Вона ніколи не пробачить росію. За те, що випалила фосфором її місто. За те, що її син вже у 9 років хоче йти захищати свою землю. І за те, що ворожа армія відібрала в неї все і всіх.
Оксана Краснікова з Бахмута довірила свою історію музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Оксана почала жити в Бахмуті в 2018 році. Втекла сюди з тимчасово окупованої частини Донеччини після того, як вирвалася з ворожого полону.
"Я зранку відводила сина до садочка. Нас схопили на вулиці й запхали до машини... Привезли до "деників" (бойовиків так званої "ДНР", - ред.) на підвал. На очах у дитини мене били прикладами і ногами. Потім поставили до стінки і стріляли поруч", - розповідає Оксана.
Її сину тоді було п’ять років. Хлопчика просто тримали за руки і за ноги, але й цього вистачило, щоби пережитий жах закарбувався на довгі роки. Він і досі інколи прокидається від жаху. А коли хвилюється - заїкається.
"Чоловік, який потім відвіз мене додому, сказав що в мене два шляхи: або залишитися тут, і таки отримати кулю в голову, або - повторю його слова - забирати свого виродка й виїжджати. Я відповіла: у мене не виродок, у мене син", - говорить Оксана.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.