Юлія була на шостому місяці вагітності, коли почалася повномасштабна війна. Чоловік у рейсі, а вона із дворічним сином та купою тварин - вдома, у селищі Талаківка, що неподалік від "сірої зони". Жінка одразу вирушила до родичів. У Маріуполь.
Свою історію Юлія з Донеччини розповіла музею "Голоси мирних"Фонду Ріната Ахметова.
У Талаківці ще у 2014 році знали: якщо дрижить скло - треба ховатися. Утім, у лютому 2022 року навіть добротний підвал не був безпечним. Юлія поїхала у Маріуполь.
"Спали вп’ятьох у коридорі - я вагітна, маленький син, моя тітка і брат із дівчиною. Готували і гріли воду на вогнищі. Кожного дня хтось гинув, кожного дня когось ховали просто у дворі", - пригадує Юлія.
А 15 березня на подвір’я будинку прилетіла міна. Брат і його дівчина зайшли у під’їзд буквально за 5 секунд до цього, а двоє хлопців на вулиці загинули. Після цього Юлія усвідомила, що треба шукати шляхи для евакуації.
"Ми виїхали через підірваний міст. Люди проходили його пішки, а для проїзду авто чоловіки викладали дерев’яні двері. Потім нас зупинили росіяни: „руки на капот, нікому не розмовляти, телефони приготувати“. Нам пощастило, нас не дуже ретельно обшукували", - розповідає Юлія.
І додає, що всі тижні, поки не було зв'язку, її чоловік передивлявся фото загиблих людей з Маріуполя, шукаючи серед них своїх найдорожчих.
Колекція музею "Голоси мирних" містить вже понад 120 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України. Розкажіть свою історію на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.