Співачка Наталія Бучинська: Те, що можна було назвати українським шоу-бізнесом, довго мене не приймало

– Свою кар'єру ви почали приблизно у 1995 році. Потім ви стали солісткою Державного ансамблю пісні і танцю Міністерства внутрішніх справ України. І вже скоро стало відомо, що ви отримали звання Заслуженої артистки України, а у 2004 році стали наймолодшою народною артисткою. Чи стикалися ви через це з якимись докорами чи заздрощами? Як ви взагалі відреагували на ці звання?

– Заздрощі це наше все. Національна традиція, якщо хочете. Колись ловила себе на думці, коли навіть сиджу і дивлюся серіал, обов’язково в руці має бути телефон або аркуш з віршем нової пісні, яку треба вивчити на вчора, бо вже завтра запис. Уявляю, як мене в такі моменти сприймають рідні. Ще є момент, що вимірюється кілометрами. Саме так, жінка, мама, дружина, "з легкістю" долає тисячі кілометрів в бусі з музикантами, потім мерзне в холодних гримерках, щоб зігрітися променями софітів на сцені та при тому зігріти серця тих, хто прийшов в зал між повітряними тривогами, аби послухати та оцінити твою працю. Давайте, починайте заздрити.

Хіба що позаздрити треба знайомствами з новими людьми, велетнями духу військовими, лікарями, волонтерами. Телефонна книжка забита тисячами нових номерів. Це круто, бути та жити з ними в одному часі. А ще мені можна позаздрити, коли бачу біля сцени дитину з телефоном у руках, яка веде пряму трансляцію мого виступу для батька, який зараз на фронті. І це постійно так, вже скоро третій рік. Такі от докори та заздрощі.

Про звання. Для мене це факт і відповідальність. Я вже всім все довела. Лише роботою можна оцінити звання в цілому. Я діюча артистка України. В моєму репертуарі понад 130 пісень естрадного жанру. Я постійно даю сольні концерти, тут і за кордоном. Мої пісні співають всюди де тільки це можливо. Це є відповідальність моя перед державою і людьми що відзначили мене званням. Якось так.

– Автором деяких ваших пісень став Юрій Рибчинський. Розкажіть, як ви з ним познайомилися, чим він вас вразив? Ви спілкуєтеся зараз?

– Юрій Євгенович - Хрещений батько моєї творчості. Все почалося з пісні "Моя Україна" і так рік за роком. Можна хоч зараз видавати спільний альбом і не один. Скільки ж ми знайомі? Ось рахую, з 2002 року наші дороги переплелися. Пишаюся тим, що буквально нещодавно записала його пісню та кілька перекладів. Вітала його з ювілеєм і брала участь в святковому концерті, а він у моєму. Про відносини, можна коротко, фактично родинні.

Бучинська та Рибчинський (фото надане співачкою)

– Колись вам приписували роман з Михайлом Поплавським. Як ви реагували на ці чутки?

– Про чутки скажу: говоріть і не зупиняйтеся, головне, не плутайте мою фамілію, Люблю його і поважаю за те що він робить. Багато років вела з ним телепроект "Українська пісня" та викладала на кафедрі естрадний спів. Бажаю йому багато років здоров'я.

– На тлі війни чимало артистів опинилося за кордоном. Йдеться саме про чоловіків призовного віку (Потап, Олег Винник, Влад Яма, чоловік Юлії Саніної та інші). Що ви думаєте про ці скандали?

– Про все це говорено-переговорено. Нехай кожного розсудить Бог і, звичайно, час. Нам стільки років поспіль телебачення, радіо, медіа, всілякі глянці, ліпили з них ідолів і божеств, а насправді це виявилися прості люди, зі своїми поглядами, страхами, можливостями і нутром. Тут кожному своє.

– А що ви думаєте про людей, які виступають проти мобілізації чоловіків-артистів. Як ви вважаєте, чи потрібно бронювати відомих персон? Адже є чимало прикладів, коли співаки йдуть на фронт.

– Немає якоїсь однієї правильної відповіді на це питання. Є, напевно, конкретні випадки. Є така реальність, ми можемо лише те, що можемо, навіщо лукавити. Є гордість за добровольців, низько кланяюсь військовим, а є все решта, це людські долі. З цим безперечно щось треба робити, але це час і міра відповідальності. Розуміння проблеми та дія. Думаю, все ми вирішимо, бо іншого шляху у нас не має.

Бучинська відповіла, що думає про артистів-чоловіків, які нині за кордоном (фото надане співачкою)

– До речі, деякі пісні для вас писала російська композиторка Любаша. Нині вона "зникла" з соцмереж і не висловилася щодо повномасштабної війни. Чи підтримуєте ви з нею стосунки? Чи знаєте, де вона зараз і що думає про путінську агресію?

– А давайте про об’єктивні речі. Любаша - українка, яка колись досягла успіху, працюючи в Росії. Вона довго була топовим автором, тому й артисти хотіли мати в репертуарі її твори. Скільки таких авторів з України ми знаємо, порахуємо? І де вони зараз?

Це все було тоді. Тоді було таке життя, така реальність і такі моменти існування артистів, авторів, музикантів і всіх до цього причетних. Ми дивилися, слухали, чого гріха таїти, співали те, що диктував нам час, тієї країни з усім гамузом побічних ефектів.

Далі сталося те, що сталося, у кожного був і є вибір. Зараз я співаю пісні Володимира Будейчука, він у топі та пріоритеті естрадної галузі. Працюю з Юрієм Рибчинським, Ольгою Ткач, Ларисою Архипенко, Катею Костюк, Антоном Пустовим та Андрієм Тимощиком. За мій звук і продакшн відповідає Андрій Ігнатченко зі студії Iksiy Music. Чого варта моя співпраця з молодими українськими діджеями, які розібрали мої твори для реміксів. Я - живу далі, намагаюся зробити якомога більше тут в Україні з українцями.

– Розкажіть про ваші виступи. Зараз ви часто даєте благодійні концерти. Як змінилося життя артистів за ці майже три роки?

– За всіх артистів, не скажу, а от моє концертне життя змінилося кардинально. Воно має обов’язкові задачі й місії. Зараз всі мої виступи можна сміливо назвати благодійними та це не буде перебільшенням. Бо кожен виступ має не тільки естетичну сторону діла, але й моральну, матеріальну. Моральною ми лікуємо нерви і душі, а щодо матеріального - якась обов’язкова його частинка адресно йде на потреби військових.

Обов’язковою частиною моїх концертів є благодійні аукціони, де ми з нашим другом, волонтером, священником Отцем Ігорем Табачаком, реалізовуємо військові та арт-об’єкти. Купуємо дрони, всілякі потрібні речі, все, що просять хлопці на фронті.

Наталія Бучинська висловилася про український шоу-бізнес  (фото надане співачкою)

– Ваші пісні збирають мільйони переглядів, деякі вже вважаються "народними", адже їх співають на всіх святах. Як ви вважаєте, у чому секрет успіху?

– Скажу на сленгу: плужимо, як коні, от і маємо. Секрет успіху? Просто мої пісні подобаються людям. Зараз цікавий час, коли дуже легко слідкувати хто, звідки, коли й скільки послухав пісню. Практично кожен рух пісні ми можемо відстежувати. Існує аналітика, яку ми вивчаємо і бачимо.

Аналізуємо аудиторію і працюємо з нею. Також зараз, будь-яку пісню чи відео ми кладемо в кишеню до людини, а саме в її телефон. Це можливість, а далі - везіння і смак. Це, напевно, і є секрет. Подобається пісня - її качають чи слухають онлайн, а ні, то вибачайте. Тоді працюємо далі та на результат. Поки це найбільш об’єктивний і короткий шлях.

– У минулому ви співали не лише українською, серед ваших пісень були й треки російською. Скажіть, чи легко ви від них відмовилися? 

– До перекладів я ставлюся філософськи. Для мене є пісні російською мовою - це період. Якась частина нашого з вами життя була такою. Поети писали російською, а ми співали. Люди слухали та плескали. Така була реальність і заперечувати її немає ніякого сенсу. Для мене це твір. Є його важливість і місце в репертуарі, а далі - рішення самого автора.  Пан Юрій Рибчинський переклав українською два твори "Налийте шампанського" і "Клен", їх ми вже випустили.

– Щодо перекладів. Деякі зірки казали, що не будуть робити оновлені версії пісень, а деякі і досі співають російською (особливо за кордоном). Що ви про це думаєте?

– Тут і думати нічого. Кому це важливо, необхідно, знаково, той перекладає. Щодо виконання російських пісень за кордоном - справа вибору і, звичайно, совісті. Хто як може, як кажуть. А я рухаюсь в творчості далі.

Бучинська розповіла, хто з молодих артистів її вразив (фото надане співачкою)

– Чи можете ви назвати український шоу-бізнес дружнім? Що ви взагалі можете про нього сказати?

– Я і шоу-бізнес... Ця історія, немов голлівудський фільм. Те, що можна було назвати українським шоу-бізнесом, дуже довго мене не приймало. Моє існування в ньому носило чисто формальний характер. В якийсь момент, мені це набридло і я створила свій власний шоу-бізнес.

В ньому є я з моєю командою, мої пісні, "живі" концерти в різних містах, інтернет і слухачі, вони ж поціновувачі українського контенту, мого і не тільки. Останні і є мірилом мого успіху. Їх я бачу цифрами прослуховувань, відчуваю гаманцем, а також очима, коли ті знаходяться в залі. 

Є концерти, навіть тури. Є закордонні гастролі і це зараз, в час страшної війни. Я і моя творчість потрібна, мій контент цікавий і його споживають. Отже, таким і є мій власний шоу-бізнес. Моя команда росте, як і географія роботи. Щодо шоу - то це в концертний зал, студію звукозапису, репетиційну, а щодо бізнесу - то рахуйте, зараз все в доступі.

– Ви іноді публікуєте фото з Іво Бобулом. Після скандалу з Еммою Антонюк він отримав чимало хейту. Ви його підтримали? Як можете описати ваші стосунки?

– З Іво Васильовичем, ми друзі та колеги. Знаємося довго. Часто працюємо на одних майданчиках. Бачимося вкрай рідко, через зайнятість. Десь-колись вдається зробити спільне фото, маємо бажання заспівати дуетом, але поки це тільки плани. Є реальність і вона така.

Кілька слів про скандали з журналістами. Це історії дуже особисті. Буває різне і кожен може вибрати собі модель спілкування. Іво Васильовичу це вдається, ну і слава Богу. Журналісти теж мають право на самовираження, ось так і реалізують своє право на існування. Мені здається, все всім пішло на користь. Кожен отримав свою частинку бажаного. Особисто я до таких речей спокійна.

– Ця тема з'являється у ЗМІ й нині. Вас звинувачували у тому, що ви нібито виступали на концерті за так званий "антимайдан". Що ви можете відповісти на це саме зараз?

– Про це вже мили та перемили. Зараз це не має абсолютно ніякого значення і змісту. Життя треба жити. Тут і зараз. Я його живу, яким би воно не було важким. На цьому у цій темі крапка.

– Вже скоро ви будете відзначати ювілей - 30 років на сцені. Плануєте щось цікаве?

– Так, квітень-травень наступного року є тією межею, котра відраховує мій довгий творчий шлях. Ми готуємо велике концертне шоу, яке покажемо де тільки зможемо, враховуючи реальність. Треба сидіти і готувати, а ми постійно в дорозі. Люди кличуть. Зараз збираємо команду для реалізації великого концертного туру до цієї дати. Хочу, щоб все вдалося, бо самі розумієте, день на день не схожий. Але очі бояться, а руки роблять. Обов’язково все зробимо, покажемо, заспіваємо і відсвяткуємо.

Концерт Наталії Бучинської (фото надане співачкою)

– Чи є у вашому репертуарі пісня, яку ви любите найбільше? 

– Мої пісні - моє життя. Немає "прохідних" пісень. Якось вдається знайти автора, синхронізувати бій наших сердець, потім виснажлива робота в студії, потім довго катаю твір концертами, вивчаю реакцію публіки, а вже тоді випускаю. Звичайно, допомагає інтернет, особливо ТікТок. А ще той момент, що люди самі кажуть. Пишуть, коментують. Коли сварять, або ж навпаки. Так і викарбовується, наповнюється енергією пісня. Далі бачиш цифри і розумієш, пішла чи не пішла. Присилають відео, де співають на весіллях, та навіть колись хор співав "Жоржини". Хіба це жарти?

А ще кілька слів про пісню "Перемога", теж на вірші Юрія Рибчинського до речі. Жодного радіо, є відео-версії з концертів і все. Але жоден концерт не проходить без неї. Ні, ми не ставимо її в трек-лист. Це люди просять її. Встають з крісел і ми разом її співаємо. Це що, популярна пісня? Ні. Це та пісня, яку ніколи не бачили музичні редактори. Де тепер ті хто, хто не чув, не вмикав, викреслював з програм? А пісня є. Жива, звучить, дітки п’ятирічні стоять з батьками та голосно її співають. Де вони її почули, коли вивчили слова? Запитання? Ні, це відповідь, і вона така.

– А кого б ви могли виділити серед нових зірок? Можливо, чиїсь пісні вам імпонують або навпаки.

– Слухаю багато, намагаюся не пропускати топи й чарти. Це щодо інтернету, а ще є афіші, які я бачу в різних містах. Тут різноманіття, і молодці. Аншлаги, повні зали. Погодьтеся, це ж рейтинг. Гривнею, порожнім стільцем, якщо хочете. Радію за молодих. То є наше майбутнє.

Пивоваров, Клавдія Петрівна, Монатік, хоча то вже метр, надзвичайно цікавий, талановитий. Якась невгамовна Дорофєєва Надя, за афішами якої просто не встигаю, Yaktak, Kola, Domiy, Yaromia і так далі. Це прекрасно. Це важливо. Це наша українська музика. Попри назви англійською, це українські серця, мова, музика. Рух, панове. Рух вперед.