Акушер-гінеколог з Києва розповів свою історію музею "Голоси мирних"

"25 лютого я був в Києві на пологах. Вони пройшли дуже спокійно, в хорошій атмосфері, з чоловіком. Ми встигли народити і спустити цю пару в бомбосховище одразу після пологів. За півгодини ми почали евакуювати всіх у підвал. Лікарні готувалися, але насправді не були підготовлені: ми не розуміли, що буде далі і що робити, влучить до нас, не влучить", - розповідає Сергій.

Лікар згадує: розуміння того, що відбувається, почало приходити тоді, коли пацієнти вже залишалися у підвалі на ніч. Тоді про маніпуляції або пологи поза бомбосховищем вже не йшлося. Потім прийшов страх: люди народили і не могли поїхати додому: в лікарні почувалися безпечніше. А комусь не було вже куди їхати або йти...

"У нас в лікарні була сім’я: чоловік, дружина, двоє дітей і бабуся. Вони всі влаштувалися на двох ліжках у бомбосховищі, по черзі спали. Тоді прийшло розуміння того, що дійсно почалася війна", - ділиться акушер-гінеколог.

У перші дні великої війни Сергій та його колеги проїхали по Київській області і зібрали харчування для пологового будинку. Десь продукти віддавали безкоштовно, дещо лікарям доводилося купувати за власні кошти. Те, що залишалося, відвозили до дитячої лікарні.

Згодом Сергій почав їздити у складі гуманітарної медичної місії по деокупованих населених пунктах, аби надати медичну допомогу людям, які не мають доступу до лікарень. Це ризиковані виїзди з огляду на мінування та обстріли.

"У такі поїздки їдуть волонтери і медичні працівники, які знають, що вони ризикують своїм життям. Жоден з наших лікарів не отримує ніяких коштів... Що змушує наших людей не підкорятися? Те, що це є наша земля. Це є наша родина. Це є наші діти", - каже лікар.

Нагадаємо, музей "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова - масштабний архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 55 000 історій.