Звідки такі ціни: названі ТОП-5 найдорожчих авто в історії

Ринок ретротехніки дуже специфічний, і насамперед тому, що ним ходять астрономічні за мірками обивателів суми. Частина рідкісних машин продається при особистих контактах колекціонерів, які зазвичай знайомі один з одним і не потребують посередників. Є й інший, більш публічний канал - аукціони, як суто автомобільні, так і від аукціонних домів, так би мовити, широкого профілю.

Неймовірно високі ціни пояснюються багатьма причинами. Насамперед, усі лоти – це машини рідкісні та недешеві навіть у рік свого випуску. Ексклюзивні та просто люксові моделі представницького класу, малотиражні спорткари, реальні гоночні боліди, та ще й “настояні” протягом півстоліття у теплих боксах та музейних залах – вже цього достатньо для прайсу у десятки та сотні тисяч доларів.

Додає ціни і історія конкретного автомобіля. Багатьма з таких лотів у різні роки володіли чемпіони автоспорту, магнати шоу- та автобізнесу, зірки кіно та естради, політики, небайдужі до історії великі бізнесмени, відомі колекціонери. Є й самі машини-зірки – наприклад, учасники легендарних перегонів (навіть не обов'язково переможці), учасники історичних автошоу, авторитетних заходів типу Concours d'Elegance, Goowood Festival of Speed та подібних.

Ретроавтомобілі такого класу зазвичай продаються у відмінному автентичному стані – або після авторської реставрації, або у хорошому “збереженні”. Особливий попит мають екземпляри, які не ходять по руках, а довго перебувають в одного власника або взагалі по півстоліття не показуються на публіці. Важлива наявність документів, збіг номерів кузова та двигуна з тими, що були отримані машиною на конвеєрі, бажана наявність максимальної кількості заводських деталей. Природно, автомобіль, який торгують за сотні тисяч та мільйони доларів, має бути працездатним. Ступінь його автентичності також має бути підтверджений експертами високого рівня з визнаним у колах колекціонерів авторитетом.

Враховуючи вищесказане, не дивно, що в першу десятку найдорожчих ретроавто входить вузьке коло брендів: Ferrari, Mercedes, Aston Martin, Jaguar, McLaren, Alfa Romeo, Duesenberg.

Ferrari 290 MM 1956 року

$28 050 000

Так, були часи, коли не найбільша компанія могла сконструювати суперсучасний автомобіль фактично для одного-двох змагань. Літери ММ у назві означають Mille Miglia – 1600-кілометрову гонку дорогами Італії, яка була, мабуть, ключовим стартом у тодішньому чемпіонаті марок – гонках на витривалість серед спорткарів та машин Gran Turismo. У Ferrari 290 MM під капотом V12 потужністю 320 л. Як і планувалося, в результаті серії стартів модель принесла своїй марці перемогу в чемпіонаті 1956 р. Загалом побудували чотири таких машини, на сьогодні відомо як мінімум про ще одну, і її купили не набагато дешевше – за 22 млн доларів.

Mercedes-Benz W196 1954 року

$29 600 000

Болід Formula 1 (версія з відкритими колесами), який брав участь у двох чемпіонатах світу, у 1954 та 1955 роках. Модель, випущена у 15-ти примірниках, перемогла у 9 із 12 перегонів. Спортивна кар'єра Mercedes-Benz W196 обірвалася не з його вини. У червні 1955-го інший гоночний Mercedes-Benz, моделі 300 SLR, вилетів із траси Ле-Мана і став причиною загибелі 83 глядачів. Mercedes тоді оголосив про завершення своєї участі в перегонах, повернувшись в автоспорт лише за тридцять років. Судячи з пошкоджень на корпусі, цей екземпляр активно брав участь у заїздах.

Ferrari 335 Sport Scaglietti 1957 року

$35 711 359

Один із чотирьох екземплярів, випущених для змагань Чемпіонату спорткарів. Машина, маючи 4,0-літровий V12, успішно виступала у Ле-Мані, на Mille Miglia та інших гонках. Оглядачі відзначають її внесок у перемогу Ferrari у Кубку конструкторів. Машина брала участь у чемпіонаті лише рік, оскільки в 1958-му, після трагічної події на Mille Miglia з однією з Ferrari 335 Sport Scaglietti, регламент чемпіонату обмежив об'єм двигуна 3-ма літрами. У результаті всі чотири екземпляри продовжили своє спортивне життя на американському континенті. За деякими даними, нинішній власник унікального Ferrari – один із найбільш високооплачуваних футболістів світу.

Ferrari 250 GTO 1962 року

$51 700 000

Одна з машин цієї моделі на кінець 2023 року несе статус другого за вартістю ретроавтомобіля світу. Гоночний болід класу GT (World Sportscar Championship), учасник 24-годинного марафону "Ле-Ман" 1962 р. від самої Scuderia Ferrari. У 1974-1985 роках машина провела в одній американській колекції, а останні 38 років знаходилася в іншому зібранні, теж за океаном. Нинішній власник найдорожчого екземпляра не розкривається. За два роки в Модені зібрали 37 машин, у США 250 GTO тоді коштувала 18 тисяч доларів. Крім машини за 51 млн доларів., у першу десятку найдорожчих ретрокарів потрапляють ще два інші авто цієї моделі, дещо дешевші.

Mercedes-Benz 300 SLR Uhlenhaut Coupe 1955 року

$142 000 000

Автомобіль, який просто не може коштувати дешевше за якісь інші, оскільки він витканий з історично значущих явищ і унікальностей. Отже, після згаданої вище страшної аварії в Ле-Мані 1955 року, коли Mercedes вирішив піти з автоспорту, у нього залишилося дев'ять непотрібних шасі чудового боліда 300 SLR. Над двома з них вирішили проекспериментувати, схрестивши із серійним красенем 300 SL "Крило чайки". Вийшла супермодна, зовні просунута машина з характеристиками гоночного боліда, але з усіма дорожніми атрибутами і допусками. У серію, навіть у дрібну, такий суперкар не пішов, але щоб не пропадати добру, тодішній головний конструктор компанії Рудольф Уленгаут зробив один із цих двох прототипів своїм роз'їзним автомобілем. Погодьтеся, з 290 км/год "максималки" конструктору "Мерседесів" і сьогодні було б не соромно з'явитися в будь-якому найшляхетнішому товаристві. На знак подяки інженеру за збереження унікального прототипу історія зберегла його ім'я у прізвиську раритету: Uhlenhaut Coupe.

Якщо коротко

Загалом нічого дивного: серед найдорожчих ретромашин наших днів – найдорожчі автомобілі свого часу. Їх видатні технічні характеристики сьогодні мало кого хвилюють, значно важливіше їхня причетність до пам'ятних для фанатів автомобілізму подій. Хоча, як не крути, якби вони не були вершиною конструкторської думки, до тих давніх подій вони так і не були б допущені.