Історії від Тома Генкса, кохання і справжні англійці: книжкові подарунки на будь-який смак

Книга – кращий подарунок. Як для себе, так і для рідних та друзів. Ми склали добірку книжок 2018 року, які точно не залишать вас байдужими

Гравці ринку кіно та літератури поступово підбивають підсумки року, що минає. Так, у США вже названі кращі фільми та серіали 2018-го. Виходять і книжкові рейтинги.

2018-й в Україні видався багатим на книжкові новинки. Особливо - друга половина року. З'явилося немало книг на будь-які смаки: і художні оповідання легендарного голлівудського актора Тома Генкса, і вже третя книга українською від шведа Фредріка Бакмана, і черговий роман всесвітньо відомого письменника Ніколаса Спаркса.

Наприкінці листопада вийшло друком відразу дві важливі книги дисидента і математика Леоніда Плюща. Поціновувачам всього англійського точно сподобається книга Кейт Фокс – антрпопологічне дослідження англійських звичок і менталітету. Про всі ці книги – детальніше у добірці RBC-Lite.

Яку книгу подарувати близьким на свята? Яку книгу почитати самому? Для вас ми вибрали тільки найкраще.

Фредрік Бакман, "Брітт-Марі була тут"

Нове видання розповідає історію героїні попередньої книги шведського письменника, журналіста та блогера Фредріка Бакмана "Моя бабуся просить її вибачити", яка швидко стала бестселером New York Times.

Героїня чергової книги Бакмана, 63-річна жінка на ім'я Брітт-Марі, переживає родинну кризу. Чоловік, який був найдорожчою людиною, зрадив її. Брітт-Марі вирішує кардинально змінити своє життя. Вона вирушає у далеке закинуте містечко. Попри кризу і непрості для міста часи, там ще живуть люди, які не втратили сподівань на краще. Там Брітт-Марі доводиться спілкуватись з кардинально різними людьми: від футбольних фанатів до хуліганів.

Фото: Фредрік Бакман, "Брітт-Марі була тут" (instagram.com/knygolove)

Перед читачами постає доля жінки, яка дуже переживає за те, що про неї подумають та скажуть оточуючі, і попри все, завжди поводиться дуже ввічливо.

Що ховається за звичкою Брітт-Марі постійно влаштовувати прибирання? Які випробування випадають на її долю і як вона з ними справляється? Як жінка переживає кардинальні зміни у житті? Все це Бакман описує витончено і професійно, малюючи дотепну і сентиментальну історію. Зокрема й про те, чому власних мрій та бажань не варто боятися.

Фото: Фредрік Бакман, "Брітт-Марі була тут" (instagram.com/knygolove)

Уривок з книги:

"Кажуть, що вирушаючи в подорож, люди міняються. Тому Броітт-Марі завжди ненавиділа подорожувати. Вона не хотіла змінюватися.

Отож, вирішує вона пізніше, всьому виною ця поїздка, через яку тепер вона повністю втрачає самовладання, чого раніше з нею ніколи не траплялося. Якщо не враховувати того випадку, коли Кент пройшов по паркетній підлозі у взутті для гольфу - незабаром після того, як вони побралися.

Вона хапає швабру й починає щосили гамселити ручкою по ці кавоварці. Та блимає, щось у ній трощиться, блимання уривається. Брітт-Марі все гатить, аж поки в неї починають тремтіти руки і її очі перестають розрізняти контури сушарки для посуду. Нарешті, задихаючись, вона дістає із сумки рушник. Вимикає верхнє світло в кухні. Сідає в темряві на один зі стільців і плаче в той рушник.

Вона не хоче, щоб сльози капали на підлогу. Бо від них можуть залишитися плями".

Тері Террі, "Перезавантаження"

"Перезавантаження" – дебютний роман письменниці, яка у житті перепробувала багато різних професій. Працювала і юристом, і окулістом, і наукою займалася. Творчу кар’єру почала у 2004-му, коли переїхала до Великої Британії.

Ця книга - психологічний трилер про світ, який у майбутньому опинився під владою несправедливості та тиранії. Трилер став справжнім бестселером, здобувши відразу кілька відзнак на Leeds Book Awards - книжковій премії, що відзначає твори для дітей і підлітків, переміг на Angus Book Award, North East Teen Book Award. Трилогія перекладена вже понад 11-ма мовами.

У видавництві #Книголав в українському перекладі вийшла перша книга трилогії "Обнулена".

Фото: Тері Террі, "Перезавантаження" (instagram.com/knygolove)

16-річна дівчина на ім'я Кайла не пам’ятає свого минулого. Вона, як і тисячі інших, пережила так зване "перезавантаження", і її пам’ять повністю стерто. Та при цьому кожної ночі дівчина бачить жахіття, привиди минулого, які спонукають її згадати щось важливе, розплутуючи непросту загадку свого життя, дівчина навіть не здогадується, скільки у неї попереду боротьби й небезпеки.

Уривок з книги:

"За ті дні, що я вчилася переставляти ноги, я обійшла, полічила й подумки накреслила в голові всі поверхи лікарні, куди був дозволений доступ. Я з зав'язаними очима легко б могла знайти всі сестринські пости, всі лабораторії і палати, а зараз, коли я заплющую очі, все це постає в моїй уяві.

Однак Лондон - це інша річ. Це ціле місто. Мені доведеться обійти всі вулички, щоб накреслити в уяві його карту, а ми, схоже, їдемо прямо додому - в село за годину їзди на захід від Лондона.

У лікарняній школі я, звісно, бачила і карти, і світлини. День у день у наші порожні голови годинами натоптували стільки загальних знань, скільки ті були здатні вмістити, щоб ми підготувалися до виписки.

Але "скільки" - це вже для всіх по-різному. Особисто я заковтувала всі факти, запам'ятовувала їх, знову і знову креслила й нотувала все у зошиті, щоб нічого не забути. Решта учнів була не настільки сприйнятлива. Повсякчас вони тільки те й робили, що широко й одурманено всміхалися до всього і всіх. Після обнуління вони на емоційній шкалі завжди були в зоні задоволення.

А от на моїй шкалі, схоже, усмішки взагалі не передбачені".

Девід Лебовіц, "Солодке життя в Парижі"

Скільки б нового ми не намагалися дізнатися про Францію, завжди лишається щось незвідане, і щоразу ця країна відкривається по-новому. Чому б не дослідити французьке кулінарне життя?

Книга "Солодке життя в Парижі" – захоплююча кулінарна подорож столицею Франції із кондитером, відомим на ввесь світ!

Фото: Девід Лебовіц, "Солодке життя в Парижі" (instagram.com/vivat_publishing)

На сторінках книги автор Девід Лебовіц доводить, що Франція – справді зовсім інший світ, де оригінальним і своєрідним є все, навіть кожна дрібниця: від особливостей етикету за столом до тонкощів носіння чоловічого взуття. Книга занурить вас у п’янку атмосферу Парижа і дасть безліч рецептів суто французьких страв. До речі, зовсім простих у приготуванні.

Чи готували і куштували ви колись карамельний соус із солоним маслом? А клафуті з малиною та сливами чи суфле з промаж-блан? Якщо ні, прочитавши цю книгу, ви зможете без особливих зусиль порадувати близьких цими оригінальними стравами і вишуканими делікатесами.

Фото: Девід Лебовіц, "Солодке життя в Парижі" (instagram.com/vivat_publishing)

Ніколас Спаркс, "Любий Джоне"

На рахунку всесвітньо відомого американського письменника Ніколаса Спаркса – 21 роман. За найскромнішими підрахунками, по всьому світу продано близько 80 мільйонів примірників його книг, виданих 48 мовами. Кілька його романів були екранізовані. Так, за його книгами були зняті фільми "Послання у пляшці" (1999), "Пам'ятна прогулянка" (2002) та "Найкраще в мені" (2014).

"Любий Джоне" – вже друга книга знаменитого письменника, яка виходить у українському видавництві "Vivat". І це – прекрасна нагода насолодитися прозою автора якісному українському перекладі.

Ніколас Спаркс, "Любий Джоне" (vivat_publishing)

Молодий чоловік на ім'я Джон ставився до свого життя завжди дуже скептично. Він ніколи навіть не сподівався на те, що з ним колись взагалі може статися щось незвичне і особливе. Ніяких планів навіть на найближче майбутнє він не мав, і подався на військову службу.

Одного дня він повертається у рідне містечко. Повертається без сподівань і планів. Втім, все змінюється блискавично! Якось ввечері Джон знайомиться на пляжі із загадковою дівчиною на ім'я Саванна. Кохання, в яке він зовсім не вірив, несподівано накотилося на хлопця із неймовірною хвилею і кардинально змінила увесь його внутрішній світ. Але чи зможе кохання витримати випробування відстанню та часом?

Кейт Фокс, "Спостерігаючи за англійцями"

Кет Фокс – зірка британської антропології, донька відомого антрополога Роберта Фокса та дружина знаменитого нейрохірурга Генрі Марша, який ось вже багато років поспіль всіляко допомагає Україні. Сама ж Кейт є знаним автором низки досліджень та наукових публікацій.

"Спостерігаючи за англійцями", яка вийшла у "ВСЛ" в перекладі Марти Госовської, – спроба авторки дослідити характер англійців і пояснити, чому так багато вони говорять про погоду і мало – про особисте життя та гроші, дізнатись, як пліткувати по-англійськи та що собою являє типова англійська бесіда.

Фото: Кейт Фокс, "Спостерігаючи за англійцями" (прес-служба ВСЛ)

Уривок з книги:

"Дивно, що ми усвідомлюємо колосальний вплив туристів-одноденок на країну, до якої вони навідались, — власне, вивчення цього соціального феномену вже навіть виокремили в нову модну дисципліну, — але з невідомих причин мало цікавимося вивченням того, як іммігранти, етнічні меншини, оселившись в країні на постійно, формують її поведінкові патерни, традиції, ідеї, переконання та цінності.

Етнічні меншини складають всього шість відсотків від населення, однак вплив тих шести відсотків на різні аспекти англійської культури завжди був і досі залишається чималим. І цей вплив неминуче забарвить будь-які "замальовки" з поведінки англійців — і мої спроби не виняток. Хоч і не багато вихідців з Азії, Африки та Карибів ідентифікують себе як англійці (більшість з них оберуть більш загальний термін — британці), вони, поза сумнівом, вплинули на "граматику" англійськості".

Фото: Кейт Фокс, "Спостерігаючи за англійцями" (прес-служба ВСЛ)

І ще один:

"Ми всі, зрештою, так говоримо. Ми описуємо соціальну групу, індивіда або ж навіть, скажімо, лишень одну з багатьох реакцій чи звичок індивіда, як "дуже англійську" чи "типово англійську". Ми добре розуміємо, коли хтось каже щось на кшталт:"Ти в цьому більший/ більша англієць/англійка, аніж я" і "В чомусь я дуже англієць/ англійка, а в чомусь — зовсім ні".

Навіть існує концепт "міри" англійськості. І це не є новиною і не повинно нікого дивувати, адже ми на щодень оперуємо цими поняттями і це свідчить про усвідомлене розмежування "часткової", "клаптикової" чи навіть "вибіркової" англійськості. Очевидно, що ми всі, до певної міри, можемо "обирати" свою ступінь англійськості. Мені йдеться про те, що аналогічний підхід можна застосувати й до етнічних меншин".

Фото: Кейт Фокс, "Спостерігаючи за англійцями" (прес-служба ВСЛ)

Том Генкс, "Історії, наклацані на друкарській машинці"

Легендарний голлівудський актор, режисер і сценарист Том Генкс не потребує представлень: його особистість відома на увесь світ. Та далеко не всі знають, який він чудовий письменник! Нове видання книги "Історії, наклацані на друкарській машинці" – прекрасна нагода у цьому переконатись.

Це перша збірка його художніх оповідань. Їх у книзі сімнадцять, і всі вони змальовують найрізноманітнішу Америку. Історії змушують читачів і сміятись, і співчувати, і захоплюватись героями, переживаючи ті події, які стаються на сторінках книги.

Фото: Том Генкс, "Історії, наклацані на друкарській машинці" (прес-служба ВСЛ)

Уривок з книги:

"Машинка потребувала глибинного очищення і заміни мастила, що, за попередніми підрахунками, коштуватиме двадцять п’ять баксів. Але вона замислилася над головоломкою, тією, з якою стикаються всі, хто купує друкарську машинку в третьому тисячолітті: для чого вона? Писати адреси на конвертах. От її мама з радістю прочитала б декілька друкованих листів від своєї непосидючої доці.

Фото: Том Генкс, "Історії, наклацані на друкарській машинці" (прес-служба ВСЛ)

Або відіслати листа, написаного отруйними чорнилами своєму колишньому, мовляв: "Гей, дурисвіте, ти зробив одну в біса велику помилку!" — не боячись, що хтось зможе відслідкувати його, як електронний лист. Могла б надрукувати якусь ремарку, зробити її цифровий знімок своїм телефоном, а потім викласти у свій блог у Фейсбуці. Або ж складати списки справ, які чіплятиме магнітами на холодильник. От і п’ять хіпстер-ретро причин, чому стара друкарська машинка ще стане їй у нагоді. Додаємо ще декілька сердечних роздумів, які можна викласти на папері, і от вам шість ефективних способів використання цього апарата".

Фото: Том Генкс, "Історії, наклацані на друкарській машинці" (прес-служба ВСЛ)

Леонід Плющ, "У карнавалі історії"

Наприкінці листопада у видавництві "Комора" вийшли друком дві книги Леоніда Плюща (1939-2015) – знаменитого дисидента комуністичної доби, філософа і правозахисника, математика й літературознавця.

З кінця 1960-х через активну громадську діяльність його переслідувала радянська влада, а у 1973 році його запроторили у Дніпропетровську психіатричну тюрму. За три роки його випустили у Францію через тиск західних активістів та правозахисних організацій.

Вкрай важливі книги – так найбільш коротко можна описати обидва видання.

"У карнавалі історії" – міжнародний бестселер і найбільш відома книга Леоніда Плюща. У ній – свідчення, спогади, діалоги, зустрічі. Плющ аналізує своє життя від повоєнного дитинства до запроторення в тюрму, створюючи панорамну картину цілого покоління " шістдесятників".

Фото: Леонід Плющ, "У карнавалі історії" (instagram.com/komora.books)

"Психіатрична тюрма у радянському Дніпропетровську була одним з найжахливіших місць для ув’язнених. У ній досліди над ув’язненими, над людським мозком, творилися абсолютно безконтрольно. Все це Леонід Плющ описує у "Карнавалі". Перед нами постає увесь той сюжет, при якому від ув'язненого вимагалося тільки одне: поводитись, грати за правилами КДБ, за правилами системи. І коли його вже витягали з тюрми на Захід в еміграцію, визволення звідти було для нього вже питанням виживання. Але при першому ж контакті з французькими лікарями ця людина, яка ніби стояла вже на порозі смерті, була продіагностована як абсолютно здорова!" - так описала книгу на презентації обох видань письменниця та філософиня Оксана Забужко.

За її словами, це історія про те, як зберегти цілісність власної особистості, коли в умовах довкола людини звідусюди й через саму систему намагаються створити свого роду варіант "психушки" вже у масштабах держав, коли навіть цілі країни стають "пам’яткою божевіллю". Такі, скажімо, як сусідня Росія.

"У карнавалі історії" читати комфортно і добре. Зазвичай головна проблема спогадів – сухість, коли безкінечно перераховують події. А тут все, що відбувається, оформлене Плющем дуже майстерно: десь живі діалоги, десь – жарти. Він постає перед нами дуже живим. Це дуже добрий спосіб прочитати про 50-ті, 60-ті, 70-ті. Це книга не для разового прочитання. Щоразу, коли будемо читати її знову, то віднайдемо якісь нові речі, які, можливо, не знаходили раніше", - каже Ростислав Семків, письменник і літературознавець.

Леонід Плющ, "Його таємниця, або “Прекрасна ложа” Хвильового"

Ця книга вийшла одночасно з попередньою книгою Леоніда Плюща. "Його таємниця" – це новаторський погляд не тільки на творчість Хвильового, а й загалом на період "наших 1920-х".

Шляхом копіткого історичного, біографічного й текстологічного аналізу поезії і прози Хвильового Плющ віднайшов відповідь на запитання, яку саме "таємницю" той обіцяв відкрити Любченкові за два тижні перед смертю. Книга містить передмову Марка Роберта Стеха.

Фото: Обидва видання книг Леоніда Плюща (komorabooks.com)

"Ця книжка багато кому буде виглядати ризикованою. Вона особисто мені виглядає ризикованою. Але це все-таки дуже цілісна книга! Це таке містичне перепрочитання Хвильового. Все у ній таке цілісне і ризиковано цікаве, що ми визнаємо: так, це своєрідний погляд Плюща, і він має право бути саме таким. Мені ця книга виглядає як сміливий експеримент. Обидва видання - це дуже добре написані книжки. Їх можна почати читати і відразу втягнутися. Видання обох книг – це надзвичайна подія, а Плющ – надзвичайна людина"? - каже Ростислав Семків.

"Досвід Леоніда Плюща – це досвід одинака, який зумів вижити в отой льодовиковий "андроповсько-маланчуківсько-щербицький" період, зумів пройти крізь усі ті кола пекла і зберегти в собі людину і гідність", - резюмує Оксана Забужко.

Нагадаємо, раніше ми підготували підбірку кращих нон-фікшн українською.

Також з'явився список захоплюючих художніх романів, які ідеально підходять для читання у відпустці та на вихідних.

Відео: У Києві пройшла презентація фільму "Дике Поле" за романом Сергія Жадана (Валентина Балабанова/video.rbc.ua)