У Києві відбулася панельна дискусія на тему "Яким має бути українське кіно, щоб перемагати? Як збирати "оскари", "пальмові гілки", "золоті глобуси" та інші престижні нагороди".
Про це повідомила прес-служба ініціатора події - музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Представники української кіноіндустрії, світові продюсери та режисери, які вже мають низку гучних нагород, обговорили, як розповідати світові про війну, для чого Україні потрібні кінопремії, і які критерії є ключовими для визнання українського кіно у світі.
Наталія Ємченко, член наглядової ради Фонду Ахметова, модератор дискусії:
"Ми - Музей. Ми дуже добре вміємо збирати і зберігати історії людей. Але зараз постали перед питанням, як їх розповсюджувати. Кіно - це найпотужніший спосіб для просування України у світі. Але й один з найскладніших. Критерії розвитку та успіху мають бути означеними в самій індустрії - і саме про це була ця зустріч і ця розмова. Без об’єднання та співпраці самої індустрії і всіх навколо неї перемагати буде дуже і дуже важко. А без перемог в кіно наша правда залишиться незнаною в світі".
Сергій Созановський, засновник FILM.UA:
"Є одне ключове слово: "своє". Ми захищаємо своє. Ми б’ємося за своє. На мою думку, актуальною історією є будь-яка своя історії - якщо вона зроблена професійно, з любов’ю і з чистим серцем".
Володимир Бородянський, продюсер, співзасновник Об’єднання українських продюсерів:
"Перемога українського кіно ховається у відповіді на питання "для чого". Ми живемо в своїй бульбашці. А треба чітко визначитися, частиною якої саме системи є українське кіно. Це може бути система пропаганди. Це може бути система гуманітарного розвитку - України та громадян. Особисто мені до вподоби другий варіант. Він охоплює те, що ми є частиною світової кіноіндустрії, частиною пам’яті людей і частиною здатності чинити опір".
Олексій Суханов, амбасадор музею "Голоси мирних", актор, ведучий:
"У війни є обличчя, долі, очі та слова. І головне - інтонація, адже слова - це ніщо без інтонації… Музей "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова - це, по суті, ДНК українського болю. Але мудрість будь-якої країни полягає не в кількості пережитих трагедій, а в здатності ці трагедії усвідомлювати".
Нгадаємо, музей "Голоси мирних" - наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Наразі архів музею вже налічує понад 65 тисяч історій.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам'ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії (800) 509 001