Затверджений компартією одяг і панталони з начосом: якою була мода в СРСР (фото)
Стиль одягу в СРСР був дуже вбогий, сірий і понурий. Радянській людині держава активно нав’язала "культуру бідності" - потрібно було виглядати скромно та пристойно. Виділитись із натовпу вважалось поганим тоном. У ті часи речі купували не за вимогами моди, а через їхню зношеність.
Асортимент був вкрай обмеженим. Усі фасони однотипні, нудні, із матеріалів низької якості. Перед тим, як представити нову колекцію, дизайнери мали її затвердити у Художній раді СРСР.
Про те, якою була радянська мода та кого вважали іконами стилю тих часів, розповідаємо у матеріалі нижче.
Як одягались у часи СРСР
Держава у той час тотально контролювала всі сфери життя. І навіть одяг чи взуття потрапляли під своєрідну цензуру. Фабрики продукували одноманітне вбрання, кількість фасонів була вкрай обмежена.
Двічі на рік в СРСР влаштовували модні покази. Проте там лише можна було подивитись на нові фасони. Представляючи колекції, продавали не одяг, а лише викрійки нових моделей. Тому одяг доводилося шити самому, або замовляти в ательє.
Ті ж звичайно не могли всіх обслужити, тому жінки масово опановували мистецтво шиття. Кожна друга жінка шила одяг через необхідність. У школі навіть ввели обов'язковий предмет - шиття.
Зі спідньою білизною теж було все плачевно. Про мереживні трусики жінки могли тільки мріяти. У доступі вони мали лише кілька моделей комбінацій, часто із неприємних на дотик матеріалів.
Фабрики шили по три розміри бюстгальтерів і панталони з начосом і без. Якщо жінкам не підходив розмір, то доводилось шити на замовлення. Тоненькі капронові панчохи в СРСР були рідкістю і вважались предметом розкоші. Ними могли похизуватись лише дружини вищого партійного керівництва та дипломатів.
Проте навіть у ті часи частина молоді прагнула одягатись яскраво і модно. Купити щось імпортне було дуже складно, його діставали через комерсантів на чорному ринку. Викрійки шукали в іноземних модних журналах. Особливо популярним було видання "Бурда". За нього доводилось віддавати 5 рублів, при тому, що радянські газети тоді коштували 30 копійок.
У різні періоди СРСР стиль одягу і мода різнилась. Згадаймо найяскравіші риси вбрання радянської людини.
Мода 1940-1950-х
У ці часи пролетарський стиль виразно відрізнявся від західноєвропейських стандартів. Проте еліта мала змогу модніше вбиратись. Сім’ї партійного та військового керівництва, дипломати та актори не потрапляли під жорсткий контроль.
Текстильна та швейна промисловість випускали одноманітні моделі, тканини і кольори. Низький асортимент сировини спричинив "бідність" фасонів одягу.
Для жінок шили ділові сукні та класичні костюми із приталеним жакетом і довгою вузькою спідницею. Увесь одяг був приглушених не крикливих кольорів, мінімально оздоблений.
Для чоловіків шили піджаки із широкими плечима й вилогами, штани з манжетами. Модними були куртки кольору хакі, гімнастерки, галіфе, офіцерські чоботи, шкіряні пояси.
Період відлиги
З 60-х років відносно покращується рівень моди Союзі. У журналі “Радянська жінка” 1957 року вже презентували фасони паризьких модельєрів. А 1959 року Будинок Діора показав свою колекцію в СРСР.
Саме тоді у моду входять нові силуети - вузький, прямий, трапецієподібний, розширений донизу і навпаки. Такі моделі костюмів додавали вишуканості та виразності. Також почали комбінувати сукні-пальто, сукні-костюми, костюми-пальто. Ймовірно це певні відгуки моди від Коко Шанель.
З 60-х років радянські модельєри стали постійними учасниками міжнародних показів, де навіть отримували схвальні відгуки. Проте цей одяг практично не переходив у повсякденне життя радянської людини.
Стиль під час Холодної війни
У 1960-х роках мода зазнала найбільше змін. Протистояння між СРСР і США сприяло розвитку науки і технологій. З'явились нові матеріали, формувалась молодь із неординарним стилем.
Щоб не відставати від західного світу, в Союзі почали масово відкривати Будинки моделей у великих містах.
У той час у моду увійшов вузький силует одягу з підкресленою талією, з довжиною нижче колін. А також вільне вбрання трапецієподібного силуету: малі сукні, плащики, костюми з коротким жакетом із покатими плечима і вузькою спідницею.
Утвердився новий ідеал жінки. У моді - дівчинка-підліток. Вона худорлява, висока, спортивної статури, без виразних жіночих форм.
Тоді популярними стали мініспідниці й короткі сукні. Також з'явилось багато синтетичних тканин. Штани у жіночому гардеробі вважались поганим тоном, але вже наприкінці 1960-х молодь почала носити джинси.
Чоловіки копіювали одяг англійських "бітлів". Носили короткі обтислі піджаки, штани-бедрівки, розширені донизу. Відпускали довге волосся.
Стильні образи із модних журналів (скриншот)
Мода 70-80х років
Серед молоді поширилася популярна на Заході ідеологія гіпі. Вони одягались яскраво, барвисто й продумано недбало. Носили потерті джинси, розмальовані майки, довгі сорочки, шкіряні куртки з бахромою. Взуття носили на босу ногу. На руки часто рясно одягали плетені браслети-"фенічки", багато намиста. Образ доповнювали довгим волоссям. Чоловіки відпускали бороди.
Жінки почали носити довші сукні, спідниці. Стали модними плащі з гладких, узорних або картатих тканин. Сформувався вертикальний, об’ємніший, фалдистий силует.
У середині 1970-х років надзвичайно модними стали джинси. Це викликало великий дефіцит і породило "барахолки", на яких можна було знайти такий бажаний стильний одяг.
Також у цей період стало модне вбрання із вишивкою, макраме і в'язані вироби.
Стильні образи із модних журналів (скриншот)
У 80-ті роки став переважати простий крій. Важливі його ознаки - розширення плечового поясу та нова геометрія форми. Популярними були класичні та , спортивні костюми.
Для жінок шили костюми з об’ємними жакетами, штанами чоловічого крою. Модними стали вільні блузи, жилети, об’ємні в’язані светри, мініспідниці, довгі бавовняні сукні. Багато моделей запозичували з чоловічого гардероба. Популярності також набув трикотаж.
Для чоловіків шили костюми-трійки з великими піджаками, широкими плечима, штани зі складами в поясі, жилетки.
Цей період цікавий і появою субкультури - панків. Вони носили шкіряні чорні куртки та штани з металевими бляшками, важке взуття. Образ доповнювали яскравими "ірокезами".
Яким був макіяж
Доступність до стильного образу була не єдиною проблемою для модниць. У радянської жінки був вкрай обмежений асортимент косметичних засобів. Лак для волосся чи помаду було складно купити. Тому такі речі дуже цінувались. Як помада закінчувалась, її залишки виколупували сірником чи пальцями, аби вже точно використати до кінця.
На обличчя наносили тональний крем "Балет". Оскільки він був низької якості, то давав ефект маски - лягав на шкіру товстим шаром.
Вії підводили тушшю. Але оскільки та мала здатність швидко висихати, то жінкам доводилось плювати у баночку, тоді туш знову ставала придатною до використання.
Губну помаду, яка закінчувалася, збирали до останньої краплі у тюбику сірником або пальцями. Також у ті часи жінки користувалися розсипчастою пудрою з тальку.
Ікони стилю
Радянські жінки мали своїх кумирів із кіно та серіалів. Тому вони всіляко хотіли бути схожими на героїнь кінострічок. Часто модні образи копіювали в телеведучих новин.
У свій час особливо популярними були акторка Людмила Гурченко, балерина Майя Плісецька та акторка Барбара Брильська. Жінки запозичували не лише їхній стиль одягу, а й намагались робити схожі стрижки та зачіски.
Нещодавно ми розповідали історію створення салату олів'є і як оригінальний рецепт спаскудили в СРСР.
Читайте також про те, як в СРСР спаплюжили українське народне вбрання.