Земля може пережити смерть Сонця: планету врятує несподіваний фактор
Земля має шанс віддалитися на нову орбіту (фото: Magnific)
Наукова спільнота вважає, що через п'ять мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню, розшириться до стану червоного гіганта й неминуче поглине внутрішні планети. Проте свіже дослідження змінює цей песимістичний сценарій.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Interesting Engineering.
Фізика виживання: баланс вітру та зоряних припливів
Астрофізики пояснили: під час вичерпання запасів водню, а згодом і гелію, Сонце пройде дві масивні фази розширення. Спочатку зірка перетвориться на червоного гіганта, а потім - на космічне тіло асимптотичної гілки гігантів (AGB).
У цей період доля Землі залежатиме від тонкого балансу між двома протилежними чинниками:
Зоряні припливи: величезна маса наближеного Сонця створюватиме потужне гравітаційне тертя (подібно до океанських припливів на Землі), яке сповільнюватиме обертання планети і затягуватиме її у вогняну пастку.
Зоряний вітер та втрата маси: вмираючи, Сонце почне стрімко скидати власну речовину у космос. Через це його гравітаційне поле послабшає, дозволяючи Землі віддалятися назовні, збільшуючи радіус своєї орбіти.
Попередні прості моделі 15-річної давнини віддавали перевагу припливній силі. Проте сучасне комп'ютерне моделювання під керівництвом Матса Ессельдеурса з Левенського університету (Бельгія) довело, що рівень енергії припливів усередині гігантських зірок є значно нижчим, ніж очікувалося.
Це означає, що ефект від втрати сонячної маси переважатиме, тож Земля встигне відійти на безпечну відстань.
Фінальний розподіл планет
Аби підтвердити теоретичні розрахунки точними цифрами, астрофізики звернулися до спостережень за реальною зіркою L2 Puppis.
Вона розташована у відносній близькості до нашої системи і фактично є еволюційним двійником Сонця, який уже проходить стадію згасання та активної втрати маси.
Завдяки оновленим даним, науковці склали чітку мапу виживання для Сонячної системи:
Меркурій та Венера знаходяться занадто близько до світила, тому їх неминуче поглине та розчинить розширена вогняна куля.
Земля та Марс завдяки виштовхувальній силі зоряного вітру зможуть успішно вирватися зі смертельної спіралі та перейти на ширші, безпечні орбіти.
Втім, для потенційного життя порятунок планети не матиме практичного значення, оскільки вся біосфера випарується від підвищення температури задовго до початку цих процесів.
Після завершення етапу розширення Сонце остаточно скине оболонку і перетвориться на надщільний та холодний білий карлик, навколо якого й обертатиметься вціліла, але повністю випалена Земля.
