У Церкві пояснили, що не так із легендою про святого Валентина

Як зазначають священики, попри те, що в назві найромантичнішого свята 14 лютого є слово "святий" - воно аж ніяк не церковне.

Річ у тім, що канонізовані Церквою святі на ім'я Валентин у своїх житіях не мають фактів, які б хоч якось були пов’язані з популярними легендами про "покровительство закоханих", "заборонені вінчання" тощо, звертають увагу в ПЦУ.

Яке свято відзначається у церквах 14 лютого

Православна Церква за своїм календарем у цей день згадує пам'ять десяти святих, серед яких мученики Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Сатурніл, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Також 14 лютого цього року - передсвято Стрітення Господнього.

Римо-Католицька Церква в цей день вшановує пам'ять слов'янських просвітителів та покровителів Європи святих Кирила і Мефодія.

У "Римському мартирологу" - книзі із зазначенням місцевих днів пам'яті, але яка не є загальноцерковним календарем - 14 лютого вшановується пам'ять ще десяти святих, серед яких є і святий Валентин.

Три мученики Валентина

"Якщо дослідити давні римські мартирологи, то там згадуються щонайменше три святих Валентини", - розповідають у ПЦУ і додають, що двоє з цих мучеників постраждали в Римі в другій половині III століття, і обоє були поховані на дорозі Фламіні, але на різній відстані від міста.

• Один із них був єпископом міста Інтерамна (нині місто Терні в Італії), і він прославився чудесами зцілень, навернув високопоставлених язичників на християнство, за що був страчений у 269 році.
• Інший мученик Валентин був священиком у Римі - і окрім цих відомостей про нього більше нічого не відомо.
• А про третього мученика Валентина відомо лише те, що він постраждав у Карфагені (знамените стародавнє місто, розташоване на узбережжі Північної Африки в сучасному Тунісі).

"У IX столітті ці святі Валентини у мартирологах згадуються ще окремо, але пізніше, ймовірно, відбулося змішання житій цих святих, і в середньовічних документах вже згадується один святий Валентин. Він і став героєм "Золотої легенди" Якова Ворагінського - збірки християнських легенд і авторських житій святих (агіографій), що стала бестселером пізнього Середньовіччя в західній культурі", - розповідають у Церкві.

Що не так із легендою про "святого Валентина"?

Як зазначається у загальновідомій легенді, святий Валентин "вінчав закохані пари, незважаючи на заборону жорстокого імператора Клавдія II". А все нібито через переконання правителя про те, що чоловіки без дружин та дітей будуть найкращими воїнами.

Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за життя реальних святих з ім'ям Валентин, у III столітті, взагалі ще не існувало особливого чину церковного вінчання, звертають увагу до ПЦУ.

Насправді тоді в Римській імперії шлюб укладався відповідно до цивільних законів, а християни одружилися з благословення єпископа.

Також важливо враховувати, що заборона на шлюб воїнів регулярної римської армії, яка існувала протягом 180 років, була скасована імператором Септимієм Севером ще в 197 році, тобто до описуваних легендою часів.

Таким чином у ПЦУ резюмують, що незважаючи на використання імені святого Валентина, міфологія сучасного світського святкування "не має спільності ані з фактами історії, ані з церковною традицією".

"Господь закликає всіх вірних до щирої та жертовної любові не лише певного дня, але протягом всього життя. І ми щиро бажаємо, щоби ви любили та проявляли свою християнську любов не лише у певні дні в році, а завжди. Бо справжня любов ніколи не минає", - звертаються у Православній церкві України.