Нещодавно декілька людей спробували за допомогою ШІ поспілкуватися з померлими родичами. Штучний інтелект відтворив голоси померлих людей, згенеровані з реальних аудіо. Це викликало широке обговорення, як у громадській та і професійній сфері, бо таке відтворення не тільки імітувало голоси вже померлих людей, а викликало гострі емоційні реакції.
Чи варто використовувати ШІ для спілкування з померлими родичами та як це може нашкодити, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на The Conversation.
Явище, яке за допомогою ШІ дає можливість поспілкуватися з померлими родичами вже охрестили "цифрове воскресіння". Воно передбачає використання технологій штучного інтелекту для відтворення певних аспектів померлих людей, таких як їхній голос або зовнішній вигляд. Це може дати тимчасове полегшення болю, але й відкриває глибокі розмови на етичному, філософському та правовому фронтах.
За словами вчених, відтворення вигляду або голосу близької людини, яка померла, ми можемо повірити, що якимось чином продовжуємо її існування, або створюємо її тінь, позбавлену змісту.
Сутність людини, безсумнівно, - це щось більше, ніж набір запрограмованих реакцій чи зображення на екрані, і здається малоймовірним, що цифрова симуляція зможе відобразити глибину й унікальність життєвого досвіду, емоцій і думок людини.
Важливу роль тут відіграє пам'ять. Цифрове воскресіння можна розглядати як спробу зберегти пам'ять, зберегти присутність тих, кого ми втратили.
Але людська пам'ять не є статичною - вона вибирає, змінює, зміщую та адаптує, і, відтворюючи людину цифровим способом, ми ризикуємо змінити наші власні автентичні спогади про неї.
Фактично, за словами вчених, ми ризикуємо отримати створення помилкових спогадів. Які будуть пов'язані з померлою людиною, але насправді - вони будуть вигаданими.
Ідентичність людини - це складна мережа переживань і стосунків. Коли ми намагаємося когось відтворити, ми будемо намагатися зафіксувати цю особистість. Однак ми створимо швидше ідеалізовану версію, яка буде відповідати нашим власним очікуванням і бажанням.
Смерть є природною частиною життя, і траур необхідний, щоб примиритися з цією втратою. А намагаючись підтримувати зв'язок з померлим завдяки технологіям, ми втручаємося у цей життєво важливий процес. Це може перешкодити нам рухатися вперед і знайти спокій у прийнятті втрати.
Зрештою, цифрове воскресіння викликає й інші питання, вже у правовій площині - хто має право вирішувати, чи потрібно цифрово відтворювати померлу людину? Хто дасть на це дозвіл? Як отримати згоду людини, яка вже не може висловлювати свої бажання?
Технології - це завжди бізнес, і перспектива отримання компаній прибутку, втручаючись у щось таке глибоко людське та болюче, як втрата близької людини, викликає додаткові філософські, етичні та моральні питання.
З етичної точки зору, такий бізнес, порушує фундаментальні принципи поваги та гідності, якими повинні керуватися наші людські взаємодії. Скорбота - це інтимний і священний процес, шлях до прийняття та внутрішнього спокою після значної втрати.
Тому комерційне втручання в цей процес можна розглядати як форму емоційної експлуатації, яка використовує людей в один з найуразливіших моментів їхнього життя. Подібний бізнес може спотворити процес горя.
Мало того, вчені вважають, що в основі цифрового воскресіння лежить глибокий і тривожний парадокс. У своїй спробі наблизити нас до тих, кого ми втратили, технологія стикає нас з неминучою реальністю їх відсутності, змушуючи нас поставити під сумнів не лише природу існування, але й суть того, що означає бути людиною.
Раніше ми писали про те, чи зможе штучний інтелект замінити дії людини.
А ще розповідали про те, які 10 технологій суттєво впливають на наше життя вже сьогодні.