Невідомий сонет Шекспіра про кохання знайшли через 400 років. І він здатен розбити серце
Втрачений сонет Вільяма Шекспіра, якого не бачив ніхто за останні 400 років, випадково виявили в Оксфорді під час дослідження. Унікальний вірш розкрив таємницю тих часів, коли жив Шекспір.
Як саме його знайшли та що в цьому сонеті особливого, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на SciTechDaily.
Доктор Лія Веронезе з факультету англійської мови Оксфордського університету виявила рідкісну рукописну копію Сонета 116 Шекспіра. Вона була захована в поетичному збірнику XVII століття, серед паперів Еліаса Ешмола (1617-1692), відомого рояліста та засновника Ешмолівського музею. І це вже друга відома рукописна копія сонета, яку коли-небудь ідентифікували.
Веронезе зробила це відкриття під час свого дослідження в Бодліанській бібліотеці Оксфорда. Сонет був знайдений в "місцелані" - рукописному збірнику літературних творів різних авторів, поширеній формі обміну поезією в ранньомодерний період. Рукопис також містить кілька віршів, написаних самим Ешмолом.
"Коли я гортала рукопис, цей вірш здався мені дивною версією сонета 116. Коли я подивилася каталог (складений ще у 19 столітті), вірш було описано, не зовсім точно, як "про постійність у коханні", але в ньому немає згадки про Шекспіра. Я думаю, що комбінація додаткового першого рядка і ще деяких нюансів можуть пояснити відсутність як імені Шекспіра, так і самого твору в описі каталогу. І саме через це вірш залишався непоміченим як копія сонета 116 усі ці роки", - розповіла доктор Веронезе.
З'ясувався і ще один цікавий факт - сонет був адаптований. Він належить до політично забарвлених творів, як, наприклад заборонені різдвяні колядки та сатиричні вірші про бурхливі події початку 1640-х років.
Сонет адаптовано як пісню, покладено на музику композитором Генрі Лоусом. Ця копія містить лише текст, але саму музику можна знайти в книзі пісень у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Пісня включає сім додаткових рядків і зміни оригінального початкового та останнього куплету Шекспіра.
Було:
Не пускайте мене до шлюбу істинних розумів
Визнай перешкоди; любов не є любов'ю
Що змінюється, коли знаходить зміну.
Після:
Засліпленість і омана заволоділа всіма тими умами.
Хто під фальшивими іменами називає це любов'ю.
Котра змінюється, коли знаходить зміну.
За словами науковиці, практична причина доданих рядків може полягати у тому, щоб створити більше віршів для співу. Однак у контексті Громадянської війни в Англії додаткові рядки також можна трактувати як заклик до релігійної та політичної діяльності.
І хоча додаткові рядки неоднозначні за змістом, вони виглядають біль політично, коли їх читають у збірці рояліста в оточенні поезії роялістів. Додані рядки потенційно перетворюють сонет з роздумів про романтичне кохання на потужну політичну заяву.
Варто зазначити, що за часів республіканського режиму публічне виконання пісень було заборонено. Багато музикантів, таких як Генрі Лоуз, вижили завдяки таємним приватним виступам вдома. І це показує нам, як Шекспіра читали під час громадянської війни й те, як його тексти політично змінювалися відповідно до проблем дня.
Сонет 116 Вільяма Шекспіра (стара версія)
Не буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець. То не любов,
Що розцвіта залежно від нагоди
І на віддаленні згасає знов.
Любов - над бурі зведений маяк,
Що кораблям шле промені надії,
Це - зірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.
Любов - не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі -
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня - я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
(переклад Дмитра Паламарчука)