Як спілкуватися з людьми, які пережили полон: запам'ятайте ці поради

Ці поради варто запам'ятати

Насамперед фахівці пропонують використовувати термін "ветерани/ветеранки, які пережили полон". Таким чином ви не згадуєте статус колишнього військовополоненого, а просто враховуєте наявність досвіду перебування в полоні.

Для людини перебування в полоні є тотальним контролем над її життям і відсутністю можливості себе захистити. У людини може бути втрачене почуття базової довіри до світу та людей.

Людям, які комунікують з тими, хто пережив полон, варто знати зокрема такі правила спілкування:

• не запитуйте про травматичний досвід просто з цікавості. Будь-який інтерес до історії людини повинен бути суто професійним, а не особистим. Професійний інтерес може бути таким: лікарю необхідно знати про травми, юристу потрібно задокументувати свідчення. Приклад особистого інтересу: "А як там було?"
• без дозволу людини не торкайтеся до її тіла, не обіймайте, не чіпайте її особисті речі
• не змінюйте різко, без попередження спільно визначені плани
• не можна проявляти контроль й обмежувати автономію людини
• не можна підтримувати спроби людини ігнорувати прояви фізичного болю, який є наслідком перебування у полоні
• не можна знецінювати досвід полону, не говоріть: "Нічого страшного", "Забудь" тощо
• не давайте нереалістичні надії чи малоймовірні для реалізації обіцянки
• не варто бачити в людині тільки "жертву" і жаліти. Якщо людина вижила в полоні, значить завжди було щось, що допомогло там вижити.
• не варто надмірно "героїзувати". Безперечно потрібно мати неабияку мужність і силу, щоб витримати полон і тортури. Але роль героя може бути занадто тяжкою ношею, щоб нести її щодня.