Середньовічні винаходи, які справили значний вплив на світ (фото)

Механічний годинник

Пристрої для вимірювання часу з'явилися ще в стародавньому світі, але тільки в ХІІІ столітті була винайдена технологія, що дозволяє механічному годиннику точно відстежувати час.

Спеціальний спусковий механізм із зубчастим колесом, розроблений в Італії, відкрив можливість створення повністю механічного годинника, що функціонує без використання рідини.

Це було досягнуто завдяки вантажу, що опускається, укріпленому на мотузці. Тепер з'явилася можливість виробництва хронографів, які не вимагали цілих приміщень і не замерзали взимку.

У середньовічній Європі гільдії годинників користувалися величезною повагою, і їх учасники створювали дивовижно складні та ретельно виготовлені механізми. Часто годинник, особливо великий баштовий, не тільки вимірював час, але й відображав рух небесних тіл.

Це мало велике значення, оскільки на думку середньовічних вчених, планети передбачали майбутнє.

Механічний годинник (фото: Medievalists.net)

Друкарський верстат

Технологія друку в Китаї сягає VI століття нашої ери, а винахід рухомого шрифту стався в XI столітті. Враховуючи величезну кількість застосувань друку, не дивно, що ця технологія поширилася по всій Східній Азії, а потім на Захід, Близький Схід та Європу.

Один з найбільших винаходів у галузі друку походить від німецького майстра XV століття Йоганна Гутенберга, чия версія рухомого шрифту та друкарського верстата зробила весь процес набагато простіше та ефективніше.

Друкарський верстат Гутенберга започаткував нову еру масового виробництва книг. До появи комп'ютерів у XX столітті книги та друковане слово залишалися домінуючою формою світових знань.

Друкарський верстат (фото: Knights Templar)

Порох

Порох був винайдений у Китаї десь між IX та XI століттями, і незабаром його почали використовувати у зброї. У міру того як монголи поширювали знання про цей винахід по всій Євразії в XIII столітті, було дедалі більше експериментів з порохом та створенням зброї, яка могла б використати його силу.

Порох змінив не методи ведення війни, а й те, як діяли правителі. Вони поступово почали підлаштовуватися під нові військові системи.

Порох (фото: Wikipedia)

Водяні та вітряні млини

Хоча млини використовувалися з давніх-давен, велику популярність вони набули в ранньому Середньовіччі. Наприклад, тільки в Англії записи показують, що до другої половини XI століття в країні діяло 5624 водяних млинів.

Протягом середньовічного періоду були винайдені нові форми млинів, які дозволили людям використовувати енергію природних сил, таких як річки та вітер, і цей процес триває й донині.

Як виглядав вітряк у Середньовіччі (фото: Adobe Stock)

Кав'ярня

В епоху Середньовіччя фермери Ефіопії вирощували кавові зерна та готували з них напій. Це було в XV столітті, коли суфійські вчені в Ємені почали насолоджуватися цим напоєм та його здатністю не давати їм спати до пізньої ночі.

До кінця Середньовіччя напій поширився іншими арабськими і османським землям. Водночас з'явилося створення закладів із продажу напою - кав'ярень. Вони відкрили новий спосіб соціальної взаємодії.

У Європі кава та кав'ярні з'явилися в епоху раннього Нового часу.

Окуляри

Достовірної інформації немає, кому можна приписати винахід окулярів, однак у Пізі у ХІІІ столітті вони вже почали допомагати читати людям зі слабким зором.

До цього берберський астроном, хімік та інженер Аббас ібн Фірнас у IX столітті вигадав "читальний камінь" - полірований шматок кварцу, яким треба було водити сторінками книги, щоб збільшувати літери. Але тільки через 300 років італійцям спало на думку виточити з такого каменю лінзи і помістити їх в оправу. Імовірно, окуляри винайшов Алессандро ді Спіна з Флоренції.

Спочатку вони кріпилися до носа, як затискач, і використовувалися тільки для коригування далекозорості. І лише в середині XV століття вигадали дужки та лінзи для короткозорих.

Середньовічні окуляри (фото: Wikipedia)

Публічна бібліотека

Бібліотеки існували протягом усього Середньовіччя, причому деякі з них мали великі колекції - наприклад, правителі Омейядів у Кордові в Х столітті мали бібліотеку з 600 000 томів. Більшу частину цього періоду бібліотеки та їх знання часто контролювалися багатими і впливовими людьми.

Бібліотека Малатеста Новелло у Чезені, Італія, вважається першою публічною бібліотекою у світі. Відкрита у 1452 році будівля належала міській громаді та дозволяла читачам вільно користуватися своєю колекцією.

Сьогодні публічні бібліотеки поширені у багатьох країнах світу та вважаються наріжним каменем інформаційних технологій.

Публічна бібліотека (фото: Brewminate)

Контрфорси

Контрфорси - це такі хитрі підпірки, які дозволяють розподілити вагу стін великих будівель та зробити їх стійкішими.

Ці конструкції винайшли в XII столітті, і саме вони уможливили так званий готичний архітектурний стиль. Побудувати будинки такого плану без контрфорсів було просто нереально: вони розвалилися б під власною вагою.

До цього справді здорові пам'ятки архітектури доводилося будувати за принципом єгипетських пірамід - щоб основа була широка, а верхівка маленька. Контрфорси ж дозволили перетворити їх із сірих сумних нагромаджень каменю на величні витвори мистецтва.

Контрфорси (фото: ThoughtCo)

Паперові гроші

Перша відома версія паперових грошей походить із Китаю VII століття. Вони мали дуже важливу перевагу перед монетами з дорогоцінних металів - їх було набагато легше транспортувати, що приносило торговцям велику вигоду.

Проте, концепція визначення цінності позначеного аркуша паперу прижилася повільно. У XIII столітті монголи спробували запровадити паперові гроші на Близький Схід, але це відразу ж зазнало невдачі. Мине лише 400 років, перш ніж звичайні банкноти надійдуть в обіг у Європі.

Паперові гроші середньовічного Китаю (фото: Silk Road)

Квадрант та Астролябія

Хоча ці пристрої були відомі ще в давнину, саме в Середні віки арабські астрономи вдосконалили їх.

Будучи здатними вимірювати відстань між двома об'єктами, вони виявилися корисними в астрономії, навігації та геодезії. Це були інструменти, які мають багато застосувань.

Квадрант (фото: Wikipedia)

Астролябія (фото: Wikipedia)