"Вмираючи, просив цінувати життя": батько прикрив собою пораненого сина, а сам загинув від російського снаряду

Що відомо про героїчний вчинок

Ігор Руденко пішов на фронт на третій день повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом зі старшим сином.

Батько не захотів його відпускати самого на війну.

"Тато загинув на мій день народження, мені тоді саме виповнився 21 рік. Єдина втіха, що тіло таки знайшли й змогли евакуювати з того пекла. Ми змогли батька із почестями поховати. Без перебільшення скажу, що він був найкращим батьком, адже без роздумів долучився до Рената, щоби завжди бути поруч і оберігати його на війні", - розповів молодший син Ігоря - Олександр.

Спершу Ренат з батьком обороняли аеропорт у Гавришивці, по якому окупанти завдали ракетного удару в березні торік. Тоді вони обидвоє вижили. Після навчання на Львівщині у лавах 35 окремої бригади морської піхоти Руденки вирушили на Донеччину.

Ігор Руденко пішов на фронт на третій день повномасштабного вторгнення Росії (фото: fakty.ua)

"В одній із останніх розмов батько сказав, що вони охороняють одну із важливих трас у напрямку Авдіївки. А вже 8 квітня там був важкий стрілецький бій, де українські бійці зазнали втрат та поранень. Та мої рідні тоді вижили. А вже наступного дня цією трасою почала йти важка артилерія - російські танки, в хід пішли ракети", - розповів Олександр.

У той день першим отримав поранення його брат - снаряд поцілив йому у праву ногу та розірвався. Осколки поцілили у ліву кінцівку.

"Тато в той момент перебував в іншій групі. А дізнавшись, що сталось, прибіг до Рената. Брат вже не міг сам йти. Тут знову почався бій. Тато лишився із Ренатом, заявивши побратимам, що хай би це коштувало йому життя, але він не залишить свою дитину", - поділився історією молодший син Ігоря.

Боєць зміг відтягти пораненого сина в укриття. Але загарбники запустили дрон, за допомогою якого координували дії танка. Зрозумівши, що росіяни можуть атакувати укриття, Ігор накрив собою Рената.

"Ренат відчув лише удар в плече. Дивиться - тато на ньому лежить поранений. Батько сказав, що не відчуває лівої сторони. Він був ще певний час при тямі. Мав міцне серце, яке до останнього билось в його грудях. Вмираючи, тато встиг сказати Ренату, щоби він вижив та цінував своє життя, бо воно безцінне", - пригадує Олександр.

Зараз Ренат перебуває у лікарні в Дніпрі (фото: fakty.ua)

Він розповів, що брат був змушений покинути тіло батька, бо почув, що наближається російська піхота, яка могла вбити і його.

"Із почуттями болю та розпачу він цілував вже мертвого тата, стискав його руку, яка холонула, й прощався із ним. А сам змушений був відповзти далі, щоби вижити", - говорить Олександр.

Рената медики змогли евакуювати. Його доставили у Покровськ у важкому стані, де терміново прооперували. Він втратив багато крові і мав серйозні поранення на правій нозі та лівому стегні.

Зараз воїн перебуває у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова, де лікарі намагаються врятувати йому ногу.

Яким був загиблий герой

Ігор Руденко народився у селі Жовтень, що на Одещині. Там виріс, згодом пішов служити строкову службу, а тоді одружився і виховував трьох дітей. За фахом Ігор Руденко був електриком, працював він у місцевих електричних мережах. Про це розповіли у Іллінецькій міській територіальній громаді.

Ігорю Руденку мав виповнитися 51 рік у травні (фото: Facebook/Іллінецька міська територіальна громада)

"У 2017 році Ігор Пилипович разом з родиною переїхали на Іллінеччину та поселилися у селі Даньківка. Надзвичайно порядна, працьовита, щедра, привітна родина Руденків швидко стали частиною громади. Виховували дітей, займалися господарством. Чоловік завжди і з радістю приходив односельцям на допомогу. Всі, хто знав Ігоря Пилиповича, говорять, що добрішої людини, мабуть немає на світі", - йдеться у повідомленні.

Ігоря Руденка поховали 20 квітня. У травні йому мав виповнитися 51 рік.

В героя залишилася дружина та троє дітей (фото: Facebook/Іллінецька міська територіальна громада)