Будівництво Панамського каналу було одним із найбільших інженерних проєктів в історії людства. Чи знаєте ви історію цієї водної артерії, яка з’єднує два океани?
РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на видання Listverse розповідає про працю, кров і сльози, які було вкладено в будівництво цього величного каналу.
Іспанські дослідники вперше ступили на карибське узбережжя Панамського перешийка у 1501 році, але територія була далеко не незаселена. До приходу іспанців тут уже мешкали різні племена, зокрема чибчани, чокоанці та кеуахи.
Першим європейцем, який висадився в Панамі, став Родріго де Гальван Бастілас, а вже наступного року до нього приєднався Христофор Колумб. У 1509 році король Іспанії Фернандо V надав концесії для заселення Панами, однак перші спроби колонізації зазнали невдачі через кораблетрощі, хвороби та ворожість корінного населення.
В 1513 році, під час пошуків золота, Васко Нуньєс де Бальбоа досяг Тихого океану, довівши, що Панама є вузьким перешийком між Атлантичним океаном і Тихим океаном. В 1534 році іспанський король Карл I наказав губернатору Панами дослідити можливість будівництва водного шляху між двома океанами.
Впродовж століть ідея каналу не полишала розуми, і до середини XIX століття в США почали серйозно розглядати проєкт з'єднання Атлантики і Тихого океану. Ідею посилив Каліфорнійський золотий бум 1848 року. Зважаючи на труднощі та небезпеки довгої подорожі навколо Південної Америки, з’явилася реальна потреба у зручнішому шляху через Панаму.
Подорож через Панаму включала перехід через сухопутні ділянки, де мандрівники стикаються з жовтою лихоманкою, малярією і бандитами, а загальна тривалість подорожі становила 35 днів, або ж 13 000 миль морським шляхом.
Американці не відразу почали будувати канал, а спочатку збудували залізницю через Панаму, роботи почалися в 1850 році, і перший поїзд пройшов через перешийок у 1855 році. Проте саме французи розпочали перший серйозний проєкт будівництва каналу через Панаму.
Французький інженер Фердинанд де Лессепс, знаний за керівництво будівництвом Суецького каналу, був призначений керівником проєкту в 1880 році. Однак, попри успіх у Єгипті, труднопрохідні джунглі Панами стали величезною перешкодою.
Де Лессепс вирішив використати той самий метод будівництва каналу, що й в Єгипті - канал без шлюзів, що перетинає рівнинні ділянки. Проте Панама була далека від рівнинної місцевості.
Протягом 1881 року французи зіткнулися з низкою труднощів: часті зсуви, які знищували працю, хвороби серед робітників, зокрема дизентерія та жовта лихоманка, забрали тисячі життів. Результати будівництва були надзвичайно повільними, і витрати швидко виходили з-під контролю.
Попри величезні витрати і втрати серед робітників, проєкт каналу зазнав невдачі, і в 1888 році французи припинили роботу. Де Лессепс, колишній герой Франції, був засуджений за неефективне управління та згодом помер у 1894 році.
Хоча французи не завершили проект, ідея каналу залишалася актуальною, і в 1902 році США придбали недобудовану ділянку за 40 мільйонів доларів, але зіткнулися з політичними труднощами через відмову Колумбії дозволити будівництво.
У 1903 році, після здобуття незалежності Панами, нова республіка уклала угоду з США, що дозволила їм взяти на себе будівництво каналу. Спочатку, як і французи, американці мали намір будувати канал без шлюзів, але згодом на проєкті змінився керівник, і замість цього було вирішено побудувати канал зі шлюзами. Це значно спростило роботи і зменшило вплив зсувів та інших природних катастроф.
Одним з найбільш тяжких етапів будівництва був знаменитий розріз Кулебра, через який проходив канал. Тут працювало до 6000 чоловік, і будівництво велося 24 години на добу. Проте умови були надзвичайно небезпечні через зсуви і численні вибухи.
За оцінками, на кожну завершену милю каналу гинули 500 осіб, і загальна кількість загиблих досягла майже 6 тисяч осіб, серед яких були й робітники з Карибських островів.
Панамський канал був завершений у 1913 році, коли дві великі парові екскаватори зустрілися на розрізі Кулебра. Офіційно канал був відкритий в 1914 році, і з цього часу світова торгівля змінилася.
Проєкт тривав 34 роки, починаючи з французької спроби, і завершення його стало великим досягненням інженерії. Проте, хоча канал був завершений, питання політичної власності залишалося складним.
У 1977 році, під час президентства Джиммі Картера, США передали Панамі контроль над каналом, але при цьому зберегли право на його експлуатацію. Це рішення стало важливим кроком до відновлення відносин між двома країнами.
Сьогодні Панамський канал залишається одним з найважливіших транспортних шляхів світу, забезпечуючи глобальну торгівлю та економічний розвиток.
Раніше ми писали, які 8 фактів про Гренландію роблять її дуже особливим місцем.
Читайте також про 7 дивних фактів про Південну півкулю.