Того ранку вона прокинулася під завалами своєї квартири. Каже, що лишилася живою тільки тому, що спала не в тій кімнаті, де планувала. А ще досі пам’ятає ім’я пожежного, який її страхував, коли вона спускалася драбиною з 7 поверху.
Свою історію вчителька Наталія Смілянець з Умані довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Наталія до останнього моменту не вірила, що росія почне повномасштабну війну. На початку вторгнення вона виїхала в село до родичів.
"Я взяла те, що вважала у тому стані найціннішим. Ікони, ноутбук, паспорт, рушник і пару речей перевдягнутися", - пригадує Наталія.
Утім, в селі було так само небезпечно, як і всюди: люди чули й бачили вибухи, щоночі ховалися в підвалі, а чи не щодня спостерігали за польотами ворожої техніки.
Врешті Наталія повернулася додому. І щиро думала, що найстрашніше позаду. А 28 квітня 2023 року рано вранці крізь кухню в її квартирі пронеслася російська ракета.
"Я прокинулася, причавлена до плечей двома уламками бетонних плит. Змогла потягнутися за бильце дивану і вилізти. Вийшла на заспаний уламками балкон, почала кликати на допомогу. Сусіди сказали, що викликали пожежних", - мовить Наталія.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.