ru ua

"Каста недоторканних". Що відбувається зі справами депутатів, які отримали підозри

"Каста недоторканних". Що відбувається зі справами депутатів, які отримали підозри Генпрокурор Ірина Венедиктова підписала нові підозри нардепам (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Автор: Олег Черниш

Генеральний прокурор Ірина Венедиктова вчора, 11 травня, оголосила про підозру у державній зраді народним депутатам Віктору Медведчуку та Тарасу Козаку (обидва з ОПЗЖ). Що відбувається в справах інших нардепів, які раніше отримали підозри - нижче в матеріалі РБК-Україна.

Верховна рада вже майже півтора року живе без "захисту" - депутатської недоторканності. Команда Володимира Зеленського, прийшовши до влади, скасувала "імунітет" парламентаріїв, виконавши передвиборчу обіцянку.

І хоча спроби скасувати недоторканність були і раніше, далі обіцянок цей процес не заходив. Щоб покарати народного обранця навіть за тяжкий злочин, потрібно було спочатку пройти парламентський комітет, а потім отримати підтримку більшості в сесійній залі.

Якщо процедура порушувалася, то на захист нардепа ставав суд. Так було, наприклад, з депутатом попереднього скликання Ігорем Мосійчуком, який скасував рішення Ради через Верховний Суд. Минуле - восьме - скликання парламенту запам'яталося цілою серією невдалих голосувань за зняття недоторканності.

Кардинально ситуація змінилася в середині 2019 року, коли пост президента зайняв Володимир Зеленський, а монобільшість в Раді отримала його партія "Слуга народу". Обіцянка зняти імунітет з депутатів була однією з головних у їхній передвиборчій програмі. Втілити її в життя вдалося в період парламентського "турборежиму" восени 2019 року. Тоді скасували статтю Конституції, яка встановлювала особливий статус притягнення нардепів до кримінальної відповідальності.

Через пару місяців парламентарії все ж встановили "запобіжники", які дещо ускладнюють цей процес. Після цих правок починати кримінальне провадження проти депутатів може виключно Генеральний прокурор. Всі процесуальні документи в справі також необхідно погоджувати з ним.

Цей механізм запрацював з 1 січня 2020 року, коли Офіс генпрокурора очолював Руслан Рябошапка. Він встиг підписати підозру нардепу лише один раз. Тоді як повною мірою скористатися новими повноваженнями змогла його наступниця Ірина Венедиктова. За рік роботи вона позбавила недоторканності відразу п'ятьох представників Верховної Ради. Вчора цей список поповнили ще два парламентарі від ОПЗЖ - Віктор Медведчук і Тарас Козак.

Перші ластівки

Єдиним депутатом, який позбувся імунітету з подачі генпрокурора Рябошапки, стала представник "Європейської солідарності" (ЄС) Софія Федина. У лютому 2020 року їй вручили підозру за погрози вбивством президенту Зеленському (ч.1 ст. 346 Кримінального кодексу, покарання до 5 років в'язниці).

Необережні висловлювання на його адресу нардеп допустила під час Youtube-стріму зі своєю подругою Марусею Звіробій (Олена Біленька) в жовтні 2019 року. Підозрювані назвали кримінальну справу "замахом на свободу слова". Процес над ними розпочався у серпні минулого року і досі проходить у Галицькому райсуді Львова. Федина намагалася скасувати вручену їй підозру, але безуспішно.

"Каста недоторканних". Що відбувається зі справами депутатів, які отримали підозри

Екс-генпрокурор Руслан Рябошапка (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Першим депутатом, який на собі випробував "доторканість" з боку нового керівника Офісу генпрокурора Ірини Венедиктової, став представник ОПЗЖ Ілля Кива. Підозру йому вручили 3 квітня минулого року.

За версією слідства, вдень 22 січня народний обранець, перебуваючи в кафе в центрі Києва, вступив у конфлікт з відвідувачем і вдарив його. Потерпілий, учасник АТО Михайло Майман отримав струс головного мозку і зламаний ніс, а Кива – підозру в нанесенні легких тілесних ушкоджень (ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу).

Депутат від ОПЗЖ заперечує пред'явлені звинувачення і стверджує, що це потерпілий Майман його вдарив, а також постійно ображав і провокував. Опальному нардепу загрожує покарання від штрафу до двох років обмеження волі. Справу з лютого поточного року неспішно розглядає Печерський райсуд Києва.

Наступну підозру від генпрокурора також отримав представник парламентської опозиції. Венедиктова 10 червня 2020 року погодила і розпорядилася вручити підозру депутату від "Європейської солідарності", п'ятому президенту Петру Порошенку.

Йому пред'явили підозру за ч.4 ст. 426-1 Кримінального кодексу (від 7 до 10 років в'язниці). За версією слідства, Порошенко як Верховний головнокомандувач в умовах особливого періоду перевищив свої повноваження і незаконно призначив Сергія Семочка першим заступником Голови Служби зовнішньої розвідки. Екс-президент назвав кримінальний процес "політичним переслідуванням" з боку влади.

Другий фігурант справи - екс-глава Служби зовнішньої розвідки Єгор Божок, чиїм заступником і був Семочко, в судовому порядку домігся скасування врученої йому підозри. На думку Печерського та Київського апеляційного судів, близько 1,5 млн гривень зарплати Семочка, виплаченої йому за час "незаконного" перебування на посаді, не можуть вважатися матеріальною шкодою, як записано в тексті підозри Божку.

Справа проти Порошенка поки не передана до суду, з липня 2020-го року адвокати екс-глави держави вивчають матеріали провадження.

Після лідера "ЄС" недоторканності позбувся представник монобільшості. У середині вересня генпрокурор Венедиктова підписала підозру депутату від "Слуги народу" Олександру Юрченку у вимаганні хабара за внесення змін до законопроекту. Сам парламентарій свою провину заперечує.

Саме в цій ситуації вперше проявилася недосконалість законодавства, що дозволяє керівнику Офісу генпрокурора без пояснення причин відхилити прохання органу досудового розслідування про притягнення до відповідальності народного обранця.

Ірина Венедиктова близько місяця відмовлялася узгодити підготовлену НАБУ підозру для депутата провладної фракції. Вона мотивувала це тим, що бюро не надало достатньо доказів. У підсумку депутат все ж був притягнутий до кримінальної відповідальності, але уникнув перебування в СІЗО, вийшовши під заставу 3 млн гривень.

Справа проти Юрченка ще не передана до суду, з березня він і його адвокат ознайомлюються з матеріалами. До 15 червня щодо депутата діє обмеження на поїздки за кордон і обов'язок на першу вимогу перебувати до суду і до детективів НАБУ.

Донедавна останніми, хто позбувся депутатського імунітету, були Віктор Мялик з групи "За майбутнє" та Владислав Поляк з групи "Довіра".

Мажоритарник з Рівненської області Віктор Мялик отримав підозру від генпрокурора 25 березня цього року. За версією слідства, він ухилився від сплати податків на суму понад 97 млн гривень при будівництві та продажу квартир у Київській області.

Нардеп зареєстрував на себе право власності на 1 221 об'єкт нерухомого майна і нібито продавав їх як фізособа, а не суб'єкт підприємницької діяльності. Йому загрожує покарання у вигляді штрафу 255 - 425 тисяч гривень з конфіскацією майна. Офіс генпрокурора у відповіді на запит РБК-Україна повідомив, що справа проти Мялика ще розслідується, запобіжний захід нардепу не обирався.

"Каста недоторканних". Що відбувається зі справами депутатів, які отримали підозри

У фракції ОПЗЖ більше ніж в інших депутатів, які отримали підозри (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Депутат Владислав Поляк, обраний по Закарпатській області, отримав підозру 11 лютого поточного року. Він став першим в українській історії народним обранцем, який отримав підозру в "кнопкодавстві" (ст.364-2 Кримінального кодексу, загрожує штраф 51– 85 тисяч гривень).

Слідство вважає, що Поляк при голосуванні за "земельний закон" у Раді натиснув кнопку і за себе, і за свого колегу по депутатській групі Василя Петьовку. Офіс генпрокурора повідомив РБК-Україна, що розслідування ще триває, запобіжний захід депутату не обирався. У коментарі виданню адвокат Поляка Василь Федитник відмовився озвучити позицію свого клієнта у даній справі.

З волі генпрокурора

"Діюча зараз процедура (зняття недоторканності з нардепів – - ред.) є проблемною, складною і вона набагато більше створює проблем у питанні притягнення народних депутатів до відповідальності, ніж було раніше, коли необхідно було отримати згоду на це Верховної Ради", – вважає Федитник.

На його думку, основна проблема в тому, що внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок кримінального провадження, в якому досліджуються можливі протиправні дії нардепа, може виключно генпрокурор.

Раніше, зазначив Федитник, орган досудового розслідування сам виконував цю процедуру, збирав докази і вже потім, набравши їх необхідну кількість, звертався до парламенту за згодою на зняття імунітету з народного обранця.

"А зараз апріорі ці докази зібрати неможливо до тих пір, поки генпрокурор не внесе відомості до ЄРДР. Виходить колапс", - вважає він.

Колишній член конкурсних комісій Офісу генпрокурора і співзасновник експертної організації StateWatch Олександр Леменов згоден, що цей механізм не ідеальний. Але набагато більшу небезпеку, за його словами, несе те, що генпрокурор може перебувати під політичним впливом при виконанні своїх функцій.

"Якщо прокуратура буде незалежною, то цей механізм може працювати. Якщо ж генпрокурор є репрезентантом чужої волі, а його кабінет фактично знаходиться в Офісі президента, то тоді – ні", – сказав він у коментарі РБК-Україна.

Сама Генеральний прокурор в коментарі РБК-Україна заявила, що уникає випадків реєстрації справ проти нардепів з політичних мотивів. Вона підтвердила, що задовольняє далеко не всі клопотання правоохоронців з проханням розпочати кримінальне провадження.

"Генеральний прокурор, розглядаючи звернення правоохоронних органів, заяви фізичних та юридичних осіб про вчинення злочинів народними депутатами виходить, в першу чергу, з обґрунтованості наведених ними даних, уникаючи можливих випадків реєстрації кримінальних проваджень з надуманих підстав, з політичних або особистих мотивів. Тому, зрозуміло, що не кожне звернення вноситься до ЄРДР", – пояснив вона.

Венедиктова також зазначила, що оцінює всі клопотання слідства на предмет допустимості і достовірність зібраних доказів. За її словами, особливий порядок притягнення до відповідальності парламентаріїв необхідний, враховуючи характер їх діяльності, і є однією з гарантій їх незалежності.

"Я не бачу жодних труднощів в існуючому механізмі. Головне питання - повнота отриманих від правоохоронних органів матеріалів і достатність зібраних доказів", - стверджує генеральний прокурор.

"Каста недоторканних". Що відбувається зі справами депутатів, які отримали підозри

Глава СБУ Іван Баканов і генпрокурор Ірина Венедиктова (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Частково з нею згоден і голова правоохоронного комітету ради Денис Монастирський ("Слуга народу"). За його словами, зараз механізм працює досить добре, і в більшості випадків Генеральний прокурор задовольняє клопотання органів досудового розслідування щодо нардепів.

"Так, певні побоювання є, що ситуація може помінятися при іншому генпрокурорі. Але це така інституційна проблема", - зазначив депутат у бесіді з виданням.

Головний плюс, на його думку, полягає в тому, що тепер правоохоронці ніяк не перетинаються з політиками в ході розслідування. Їм тепер не потрібно ходити і "випрошувати" кожен раз у депутатів зняти недоторканність з їх колеги або дозволити його затримання і арешт.

Монастирський впевнений, що питання скасування депутатської недоторканності занадто гостре для народних обранців. І введення спеціальної процедури їх притягнення під суд було вимушеним компромісом. "Зараз би вже депутати за скасування недоторканності не проголосували, тоді був єдиний такий вдалий момент", - вважає він.

На думку Венедиктової, велика кількість депутатів, які втратили недоторканність за минулий рік, - кращий показник ефективності працюючого механізму. "Я переконана, що ми не на словах, а на ділі руйнуємо "касту недоторканних", – підкреслила Генеральний прокурор.