"Червоні двері, жовті двері". Чи справді підліткова гра переносить у потойбіччя: пояснюють експерти

Що таке "Червоні двері, жовті двері"

Це імпровізована психічна гра, у яку двоє людей грають удома. Один лягає, заплющує очі, а інший проводить його голосом, повторюючи фрази наче заклинання:

"Червоні двері, жовті двері, будь-які інші двері"

Після цього той, хто "грає", ніби бачить себе у темному просторі з багатьма дверима різного кольору. Він описує, що бачить, а гід "веде" його далі.

Мета - пройти крізь двері, побачити, що за ними, але не всі двері безпечні. Деякі "лякають", деякі "викликають страх", інші - світлі й спокійні.

"На перший погляд, ця гра здається невинною розвагою, але з точки зору психології вона запускає стан легкого трансу або гіпнагогії - тобто стану між сном і реальністю. Учасник ніби "мандрує" по своїй уяві, але фактично - занурюється у глибини підсвідомого", - каже сімейний психолог та холістичний психолог-практик Анна Богомолець-Ланіна.

Звідки з'явилася ця гра

Гра популяризувалася у TikTok у 2020-2021 роках. Її порівнюють з "астральною проєкцією" або "гіпнотичними сеансами", але насправді вона має більше спільного з медитативною практикою у стані зміненої свідомості.

Чи це містика, потойбіччя чи психологія

Ні, потойбічне тут лише в уяві. Все, що бачить гравець, це продукт свідомості.

Двері - символи підсвідомих установок.

Червоні двері - часто асоціюються з небезпекою, тривогою.

Жовті двері - з відкритістю, ясністю або дитячими спогадами.

Кольори у снах і візуалізаціях завжди мають значення, але не магічне, а психологічне.

"При тривалому повторюванні слів, монотонно, підлітки можуть провалюватися у стан сенсорної депривації, тобто повної релаксації та внутрішнього заспокоєння, відключення від зовнішніх подразників. Але до такої релаксації не всі схильні. Нестійка психіка дитини (підлітка) часто схильна до самонавіювання, думки оточуючих, друзів і от коли лежать, повторюють і часто щоб не підвести друзів, говорять що бачать, або дійсно під впливом друзів, самонавіювання можуть бачити", - вважає психіатр та невролог Євген Скрипник.

Він додав, що як психіатр не вважає цю гру проблемою. Вона чимось схожа на течію з квадроберами, які були актуальні буквально півроку тому, а зараз вже всі заспокоїлися.

Чим це може бути небезпечно

На певну групу дітей та підлітків ця гра може впливати дуже негативно, оскільки через свою емоціональність та фантазію вони можуть бачити значно більше, і відповідно - лякатися значно гірше.

"Є такий феномен, як "сонний параліч" до речі, і коли людина спить і ранком починає прокидатися, коли ще триває фаза швидкого сну (коли м'язи ще не працюють, але людина часто бачить сновидіння) і коли вона ранком через якусь причину прокидається в цю фазу і вона відкриває очі, а руками й тілом поворухнути не може і виникає страх і таламус який відповідає за зір і страх і тим самим людина бачить "домових", чортів тощо. Тобто того чого боїться - те і бачить", - навів приклад психіатр.

За його словами, підлітки, які є більш емоційно лабільні, легко піддаються самонавіюванням та навіюванням думки інших, особливо ровесників.

"Грають в цю гру, і вже бояться побачити чорний силует. Тобто засинають і провалюються в сон і ймовірно концентруються на своїх відчуттях і отримують чорний силует тощо. Небезпечно? Підвищення тривожності, порушення сну, панічні атаки тощо. Але це не паралельний світ", - додає Євген Скрипник.

Основні проблеми:

Гіперемоційність. Дитина може надто серйозно сприйняти гру, а страх залишиться.

Самонавіювання. Фрази, які повторюють під час гри, впливають як установка.

Проблеми зі сном. Після глибокого занурення важко заспокоїти нервову систему.

Втрата зв’язку з реальністю (рідко, але можливо у дітей із тривожними розладами).

"Кольорові двері, які бачить дитина, - це метафори: психіка "підкидає" образи, пов’язані з її особистим досвідом, страхами чи бажаннями. І хоча це не має буквального зв’язку з потойбіччям, образи можуть бути дуже яскравими, іноді - лячними, особливо для вразливої та нестабільної у цей період підліткової психіки. Безпечним цей процес назвати не можна. У деяких дітей після таких ігор спостерігаються нічні кошмари, тривожність, навіть панічні атаки. Особливо якщо "подорож" торкнулась витіснених страхів чи травм", - додає психолог.

Що порадити батькам

• Не панікувати, але пояснити, що гра - це не магія, а уява.
• Якщо дитина грає - варто бути поруч і спостерігати.
• Якщо після гри з'являється тривога, кошмари або нав’язливі думки - звернутись до психолога.
• Найважливіше - не залякувати. Пояснення науковим, спокійним тоном завжди працює краще.

"Я раджу батькам бути уважними до подібних ігор, відкрито говорити з дітьми про те, як працює уява, і пропонувати безпечні форми самовираження - творчість, арт-терапію, мріяти (daydreaming), дошка бажань, казкотерапія. Дитина має право досліджувати свою уяву та свідомість, але з внутрішнім відчуттям безпеки й підтримки", - радить батькам Анна Богомолець-Ланіна.