів заявила, що буде звертатися до Лондону за дозволом провести новий референдум про незалежність Шотландії. Попередній відбувся в 2014 році і прихильники незалежності набрали на ньому 44,7% голосів. Але в 2016 році 62% шотландців проголосували проти виходу країни з ЄС, який незабаром стане реальністю.

"Ви не можете утримувати Шотландію у складі Сполученого Королівства проти її волі", – звернулася Стерджен до прем'єра Джонсона, закликаючи його "дати шотландцям самим визначитися зі своїм майбутнім". Той відповів відмовою, і доля референдуму, ймовірно, буде вирішуватися в судовому порядку.

Згідно з соцопитуваннями, більшість шотландців і зараз проголосували б проти незалежності, але їх перевага дуже невелика. І на тлі труднощів, які напевно будуть супроводжувати процес Брекзиту в найближчі місяці, ситуація може змінитися на користь шотландських націоналістів.

Потенційні проблеми для Сполученого Королівства можуть виникнути і у зв'язку з результатами виборів у Північній Ірландії. Вперше в історії прихильники єдиної Ірландії сумарно отримали більше місць у Палаті громад, ніж лояльні до Лондона сили.

Ірландські націоналісти вже заговорили про можливе голосування за об'єднання двох частин острова в єдину державу, хоча ця перспектива виглядає дуже туманною. Але в будь-якому випадку, розгрібати спровоковані референдумом про вихід з ЄС проблеми британській владі доведеться ще дуже довго.