Дикі та вільні: 5 тварин, яких не вдалося приручити людині

Зебри

Колоністи зіткнулися з транспортними проблемами, коли почали заглиблювалися в Африку в 19-20 століттях. Їхні коні були схильні до різних захворювань, і привезти нових коней з Європи не завжди було так просто.

Щоб розв'язати проблему, вони спробували приручити зебру, близьку родичку коней і ослів, яка живе на африканських рівнинах. Зебри мають імунітет до багатьох хвороб, які вражають коней. Однак всі спроби приручити зебру не вдалися.

Зебра є дуже пильною і агресивною твариною, яка завжди тримається на сторожі. Вона має підозріле ставлення до інших тварин, включаючи людей, і легко втече від будь-якої загрози. Зебра є швидким бігуном, що робить її важкою для вилову. Якщо її спіймають, вона може завдати сильних ударів ногами та укусів у спробі втекти.

Хоча колоністам вдалося роздобути деяких зебр, вони швидко зрозуміли, що ці тварини дрібніші за коней і їздити верхи на них незручно. Крім того, зебри не люблять, коли на них їздять, і через деякий час стануть агресивними, навіть після того, як їх приручили.

Агресивний характер зебри простежується в її еволюції. Він ділить своє середовище проживання з хижаками, такими як леви, крокодили, гієни, леопарди та людина. Це було серйозною проблемою для колоністів, які побоювалися, що цих хижаків приваблюватимуть їхні одомашнені зебри.

Найбільший вид зебр у світі (фото: Вікіпедія)

Великі білі акули

Серія спроб приручити або одомашнити велику білу акулу зазнала невдачі, тому що спіймані акули зазвичай гинуть протягом декількох днів. Перший великий білий, якого тримали в полоні, помер за кілька годин. Найдовше ця тварина утримується в неволі - 16 днів.

Спіймані великі білі акули можуть битися головою об скляні стінки акваріума. Одна акула, яку утримували в акваріумі Окінава Чураумі в Японії, продовжувала битися головою об скляну стіну, поки не померла. Ще одна, яку утримували в каліфорнійському акваріумі Монтерей-Бей, безперервно вдарялася головою об стіну і нападала на двох інших акул, поки її не звільнили.

Великі білі акули погано почуваються в неволі з кількох причин. По-перше, це великі мандрівники, здатні переміщатися по цілому океану. Їм також потрібно багато води, щоб дихати. Так, навіть великі акваріуми для них занадто малі.

Спіймані акули також неймовірно агресивні та, як правило, відмовляються від їжі. Коли вони це роблять, їм потрібна жива здобич, яку важко забезпечити у рамках акваріума.

Велика біла акула на острові Ісла-Гвадалупе, Мексика (фото: Вікіпедія)

Слони

Азійськиі слони не вважаються домашніми тваринами, хоча їх відловлюють і дресують вже понад 3000 років. Швидше, їх відносять до приручених диких тварин. Спіймані і дресовані азійські слони не вважаються домашніми тваринами, тому що їх не розводять вибірково.

"Селективне розведення" означає, що люди відбирають потомство для розмноження на основі певних сприятливих ознак. Щоб бути одомашненими, їх потрібно було б селективно розводити до 12 поколінь. До 12-го покоління вони повинні генетично відрізнятися від своїх диких предків і вважатися домашніми.

Взагалі, спійманих азійських слонів розводять селективно. (Лише деякі з них були селекційно виведені після другого покоління) Це робить слонів все ще дикими тваринами.

Вони дозволяють людям їздити на них лише тому, що вони навчені. З усім тим, вони такі ж, як і будь-яка дика тварина, що робить їх непередбачуваними.

Слон індійський (фото: Вікіпедія)

Бонобо

Бонобо (карликові шимпанзе) унікальні в цьому списку, тому що вони не є дикими тваринами. Вони є домашніми тваринами, хоча вони не були одомашнені людьми. Бонобо одомашнили себе.

Вчені не впевнені, як це сталося. Але вони вважають, що це почало відбуватися близько двох мільйонів років тому, коли в Африці утворилася річка Конго. Ця подія розділила предків бонобо і шимпанзе, які там жили. Примати на північ від річки еволюціонували, щоб стати більшими та агресивнішими, тому що вони конкурували з більшими горилами за їжу.

На іншому березі річки жили примати, які згодом стали бонобо. Їжі у них було більш ніж достатньо, та й горил теж не було. Їх самки ставали вибагливими і вирішували, з якими самцями вони хочуть спаровуватися. Агресивні самці вимирали тому, що самки віддавали перевагу більш ніжним самцям.

Бонобо видобуває термітів (фото: Вікіпедія)

Бегемоти

Люди мудро тримаються якомога далі від бегемота, однієї з найбільш смертоносних тварин у світі. Щороку бегемоти вбивають більше людей, ніж леви, слони, леопарди, буйволи та носороги разом узяті.

Очевидно, що будь-яка зустріч людини з бегемотом, швидше за все, закінчиться погано для людини. У бегемотів великі зуби і неймовірна швидкість. Вони можуть бігати до 48 кілометрів на годину, всупереч своїй величезній вазі. Для зрівняння, найшвидша людина у світі, Усейн Болт, ледве досягає 45 кілометрів на годину.

І все ж були незалежні спроби одомашнити бегемота. Як і очікувалося, ці зусилля закінчилися плачевно. У 2011 році південноафриканський фермер і армійський офіцер Маріус Ельс був убитий 1,2-тонним п'ятирічним бегемотом, якого він намагався одомашнити.

Ельс називав бегемота Хамфрі і вважав його домашнім улюбленцем. Він часто брав Хамфрі купатися з ним разом, й одного разу покатався на ньому, сказавши, що тварина для нього "як син". Хамфрі не вважав Ельса батьком, тому що він вбив його в тій же річці, в якій вони купалися.

До того, як убити Ельса, Хамфрі вже був відомим "місцевим терористом" у районі, де вони жили. Одного разу бегемот погнався за чоловіком і його онуком на дерево після того, як вони сплавилися на каное по річці, що протікала через ферму Ельса.

Хамфрі також був сумно відомий тим, що вбивав телят і переслідував гравців у гольф на сусідньому полі для гольфу.

Гіпопотам у Національному парку озера Маньяра (фото: Вікіпедія)