Як підготуватися до ядерного удару, щоб точно вижити: реалістична інструкція

Умовно захист від ядерного удару можна поділити на три етапи: підготовка, виживання та перебування у безпеці.

Етап 1. Підготовка

Місце для укриття знайдіть поблизу місць, де ви проводите найбільше часу - дому, роботи, спортзалу. Визначте найкращі укриття на маршруті, яким ви часто їздите, якщо оповіщення або вибух вас застануть у дорозі.

Укриттям може стати приміщення, яке конструкціями із міцного матеріалу захищатиме вас від радіації. Гірше захищають від радіації дерево, гіпсокартон або тонкий лист металу, краще - цегла, цемент і земля.

Також краще захищають зони всередині будівлі - туалет, ванна кімната, комора або інші приміщення, які розташовані далі від зовнішніх стін та даху, де можуть осідати радіоактивні матеріали.

У багатоповерховому будинку з цегли чи бетону найбезпечнішими будуть середні поверхи. Але найнадійніші укриття - це підвали із залізобетонними перекриттями. Такі укриття під землею захистять не лише від радіації, а й від уламків після ударних хвиль. Сховатись можна також на станціях метро або у підвалах великих офісних будівель.

Перевірте свій тривожний рюкзак і бажано їх мати кілька - вдома, на роботі, в інших місцях, що часто відвідуються.

У ньому мають бути:

• Вода у пляшках
• Герметично запакована їжа тривалого зберігання
• Респіратори
• Ліхтарик та запасні батарейки
• Копії важливих документів
• Міцні сміттєві пакети
• Радіо та запас батарейок

Усі запаси мають бути розраховані мінімум на 24 години, але краще – на три дні. Якщо у вас є тварини – для них теж має бути запас води та їжі у герметичних упаковках.

Бажано заздалегідь купити йодид калію та дозиметр – із розрахунку на кожного члена сім'ї. Радіо може стати єдиним джерелом інформації, тому що електромагнітний імпульс, швидше за все, відключіть електроніку за кілька кілометрів від вибуху. Отже, зникне мобільний зв'язок та інтернет. По радіо влада має повідомити про подальші дії.

Складіть заздалегідь план дій у разі ядерної небезпеки з рідними. План повинен охоплювати 24/72 години. Обговоріть це кілька разів, щоб усі ваші рідні знали, як діяти.

Етап 2. Як вижити під час удару

Ваша безпека залежить від ваших дій у перші секунди та хвилини після удару. Якщо з'явилося сповіщення про ядерну загрозу, потрібно негайно взяти тривожний рюкзак та йти до найближчого укриття. Не підходьте до вікон, залишайтеся подалі від стін та даху.

При ядерному ударі відбувається спалах. Він яскравіший за сонце і, якщо на нього дивитися, можна тимчасово осліпнути. Випромінювання триває кілька секунд, але воно може спричинити опіки відкритих ділянок та пожежі.

Потім вогненна куля перетворюється на хмару і разом із вогненною кулею із землі піднімається стовп пилу та диму - у формі гриба. Все, що знаходиться в зоні ураження вогняної кулі – зникає. Вижити в епіцентрі можна лише в укритті. За кілька секунд після вогненної кулі з'явиться вибухова хвиля, яка змете все на своєму шляху.

Якщо ви опинилися на вулиці:

Сховайтесь у заглибленні чи будь-якому об'єкті, який дасть захист

Негайно ляжте обличчям вниз, щоб захистити шкіру від опіків

Прикрийте органи дихання маскою чи тканиною

Якщо є куртка – натягніть на голову, сховайте руки

Якщо нема чим вкрити голову - накрийте її руками

Якщо ви опинилися в транспорті - зупиніться та пригніться усередині салону

Залишайтеся в такому положенні, доки не пройдуть дві ударні хвилі, по звуку вони нагадуватимуть грім. Вони продовжуватимуться довше, ніж ударні хвилі звичайного вибуху, через потужність ядерних бомб і більшу руйнівну силу.

Після двох хвиль у вас є 10 хвилин, щоб знайти укриття. Потім розпочнуться радіоактивні опади. Швидко прямуйте до найближчого підвалу або укриття. Якщо поряд немає нічого – підніміться на середні поверхи багатоповерхівки, знайдіть приміщення без вікон, дверні отвори закрийте ганчірками.

Якщо вибух вас застав у квартирі - йдіть у ванну, туалет або комору. Усі щілини закрийте.

Не намагайтеся після ядерного вибуху бігти до рідних, якщо вони далеко. Заздалегідь обговоріть це з батьками та дітьми – що всі повинні знаходитися в укриттях й зв'язок може зникнути. Кожен має залишатися там, де є і бути в укритті. Вихід на вулицю наражає вас на ризик опромінення.

Етап 3. Що робити у безпеці

Залишайтеся в укритті не менше 72 годин або до оголошення влади про евакуацію. Весь одяг зніміть, складіть у пакет, щільно зав'яжіть.

Промийте всі відкриті ділянки шкіри водою з милом, вимийте волосся. Якщо води немає – використовуйте серветки або мокру тканину.

Обробіть рани та опіки, одягніть чистий одяг.

Якщо є тварини - помийте їх чи очистіть їм шерсть.

Не торкайтеся без потреби до очей, носа та рота. А органи дихання закрийте маскою, респіратором, марлевою пов'язкою, чистою тканиною.

Вентиляцію вимкніть, всі двері щільно закрийте, щілини закладіть мокрою тканиною. Не виходьте з укриття до повідомлень від влади.

Харчуватися цими днями можна лише продуктами з герметичних упаковок та бутильованою водою.

Ви можете приймати в укриття інших людей, але спочатку вони повинні виконати весь список правил - роздягнутися, помитися і переодягнутися. Усі речі потрібно скласти у пакет, міцно зав'язати та залишити на вулиці.

Щоб вийти на вулицю через 24/72 години, варто подбати заздалегідь про такі речі: поліетиленові дощовики, бахіли, рулон товстих пакетів для сміття, респіратори в упаковці, армований скотч, гумові рукавиці, захисні професійні окуляри, паперові серветки, ацетон (або рідина для зняття лаку).

Перед виходом надвір треба надягти дощовик, окуляри, бахіли, рукавички. Обмотайте тіло скотчем, щоб усе щільно прилягало. Маску потрібно міняти кожні 3 години, дощовик – кожні 8-10.

Важливо! Йодид калію не можна застосовувати для профілактики. Його приймають одноразово лише після оповіщення від офіційних органів влади та відповідно до інструкції про дозування.

Дорослим після 40 років не рекомендується вживати йодид калію, оскільки щитовидна залоза не здатна накопичувати радіоактивний йод. Застосовувати варто тільки вагітним або жінкам, що годують старше 40 років.

• діти до 1 місяця (немовлята та діти під час грудного вигодовування) - 16 мг;
• діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
• діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
• підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та годуючі матері - 125 мг.