Олександру - 11 років, і він пережив життя в погребі, допит російськими військовими й втечу з окупації.
Свою історію Сашко із Макарова довірив музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Сашко добре пам’ятає той чудовий вечір. Тоді разом із сім’єю він співав українські народні пісні та Гімн України - просто тому, що хотілося співати. Це був вечір 23 лютого 2022 року. А на світанку почалася війна…
"Спочатку все було добре. На третій день до нас зайшла колона російської техніки. Я подумав, що це наші танки, але мама сказала, що ні, що то їдуть російські. Мені стало страшно. Ми сиділи в погребі, але через вентиляцію чули сильний гуркіт", - розповідає Олександр.
Потім у місті лунали постріли. Родина прочитала в новинах, що в центрі Макарова розгорнулися бої. Того ж дня на подвір’я їхнього будинку заїхав, розтрощивши ворота, ворожий танк.
"Ми думали, що вони зараз подивляться, побачать, що нікого нема і підуть. Але вони відкривали всі двері, зробили великий глум у хаті. Побачили кросівки та капці і зрозуміли, що в хаті хтось є. З’ясували, що один із підвалів зачинений, і стали ламати двері", - пригадує Сашко.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.