Яку реактивну артилерію Україна хоче отримати від союзників, навіщо вона потрібна і чому її поки не дають – в матеріалі РБК-Україна.
Україна четвертий місяць запекло чинить опір російському вторгненню. Завдяки героїзму наших захисників ворог був вибитий з північних регіонів. На кінець весни наземне протистояння зосередилося на сході і півдні країни. Відносна локалізація карти бойових дій призвела і до зміни їх характеру.
Спочатку окупанти робили ставку на швидке оточення і захоплення столиці силами механізованих підрозділів за підтримки з повітря. Путінський бліц-криг, як відомо, провалився з величезними втратами.
Зараз же армія РФ концентрує сили на окремих ділянках фронту, схоже намагаючись насамперед витіснити ЗСУ за адміністративні кордони Луганської та Донецької областей і домогтися хоч якихось успіхів на Запорізькому напрямку.
Головну роль у цих боях відіграє артилерія. Росіяни використовують тактику "випаленої землі", методично обстрілюючи квадрат за квадратом перед тим як пустити в наступ бронетехніку і піхоту. Як показує практика, їх мало цікавить, що знаходиться попереду: позиції українських військових або будинки мирних жителів. Наприклад, щоб захопити Попасну і Волноваху окупанти практично зрівняли ці міста з землею.
Наші захисники, в свою чергу, використовують артилерію точково і із сенсом, намагаючись не тільки зберегти життя цивільних, які опинилися в сірій зоні, а й економити снаряди. Стримувати противника частково допомагають гаубиці "натівського" калібру, які Україні передають США та інші союзники. Про них і бойові дрони РБК-Україна розповідало в минулих серіях циклу про постачання західної зброї.
Однак для того, щоб переломити хід війни і підготувати масштабний контрнаступ, Україні потрібні американські MLRS (Multiple launch rocket system - ракетна система залпового вогню). Саме постачання важкого озброєння визначають швидкість нашої перемоги, неодноразово заявляли у Міноборони. Із закликом нарешті надати ЗСУ реактивну артилерію днями знову виступив і президент Володимир Зеленський.
"Такі зустрічі (заява прозвучала напередодні засідання координаційної групи з військової підтримки України, т.зв. "Рамштайн-2", – ред.) – це вже позитивний результат... Ми очікуємо позитиву щодо поставок MLRS. У мене немає секретів. Ми звертаємося до всіх країн щодо постачання MLRS-систем, завдяки яким Україна зможе забрати ініціативу і звільняти свою територію", – сказав глава держави.
Про які саме системи йдеться? Ще на початку травня Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у розмові з головою об'єднаного комітету начальників штабів США Марком Міллі зазначив, що для України дуже актуальні поставки пускових установок М142 HIMARS і M270 MLRS, а також ракет до них.
Головна їхня відмінність від радянських аналогів і їхніх модифікацій, які стоять на озброєнні української армії і окупантів, в тому, що ці системи багатофункціональні. По суті це універсальні платформи. Їх можна використовувати як реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), так і в якості оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК).
Гусенична M270 MLRS з'явилася в армії США ще в 1980-их і з тих пір успішно застосовувалася в ряді військових конфліктів: в Перській затоці, Іраку, Афганістані та Сирії. Зараз стоїть на озброєнні 14 країн світу. Полегшений варіант цієї системи на колісному ходу отримав назву М142 HIMARS, використовується в бойових діях з 2005 року.
Незважаючи на значну різницю у віці після модернізації M270 MLRS отримала порівняно схожі технічні можливості з більш сучасною версією. Вона також оснащена автоматичною системою управління вогнем, додатковим захистом кабіни, де знаходиться екіпаж з трьох бійців, і поліпшеною пусковою установкою, що дозволяє їй вести вогонь GPS-керованими снарядами.
Основна відмінність між системами, крім шасі і відповідно швидкості, це боєкомплект. HIMARS може нести 6 ракет для залпового вогню або одну балістичну, її старший побратим – вдвічі більше. При цьому наявність у M270 MLRS двох пускових секцій дозволяє використовувати її одночасно і як РСЗВ, і як ОТРК. Завдань для цих комплексів в обох іпостасях зараз дуже багато, сказав виданню військовий аналітик і автор каналу Armchair General UA Микола Бєлєсков:
"Це більша дальність вогню, значить можливість знищувати цілі в глибині оборони, не чекаючи коли росіяни підійдуть і вдарять відповідною масою. Це можливість більш ефективно знищувати логістику. Ми б з меншими втратами оборону проводили і могли б планувати наступальну операцію після ослаблення за допомогою цих систем російської бойової побудови на максимальну глибину", – додав він.
Обидві системи ведуть вогонь однаковими снарядами, але при цьому покривають широкий спектр завдань. Вони можуть виступати аналогами "Градів" і "Смерчів", використовуючи некеровані боєприпаси на дальність до 45 кілометрів, у тому числі споряджені протитанковими мінами. Керовані ракети M30 з касетною бойовою частиною і M31 з фугасною вже "б'ють" до 60 км і 84 км відповідно.
Але найцікавіший боєприпас для нашої армії на сьогоднішньому етапі війни – це балістичні тактичні ракети типу ATACMS, що вражають цілі на відстані до 300 км. Вони могли б ефективно замінити комплекси "Точка-У" з куди меншою дальністю (120 км), запаси яких судячи з усього вже вичерпуються. Такі ракети потрібні насамперед для знищення об'єктів в тилу противника: від командних пунктів і логістичних вузлів до скупчення ворожої техніки і живої сили.
"Така техніка повинна бути. Якщо ми говоримо про контрнаступ, то будь-який наступ завжди починається з артилерійських обстрілів і ураження цілей в ближньому тилу. Лінію фронту і фортифікації зносять з того, що є під рукою, але "довга рука" повинна бути для того, щоб продовжити наступ. На жаль, зараз у нас її не достатньо", – пояснив РБК-Україна військовий експерт і історик Михайло Жирохов.
Публічно про необхідність поставок американських MLRS для української армії Володимир Зеленський заявив ще в середині квітня. Тоді ж заступник міністра оборони США Кетлін Хікс натякнула, що Штати розглядають варіанти озброєнь, які дозволять ЗСУ наносити удари на більш далекі дистанції. Прозвучала ця репліка в контексті обговорення про те, чим Україна може вразити військові аеродроми на території РФ.
Така можливість викликала дискусію в американському політикумі і серед західних союзників, і судячи з усього загальмувала весь процес, як це раніше сталося з поставками МіГ-29, коли попередні домовленості вилилися в публічну площину раніше сроку. За даними Politico, адміністрація Байдена затягує передачу реактивної артилерії Україні, побоюючись, що з її допомогою будуть нанесені удари по Росії і Кремль розцінить це як "ескалацію". Нібито це призведе до затягування війни або застосування зброї масового ураження.
"У самих США є різні думки і погляди. Хтось каже, що українці себе показали адекватними, і якщо будуть наносити удари, то виключно по військових цілях. А є інша точка зору. Наприклад, удар по Криму. Деякі побоюються, що у відповідь на масовані удари по Криму буде демонстративне застосування тактичної ядерної зброї. Все це теоретично, але цю аргументацію дуже складно перебити. Чия точка зору переможе, ми дуже скоро побачимо", – зазначив Микола Бєлєсков.
Російські пропагандисти не на жарт стривожилися на тлі новин про те, що Україна може отримати далекобійні комплекси з балістичними ракетами. Основною метою такої зброї вони вважають міст через Керченську протоку. Українські експерти погоджуються, що такий удар міг би змінити ситуацію на півдні, однак наскільки це першочергове завдання на даному етапі – достовірно знає тільки військове керівництво.
Михайло Жирохов, у свою чергу, вважає, що ракети ATACMS в осяжному майбутньому Україна не отримає. Однак і в якості реактивних систем залпового вогню М142 HIMARS і M270 MLRS нам дуже потрібні. Але тільки за умови, що прямо зараз десь закордоном на них вже навчаються розрахунки з українських бійців. За його словами, ці системи, на відміну від радянських, розраховані на те, що ними керують професійні військові.
"Це ж не просто навівся, стрельнув і добре. Якщо хтось думає, що просто візьмуть розрахунки БМ-21 "Град" і посадять за американські системи, то ні. Можливо прямо зараз йде підготовка бійців на них в інших країнах, і ці РСЗВ приїдуть разом з розрахунками, тоді ми отримаємо миттєвий ефект. Якщо у нас вже є підготовлені розрахунки, то на певних напрямках вони зможуть переломити ситуацію", – уточнив експерт.
Очікувалося, що про передачу MLRS домовляться 23 травня за підсумками зустрічі координаційної групи з військової підтримки України, до якої входять вже більше 40 країн. Однак Міністр оборони США Ллойд Остін, оголошуючи список нових поставок, про них не згадав. Наступне засідання відбудеться вже 15 червня і, можливо, до того моменту союзники таки зможуть прийти до компромісу з цього питання. Адже вже зараз наближається момент, коли без більш важкого озброєння нам буде складно кардинально змінити ситуацію на фронті.
"Без цих систем ми опинимося в стані затяжної позиційної війни, коли росіяни вже не зможуть наступати, а ми все ще не зможемо. Без вогневої потужності наступати складно, хоча оборонятися ми зможемо. Думаю, те, що відбувається зараз навколо Попасної, Лисичанська і Сєвєродонецька – це вже лебедина пісня. Залежить, звичайно, як це все закінчиться, але після цього вони перейдуть до оборони і все. Однак якщо ми не отримаємо вогневу міць таку, як потрібно, щоби перейти у наступ, то вийде патова ситуація", – резюмував Бєлєсков.