Топ-5 українських сіл, які вражають більше, ніж курорти Європи

Колочава, Закарпаття

Це село у Хустському районі Закарпатської області - в самому серці Карпат, виглядає як музей просто неба.

Тут 10 (!) музеїв, включно з унікальним "Старе село", де зібрані старовинні гуцульські хати, церкви й техніка. Також у селі є багато цікавих старовинних пам'ятників та церкви, і деяким вже майже 300 років.

Колочава знаходиться у гірській долині між полонинами "Стримба", "Дарвайка", "Барвінок", "Красна" та "Ружа". Через поселення протікають річки Негровець, Герсовець, Сухар та Колочавка.

У селі є діючий "Птахопарк", де живе безліч птахів. А поруч працює метеостанція.

Історія Колочави дуже цікава - поселення було засновано у першій половині XV століття втікачами від кріпацького гніту. Кожен поселенець будував собі хатину з маленькими вікнами, глиняною долівкою, солом'яною або дерев'яною покрівлею, без комина і з вогнищем посередині.

Колочава - це місце, де природа й історія сплелися в одне, а повітря пахне димом і смереками. Ідеально для тих, хто шукає тишу, гори й автентичність.

Село Колочава на Закарпатті (фото: Вікіпедія)

Шешори, Івано-Франківщина

Мальовниче село в Косівському районі Івано-Франківської області з водоспадами, чистою річкою й сосновими лісами. Саме тут проводили легендарний етнофестиваль "Шешори".

Влітку можна купатися у гірських потоках, а взимку - прогулюватися засніженими хребтами. Бонус - місцева кухня й гуцульський колорит, який не купиш в жодному супермаркеті Європи.

Поселення існувало ще у кам'яну добу, хоча перші офіційні згадки - з 1427 року. Саме тут знаходиться один з найстаріших гуцульських храмів - Горішня церква та найвідоміші в Україні Сріблясті водоспади.

Село Шешори в Івано-Франківській області (фото: Вікіпедія)

Трипілля, Київщина

Це село в Обухівському районі Київської області, яке було засновано на початку XI століття і літописна назва - Треполь. Неочікуване поєднання краси природи й глибини історії.

Тут зародилася знаменита Трипільська культура. Вид на Дніпро з місцевих пагорбів не гірший за Тоскану, а музей Трипілля та археологічні місця можуть вразити навіть тих, хто бачив Лувр. І все це - лише за годину їзди від Києва.

На в'їзді до села височіє Дівич-гора, на якій був розкопаний жертовник богині-діви зарубинецької культури (III ст. до н.е). А 1093 року половці саме тут розбили руське військо в битві на річці Стугна.

Село Трипілля в Київській області (фото: Вікіпедія)

Підкамінь, Львівська область

Село отримало назву від гігантського валуна, який нависає над місцевістю. А ще тут стоїть величезний монастир, який виглядає як середньовічна фортеця.

Також у селищі є відома геологічна пам'ятка - Ерозійний останець морських рифів Товтрів або Медоборів Сарматського віку.

Вперше Підкамінь згадується в архівах у 1441 році, як "місто під Каменем". Серед визначних пам'яток - Монастир походження дерева Хреста Господнього студитського уставу.

Одним зі свідків минулого є унікальна пам'ятка природи - скелястий велетень, розташований на високому узгір'ї на північно-східній околиці селища, прозваний в народі "Каменем".

Звичайно, що 16 метровий кам'яний останець своєю величчю завжди привертав до себе увагу. В очах наших далеких предків він порівнювався з чимось духовним, надприродним.

Підкамінь - це гармонія спокою, духовності й панорам, які важко забути. Туристів обмаль, тож атмосфера максимально автентична.

Село Підкамінь у Львівській області (фото: Вікіпедія)

Бакота, Хмельниччина

Затоплене село над Дністром стало справжнім легендарним місцем. Тут відкриваються краєвиди, які легко могли б стати фоном для фільмів про Грецію.

Скельний монастир, тиша каньйону, шепіт води - все це створює ефект "відключення від світу".

За даними метеорологів, саме у цій місцевості існує унікальний мікроклімат - середньорічна кількість тепла на 1 кв. м рівнозначна ялтинській, а скелі та ліси захищають узбережжя Дніпра від північних повітряних потоків.

Розкопки археологів свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці було розташовано безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями.

У літописах Бакота вперше згадується у 1240 році. У 18 столітті це було велике місто, яке входило до Галицько-Волинського князівства. Перша згадка про скельний чоловічий монастир була зафіксована у 1362 році й він згадувався, як "давно існуючий".

А засновником був преподобний старець Антоній, той самий, що заснував Києво-Печерську Лавру. У лабіринті монастирських печер монахи сховали жителів міста у 1255 році, коли на Бакоту напали монголо-татари.

У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та унікальну усипальницю з настінними розписами та фресками XI-XIII століть. Але до залишків монастиря щороку стікаються численні потоки паломників та мандрівників. Бакота - це український ретріт без зайвих слів.

Бакота (фото: Вікіпедія)

Не поспішайте купувати квитки в Італію чи Словенію. Спробуйте спочатку поїхати в українське село. Ви здивуєтесь, скільки краси є поруч з вами - без віз, натовпів і туристичних кліше.