Український військовий Антон Філатов вступив до лав ЗСУ у травні минулого року. Зараз чоловік служить на кровопролитному напрямку Донецької області, де росіяни застосовують усі свої наявні ресурси для відтиснення української армії.
Історіями з фронту Антон ділиться на своїй сторінці у Facebook.
Після початку служби Антон не відразу писав про бої та ворожі обстріли. Його так званий "публічний щоденник" розпочався із книжок, які він читає на фронті.
"Тут погано з електрикою та ще гірше зі зв'язком та інтернетом. Сигнали мережі швидко пеленгуються ворогом і за кілька хвилин у твій бік може прилетіли снаряд. Тому у вільний час я читаю", - написав Антон.
Серед його літературного вибору можна знайти детективи, книжки про стан навколишнього середовища та автобіографії відомих людей. На світлинах Антон кладе книжки поряд зі зброєю чи осколками, що викликає контраст.
Фронтові книжки Антона Філатова (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
У вересні 2022 року Антон опинився на Донеччині. Першою історією звідти, крім книжок, стала про місцевого кота Загиблика, якого військові приручили.
"Вигляд у нього був такий, ніби по ньому танки їздили, а в очах миготів рухомий рядок "дай пожерти". За тиждень ми його відгодували. У нього виросло нове хутро, а вираз морди змінився з нещасного на нахабний", - пише Антон.
Згодом підрозділу потрібно було терміново від'їжджати. Щоб не витрачати час, вони просто кинули коту їжі на перший місяць, а потім потрібно буде привезти ще.
У підсумку військовий закликав Європу поквапитися з постачанням зброї, бо "орки наших звірят точно не відгодують".
Розбите подвір'я із собачою будкою (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Одного разу з підрозділом Антона трапилася кумедна історія за участі місцевого фермера. Військовим доповіли, що поруч пересувається габаритна техніка. Вона під'їхала до хлопців, і звідти вийшов чоловік. Він хотів щось їм сказати.
Річ у тому, що це був місцевий фермер, який орав поле впритул до окопу українських захисників. Увесь цей час він у тракторі з увімкненими фарами був ідеальною ціллю в радіусі багатьох кілометрів для ворога.
"Потрібно жити далі. Весною посію соняшники", - сказав він із вірою в завтрашній день.
Виоране поле біля окопів військових (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Антон також ділиться історіями боїв, від якого холоне кров у жилах. Однією з таких історій є про ніч, коли росіяни наблизилися до позицій наших захисників.
"Їхній міномет працював чітко по наших окопах. На праве вухо я після цього кілька днів не чув. З одного боку насувалося восьмеро, з іншого - дванадцять. Ми по них стріляли, і вони падали, проте продовжували повзти в наш бік. Головне - не підпускати їх на 30 метрів. З цієї відстані вони кидають гранати", - ділиться воїн.
Зрештою бій завершився. Після нього військові просто мовчки сушили взуття, тому що земля була дуже мокрою від дощу та крові.
Дитячі малюнки в бліндажі українських захисників (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Він також розповідає, що багато росіян штурмують українські позиції без належного екіпірування - лише в металевих радянських шоломах. Вони завжди відмовляють у порятунку поранених на полі бою.
Одного разу, коли ворог попросив забрати своїх "трьохсотих", наші захисники відмовили, тому що життя своїх побратимів ніколи не могли врятувати.
Антон Філатов (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Вуличне зображення Залужного на Проспекті миру на Донеччині (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Під час чергового виходу на позиції в Бахмуті ЗСУ вдалося взяти в полон одного з росіян. Він був одягнений у літні штани взимку, радянський шолом, цивільну куртку, але якісний бронежилет.
З медикаментів у нього лише два бинти та джгут, чого недостатньо у гарячих точках для спасіння життя. У полоненого не було ні документів, ні їжі. Він розповів, як потрапив в Україну.
"Він сказав, що живе в невеличкому селі, де мобілізують абсолютно всіх чоловіків від 18 до 50 років. Його 3 тижні вчили стріляти, а потім відправили на фронт. У 1 день командири вишикували всіх новоприбулих перед собою і сказали йти на штурм", - розповідає Антон.
Усіх, хто відмовляється до бою або в процесі, розстрілюють прямо на місці свої ж командири.
Поле з соняхами після бою в Бахмуті у серпні (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Зараз Антон служить у Соледарі. Цю позицію він описує як найважчу, адже майже ніхто не повертається з неї вцілілим. У ході одного з боїв Антон отримав контузію, пошкодив ліве вухо та око.
За словами Антона, на цьому напрямку воює велика кількість росіян із важким озброєнням. Наші захисники платять високу ціну за стримування ворога.
"У цей же день на ту нашу позицію зайшло підкріплення у кількості 20 бійців. Вони втримали цю точку. Але дорогою ціною - 13 поранених і 7 загиблих", - згадує Антон.
Військовий готує їсти в бліндажі в перервах між чергуваннями (фото: facebook.com/anton.filatov.775)
Раніше ми розповідали про українку, яка створила щоденник пам'яті свого коханого, який загинув на війні.