Життя після "Артемсолі": як Україна долає дефіцит солі і хто замінив промислового гіганта

Внаслідок окупації Соледару Донецької області навесні 2022 року було зруйновано "Артемсіль" – найбільший солевидобувний завод України з часткою ринку близько 90% і потужністю понад 7 млн тонн на рік. Тільки у 2021 році підприємство відвантажило 1,9 млн тонн солі різних видів, з яких 744 тисяч тонн – на експорт. Його втрата стала серйозним викликом насамперед для промислових споживачів.

"Всередині країни найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент і промислове виробництво. Зокрема, найбільшими споживачами були маріупольський завод "Азовсталь" (нині зруйнований) та "Карпатнафтохім" (нині не працює)", – розповів РБК-Україна директор з розвитку "Геологічної інвестиційної групи" Дмитро Кащук.

Оскільки "Артемсіль" контролювала майже весь ринок, швидкої заміни їй не існувало. Тож країні довелося адаптуватися одразу на двох фронтах: розвивати власний видобуток на інших родовищах і різко нарощувати імпорт.

Фото: хто зараз виробляє сіль в Україні та скільки. Дані підприємств (інфографіка РБК-Україна)

Сіль на рану: як закарпатське родовище потрапило у скандал

Після втрати "Артемсолі" нового значення набуло Тереблянське соляне родовище, що розташоване в Закарпатській області. Воно є одним із найперспективніших в Україні завдяки значним запасам кам'яної солі: 15,5 млн тонн за категорією С1 і 505,4 млн тонн із невизначеним промисловим значенням за категорією С2.

Вважається, що родовище було б здатне на 100% забезпечити потреби України у технічній солі, якби його роботі не перешкодив корпоративний конфлікт.

Видобутком кам’яної солі з Тереблянського родовища займається компанія ТОВ "Катіон Інвест". Вона у 2017 році отримала спеціальний дозвіл на видобування, а у 2022 році розпочала будівництво соляної шахти.

Уже у 2023-2024 роках на родовищі було видобуто близько 6,1 тисяч тонн солі. У 2026 році "Катіон Інвест" планувала вийти на проєктну потужність 450 тисяч тонн на рік. Проте у 2024 році підприємство призупинило роботу через внутрішній конфлікт між власниками та акціонерами, а родовище опинилося на межі техногенної катастрофи.

"У листопаді 2025 року нас намагалися рейдерськи захопити. Незаконно змінили директора – поставили колишнього депутата Прилуцької міськради, людину, підконтрольну Омельяненко. І той одразу продав спецдозвіл на користування надрами якійсь компанії з Прилук. Мене поновили на посаді через антирейдерську комісію Мін'юсту, переоформлення спецдозволу я заблокував", – зазначив у коментарі РБК-Україна директор "Катіон Інвест" Сергій Кондратьєв.

Утім, сторона міноритарного співвласника Ігоря Герея (5% частки), що пов’язана з Оксаною Омельяненко (45% через АТ "ЗНВКІФ "Юкон""), заперечує звинувачення в рейдерстві.

Вони стверджують, що зміна директора в листопаді 2025 року відбулася законним шляхом через системні порушення попереднього керівництва (Сергія Кондратьєва), які призвели до накопичення боргів, зупинки видобутку та загрози техногенних ризиків на об’єкті.

На їхню думку, призначення Олександра Прозура мало розблокувати роботу підприємства. Зокрема, Герей наголошував, що Кондратьєв паралізував компанію, уникаючи загальних зборів учасників і не надаючи звітність.

Щодо спроби відчуження спецдозволу на користування надрами в грудні 2025 року – ключового звинувачення з боку Кондратьєва – сторона Омельяненко-Герея публічних коментарів не надавала. Робоча група Держгеонадр у підсумку відмовила в погодженні зміни користувача через податковий борг і недостовірні відомості в документах.

Попри затяжний конфлікт, компанія все ж таки поновила видобуток технічної солі. За інформацією Opendatabot, у 2025 році фінансові показники ТОВ "Катіон Інвест" почали демонструвати позитивну динаміку: відновилася рентабельність підприємства та значною мірою зріс чистий прибуток.

Сергій Кондратьєв підтвердив РБК-Україна, що підприємство працює і вже минулої осені та зими розпочало поставки технічної солі. Зараз українські компанії активно закуповують сіль з Тереблянського родовища на наступний сезон 2026-2027 років.

Фото: видобуток технічної солі на Тереблянському соляному родовищі (t.me/zakarpatskaODA)

Хороші перспективи для родовища відкривають не лише величезні поклади солі, а й її технічні характеристики. Як зазначає Дмитро Кащук, сіль із Тереблянського родовища хімічно є дуже чистою. Це дає змогу розвивати розсолопромисловість, а також виробництво таблетованої солі та солі вакуум-вивареної класу "Екстра".

Крім того, важливою особливістю тереблянської солі є її низька ціна, зумовлена високою плавильною здатністю.

"Тереблянська сіль має плавильну здатність 16 – це означає, що один кілограм розплавляє 16 кілограмів льоду. Для порівняння, в єгипетської солі цей показник близько 5. Тобто нашої солі треба втричі менше, відповідно – менше витрат на саму сіль, менше рейсів вантажівок, менше роботи", – пояснює Кондратьєв.

Розв’язання корпоративного конфлікту та відновлення повноцінної роботи на Тереблянському родовищі, пояснили РБК-Україна в Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ), дозволить не лише повністю задовольнити потребу України в технічній солі, а й істотно покрити попит на харчову.

Сіль з лиману: Чорноморський завод планує покрити увесь ринок

Ще у 2024 році в Україні розпочалося будівництво єдиного в країні солезаводу, який перетворює імпортну сировину на стандартизовану та готову до споживання сіль.

Потужність Чорноморського солезаводу складає 15 000 тонн солі на місяць. Підприємство використовує інноваційні технології для глибокого очищення солі та залучає фахівців із турецької компанії Salt Plus. Очікується, що завод буде здатний покрити 50% внутрішнього попиту на сіль.

Фото: технології виробництві солі на Чорноморському солезаводі (saltua.com.ua)

Чорноморський солезавод мав розпочати роботу у січні 2026 року. Проте, як розповів у коментарі РБК-Україна СЕО компанії Віталій Руденко, запуск основної лінії довелося відтермінувати з кількох причин.

Спочатку проблеми були пов’язані з аномальними морозами та перебоями з електроенергією. Згодом виникли ускладнення з турецькими підрядниками, які були завантажені запуском виробничих ліній в інших країнах. І лише на початку травня розпочалися роботи з налагодження випуску солі.

"З середини травня ми почали випускати продукцію на основній лінії: сіль харчову різних фракцій, а також у різному фасуванні – мішках по 25 кг, біг-бегах, також продукція може йти насипом. Можна сказати, що всі потужності підприємства наразі вже запущені. Виробництво виходить у цикл постійної роботи", – зауважує Віталій Руденко.

Відкриття Чорноморського солезаводу після руйнування "Артемсолі" має позитивні наслідки не лише для ринку, а й для дечого значно важливішого – робітників втраченого підприємства. Вони отримали можливість передавати свої знання та досвід на нових виробництвах.

Наприклад, за словами Руденка, на Чорноморському солезаводі працює головний інженер "Артемсолі". Він допомагає у розробці технологій, проєктуванні та пошуку компаній, здатних надати технологічні рішення для переробки солі.

Однак тут існує проблема: раніше в Україні практично не було підприємств, які видобувають сіль шляхом випаровування із соляного розчину. Тому, додає Руденко, достатньої кількості фахівців такого напрямку наразі немає.

У певних аспектах попередній досвід допомагає, а в інших – не відповідає специфіці роботи, з якою ці люди стикаються зараз.

Наразі Чорноморський солезавод орієнтується на переробку імпортної сировини. Але існує перспектива видобутку солі з Куяльницького лиману – природного джерела солі на Одещині.

Фото: узбережжя Куяльницької протоки на Одещині покрите сіллю (Getty Images)

"Ми прораховували з керівництвом Національного парку можливість добувати близько 200 тисяч тонн солі на рік. Вона може бути як технічною, так і використовуватися як сировина для харчової солі… За моєю інформацією, ринок України на сьогодні – це близько 190-200 тисяч тонн харчової солі на рік… Тому можна сказати, що цих потужностей буде достатньо для того, щоб перекривати ринок харчової солі", – зазначив Руденко.

Загалом, як каже Дмитро Кащук, Чорноморський солезавод не потребує великих капітальних інвестицій, оскільки робота на родовищі зосереджена на соляних розсолах, які вже утворилися природним шляхом.

Це відкриває хороші перспективи у сегменті таблетованої солі та харчової солі класу "Екстра". Однак протиожеледний напрямок це підприємство повністю не закриє.

Дрогобицька солеварня: крафтовий феномен, що працює 600 років

Вузькоспеціалізованим виробником солі в Україні є Дрогобицька солеварня, що у Львівській області. Вона також є одним з найстаріших чинних підприємств в Україні, яке безперебійно працює з кінця XIV століття.

Наразі підприємство випускає продукцію двох видів: "Сіль кухонна виварна йодована" і "Сіль кухонна виварна без добавок".

Фото: виварювання солі на Дрогобицькій солеварні (facebook.com/drohobych.saltworks)

Дрогобицький солевиварювальний завод виробляє крафтову сіль методом випаровування ропи. А обсяги виробництва на 2025 рік складають близько 60-65 тонн на місяць. Як свідчать показники підприємства, випуск солі за час повномасштабної війни збільшився більше ніж утричі: з 222 тонн у 2021 році до 723 тонн у 2025 році.

Втім, попри значне зростання виробничих потужностей солеварні, цих обсягів недостатньо для забезпечення потреб усієї країни. Тому основними покупцями продукції залишаються лише споживачі із Львівської області.

Імпорт: чи змінилась ситуація з роками

Після втрати ключового підприємства у 2022 році Україна різко наростила імпорт солі. За даними, що надала РБК-Україна Державна митна служба, якщо у 2021 році в країну ввезли близько 100,6 тис. тонн солі на 8,8 млн доларів, то вже у 2022 році обсяги імпорту зросли майже утричі – до 284 тис. тонн.

У 2025 році імпорт солі залишався високим. Загалом за цей період Україна ввезла понад 415 тис. тонн солі на суму близько 49,6 млн доларів.

Багата на сольові родовища Україна, на жаль, все ще залишається майже повністю залежною від імпорту сировини. І хоча українські компанії наразі не мають достатніх потужностей, щоб закрити всю внутрішню потребу, у деякі періоди імпорт солі показує незначне зниження.

Фото: скорочення імпорту відбувається внаслідок зменшення споживання. Дані Держмитслужби (інфографіка РБК-Україна)

Однак, як наголошують у НАДПУ, це ще не привід для радості. Скорочення імпорту відбувається не через стрімке відновлення української соляної галузі, а внаслідок значно менш оптимістичних факторів – сезонності та загального скорочення споживання в країні.

По-перше, пояснюють в асоціації, зменшилася кількість кінцевих споживачів харчової солі через вимушену міграцію мільйонів громадян за кордон та окупацію частини українських територій. Ба більше, основні споживачі технічної солі – промислові гіганти – уповільнили або взагалі зупинили діяльність через війну.

При цьому до війни основним зовнішні постачальником солі для України була Білорусь. У 2021 році на неї припадало понад 71,5 тис. тонн імпорту.

Однак уже після 2022 року структура поставок кардинально змінилася. Лідером стала Туреччина, а з 2023 року найбільшим експортером солі в Україну став Єгипет. За даними митниці, найбільшими постачальниками наразі, окрім Єгипту, є Туреччина, Румунія та Польща.

Фото: Єгипет зайняв місце Білорусі як найбільший постачальник солі в Україну. Дані Держмитслужби (інфографіка РБК-Україна)

Вплив на споживачів: хто постраждав найбільше

У 2022 році ціни на сіль у магазинах стрімко злетіли, що було спровоковано панікою та масштабним ажіотажем серед покупців після зупинки "Артемсолі". Наразі вартість солі в Україні відносно стабілізувалася. А її динаміка не виходить за межі загального зростання цін на інші харчові продукти.

За даними Міністерства фінансів, середня ціна на сіль в Україні з початку повномасштабного вторгнення зросла приблизно на 24% – з 29 гривень за кілограм у 2022 році до 36 гривень за кілограм у 2026 році.

Основні споживачі солі в Україні – звичайні домогосподарства та промислові підприємства – по-різному відчувають втрату найбільшого вітчизняного виробника солі.

Якщо для перших ключовим фактором залишається саме ціна, то підприємства значно більше залежать від фізичної наявності сировини та стабільності її постачання з-за кордону.

Як розповів РБК-Україна президент "Всеукраїнської асоціації пекарів" Олександр Тараненко, зростання ціни солі в Україні майже не вплинуло на кінцеву вартість хліба. Оскільки сіль становить приблизно 1% від його собівартості – залежно від сорту сировини.

За його словами, найважчий період для української хлібопекарської галузі виник відразу після руйнування "Артемсолі". Тоді головною проблемою було забезпечення поставок на рівні держави.

Фото: залишки шахти № 8 державного підприємства Артемсіль (Getty Images)

"На самому початку, коли "Артемсіль" дійсно втратили, мова йшла навіть не стільки про ціну, скільки про фізичну наявність солі… Але це був досить короткий період – буквально кілька днів або тижнів, поки система переналаштувалася і почалися поставки з-за кордону", – пояснив Олександр Тараненко.

Попри те, що сіль мінімально впливає на собівартість хліба, виробники залишаються вкрай зацікавленими у розвитку внутрішнього видобутку.

"По-перше, є певний патріотичний аспект. По-друге, це питання стабільності поставок і логістичних ланцюжків. Ми ж знаємо, що можуть виникати різні ситуації – і на митницях, і на кордонах. А коли цих кордонів немає, то поставки є більш стабільними та гарантованими", – зазначив голова асоціації пекарів.

Тим часом роздрібні мережі, такі як АТБ, звертають більшу увагу саме на ціну сировини. Головна мета мережі, як вказує компанія, забезпечувати споживачів продукцією за мінімальними цінами. А це наразі важко зробити, купуючи сіль у вітчизняного бізнесу.

"На жаль, поточна цінова пропозиція вітчизняних виробників більш ніж у 3 рази дорожча за імпортний товар. Окрім того, на наявних потужностях українські підприємства спроможні забезпечити менше 10% від реальної потреби нашої мережі", – розповіли РБК-Україна в пресслужбі компанії АТБ.

Гостро відчула дефіцит і дорожня галузь. Зупинка "Артемсолі" спричинила критичну нестачу матеріалу для посипання доріг.

За даними місцевих ЗМІ, наприклад, волинські дорожники на осінньо-зимовий сезон 2022-2023 років мали лише 20% від необхідного запасу, Хмельницький потребував 2 тисячі тонн – і також їх не мав. Дорожні служби по всій країні були змушені терміново шукати альтернативи й переплачувати за імпорт.

Перспективи: чи стане Україна знову самодостатньою

Завдяки величезним покладам солі Україна має всі фізичні можливості повністю позбутися залежності від імпорту. Однак у реальній перспективі варто розглядати кілька сценаріїв розвитку подій.

Як зауважують у НАДПУ, у середньостроковій перспективі (3–5 років) повне самозабезпечення України сіллю є цілком реальним. Але за умови стабільної роботи Тереблянського родовища.

"Якщо цей проєкт запрацює на повну потужність, ми зможемо не лише повністю забезпечити себе технічною сіллю, а й значною мірою покрити потреби в харчовій", – підкреслюють в асоціації.

Однак у найближчі один-два роки Україна навряд чи зможе повністю відмовитися від закордонної сировини, вказують у НАДПУ.

Тим часом більш реалістичним сценарієм, на думку Дмитра Кащука, є поступове формування кількох регіональних виробників, які системно скорочуватимуть залежність від зовнішніх поставок. Замість колишньої моделі з одним монопольним гравцем ринок отримає значно стійкішу, розподілену структуру.

"Сіль у нас буквально лежить під ногами – питання лише в тому, хто і коли її підніме, – резюмує Дмитро Кащук. – Запаси, підприємці і потреба є. Залишається питання системності та часу".

Питання – відповіді (FAQ)

– Чому після 2022 року в Україні виник дефіцит солі?

– Через окупацію Соледару та зупинку роботи держпідприємства "Артемсіль", яке до війни забезпечувало близько 90% українського ринку солі.

– Хто зараз виробляє сіль в Україні?

– Основними гравцями стали "Катіон Інвест", Чорноморський солезавод та Дрогобицька солеварня.

– Чи може Україна повністю відмовитися від імпортної солі?

– У середньостроковій перспективі це можливо, якщо Тереблянське родовище вийде на повну потужність. Але найближчими роками країна все ще залежатиме від імпорту.

– Звідки Україна зараз імпортує сіль?

– Найбільшим постачальником став Єгипет. Також значні обсяги надходять із Туреччини, Румунії та Польщі.

– Наскільки подорожчала сіль після початку повномасштабної війни?

– За даними Мінфіну, середня ціна солі зросла приблизно на 24% – із 29 гривень за кілограм у 2022 році до близько 36 гривень за кілограм у 2026 році.

– Чи вплинуло подорожчання солі на ціну хліба?

– Майже ні. За словами представників хлібопекарської галузі, сіль становить лише близько 1% собівартості хліба.

– Які галузі найбільше постраждали від втрати "Артемсолі"?

– Найгостріше проблему відчули дорожні служби та промислові підприємства, які використовують технічну сіль у великих обсягах.

– Чому українська сіль поки дорожча за імпортну?

– Через невеликі обсяги виробництва, високу собівартість та відсутність масштабної інфраструктури після втрати "Артемсолі".

– Які перспективи українського ринку солі?

– Ринок поступово переходить від моделі одного монополіста до системи кількох регіональних виробників, що має зробити галузь стійкішою до криз.