Зашморг на шиї Трампа. Чому війна з Іраном стала для США раптовою катастрофою

США досі не можуть розблокувати Ормузьку протоку (інфографіка: РБК-Україна)

"Це дещо нечесно. Ти виграєш війну, але вони… вони не мають права робити те, що роблять", – ці слова президента США є найбільш яскравою ілюстрацією ситуації, що складається навколо Ірану.

Йде четвертий тиждень війни США та Ізраїлю проти Ірану. Кількість уражених цілей уже йде на десятки тисяч, принаймні за словами американських військових. Проте ісламістський режим в Ірані не падає. Ба більше, він продовжує агресивно відповідати, атакуючи життєво важливі об'єкти країн по всьому регіону.

Вчорашні заяви Трампа про нібито початок мирних переговорів з Іраном радше свідчать, що він намагається швидко вийти з війни. Раніше президент США заявляв про повний розгром режиму аятол та швидке його падіння. Судячи з офіційних заяв, так це сприймає і керівництво Ірану.

"Боротьба триває… і це ще одна поразка для диявола. Трамп і Сполучені Штати знову зазнали поразки", – заявив речник Комісії з національної безпеки та зовнішньої політики Ірану Ебрахім Резаєй.

У реальності для Тегерану все не так добре. Але і США не можуть досягти прийнятного результату. Йдеться про стратегічну пастку для США, вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Тиск не зламав іранську систему влади – він її радикалізував. Це класичний ефект "загартування противника".

Нікуди не зникла проблема збагаченого урану, який є у розпорядженні Ірану. За різними даними, Тегеран має близько 440 кілограмів, з яких можна виготовити 10–11 боєзарядів. Без вирішення цієї проблеми будь-яке замороження конфлікту буде лише тимчасовим.

На все це Трамп поки що відповідає: якщо США припинять військову операцію зараз, то Ірану знадобиться 10 років, щоб відновитися. А США ще не готові піти, проте "ми підемо в найближчому майбутньому".

На цьому тлі анонсовані Трампом переговори з Іраном, навіть якщо вони тимчасово зупинять конфлікт, не вирішать проблем президента США. А їх через війну у нього виникло чимало.

В полоні ілюзій

Під час планування Пентагон і Рада національної безпеки значно недооцінили готовність Ірану закрити Ормузьку протоку у відповідь на операцію США, повідомляє CNN з посиланням на низку джерел, знайомих з цим питанням.

Команда Трампа з національної безпеки не врахувала повною мірою потенційні наслідки того, що деякі американські чиновники назвали найгіршим сценарієм, з яким зараз стикається адміністрація.

За інформацією The New York Times, у перші дні війни США та Ізраїль робили ставку на внутрішнє повстання в Ірані, яке мало спалахнути після знищення правлячої верхівки. А після цього війна мала швидко закінчитися.

На це вказує і час початку війни. Першого удару по Ірану завдали зранку в суботу, коли не працюють біржі. Тож до понеділка у США та Ізраїлю був час все завершити без суттєвого зростання цін на нафту, як це було із Венесуелою. Але стійкість Ірану явно недооцінили.

"Так сталося через те, що адміністрація некомпетентна, зневажлива до планування та поверхова в своїх діях. Імпровізація сталася, зокрема тому, що Трамп був підбадьорений успіхом у Венесуелі", – сказав РБК-Україна директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Володимир Дубовик.

За його словами, Трамп не бачить різниці у контекстах Венесуели та Ірану. А тих, хто міг би надавати альтернативну точку зору, навколо нього немає, бо всюди лише ті, хто каже "так".

Із неадекватного сприйняття реальності випливають всі інші проблеми Трампа в контексті Ірану.

Ормузька дилема

Найбільший виклик наразі – Іран встановив часткову блокаду Ормузької протоки. Через неї йде 20% світового споживання нафти і понад 30% газу.

Крім вуглеводнів, з регіону надходить близько 30% азотних добрив – а це вже потенційно удар по світовій продовольчій безпеці.

Це ключова проблема передусім для економіки країн Заходу. Власні танкери, що прямують у Китай та Індію, Іран пропускає, і ці країни страждають хіба що від високих цін.

Водночас танкери, що прямують до інших, ризикують у будь-який момент бути атакованими. Найгірше, що незрозуміло, скільки ще це може тривати.

"Насамперед, це поки що триваюча невизначеність. Якщо Дональда Трампа послухати, то важко зрозуміти, то він каже, що всіх "перемогли", а наступного дня просить про допомогу в цій війні", – сказав виданню експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

Як заявив Трамп, більшість союзників по НАТО повідомили США, що не мають наміру долучатися до операції з конвоювання нафтових танкерів у Перській затоці. Однозначно підтримали ініціативу хіба що Об'єднані Арабські Емірати.

Поза тим, самотужки Штатам важко організувати конвоювання. Навіть успішний ескорт відновить лише 10% довоєнного трафіку, потребуватиме тижнів підготовки, постійного повітряного прикриття та значних ресурсів, зазначає Stratfor.

Іранські військові поряд з танкером в Ормузькій протоці (фото: Getty Images)

За оцінками CSIS, вартість такої операції може становити близько 15 млн доларів лише на утримання суден в регіоні. До того ж, імовірно, доведеться брати під контроль частину території Ірану. А це потенційно втрати серед американських військових.

При цьому ризики для американських суден залишаються надзвичайно високими – Іран все ще зберігає можливості атакувати американський флот різними засобами.

Тож наразі Трампу лишається тільки погрожувати Ірану. На вихідних він заявив, що вдарить по електростанціях Ірану, якщо той не припинить блокувати протоку. Однак, згодом Трамп скасував удар, пославшись на переговори.

Союзникам приготуватися

Що б не робив далі Трамп, зараз найбільших збитків зазнають його союзники у Перській затоці з числа арабських монархій – Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Катар, Бахрейн та Оман.

Лише за минулий тиждень під іранські удари потрапили один з найбільших у світі комплексів зі зрідження природного газу в місті Рас-Лаффан, нафтопереробний завод SAMREF у порту Янбу та нафтовий порт ОАЕ – Фуджейра.

Те, що вони втрачають доходи від експорту вуглеводнів, є лише однією проблемою. Арабські монархії Затоки десятиліттями вибудовували свій імідж туристичного центру і "тихої гавані" для міжнародних фінансових потоків.

Тепер же цей наратив руйнується з кожним прильотом від Ірану. Важливо, що від ударів тепер не захищають навіть військові бази США. Ще 12 березня New York Times на основі супутникових знімків виявила щонайменше 17 пошкоджених об’єктів та інших споруд США на Близькому Сході.

Хоча завдяки американським системам ППО вдається збивати понад 90% дронів і ракет, тут більше важливий психологічний ефект.

Поки що вони намагаються закрити "дірки" у власній ППО за допомогою України та інших партнерів. Але стратегічне рішення цієї проблеми ще належить знайти. Тим не менш, уже зараз для союзників США в регіоні напрошується декілька висновків.

Перший: усі домовленості з Іраном не варті навіть паперу, на якому вони написані. Попри те, що держави Затоки намагалися підтримувати нейтральні стосунки з Тегераном, це їх не врятувало від атак.

Другий: потрібно будувати маршрути експорту власних товарів в обхід Перської затоки. Такі проекти готувалися вже давно, частково навіть втілювалися на практиці, а зараз вони пришвидшаться.

Нарешті третій: гарантії безпеки від США також є малоефективними. Як показав досвід цієї війни, Америка не готова до сучасної війни з противником, що готовий діяти асиметричними методами. До того ж, немає жодної гарантії, що Трамп просто не кине своїх союзників на догоду рейтингам.

Як це зараз працює – яскраво видно на прикладі іншого союзника США в регіоні.

Виклики для Ізраїлю

Війна проти Ірану зблизила лідерів США та Ізраїлю ще більше, ніж це було раніше. Беньямін Нетаньяху та Дональд Трамп проводять телефонні дзвінки мало не щодня.

Проте очевидно, що із затягуванням війни цілі обох держав все більше розходяться. Троє радників Трампа заявили Axios, що, на їхню думку, він захоче завершити операцію раніше за прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу.

За даними Ynet, Вашингтон встановив 9 квітня як бажану дату. Завершення війни до цієї дати може дозволити Трампу відвідати Ізраїль у День незалежності, щоб отримати "Премію Ізраїлю". Все це означає прямі ризики на майбутнє.

"В ізраїльському генштабі цей сценарій 100% розглядають і розуміють, що є вікно можливостей, яке може закінчитися в будь-який момент. Тому вони адаптують свої військові плани з точки зору цілей і об’єктів", – сказав сказав РБК-Україна дипломат, екс-посол Ізраїлю в Росії Аркадій Міл-Ман.

За його словами, ціль – нанести максимальну шкоду Ірану, аби той довго "зализував рани". Це має дати Ізраїлю час підготуватися до наступного раунду.

"Якщо цей режим не буде добитий, то все одно буде наступний раунд. Тому що подолано вже психологічний бар’єр війни", – зазначив він.

Дональд Трамп і Беньямін Нетаньяху (фото: Getty Images)

Відмінності у підходах США та Ізраїлю вже помітно в небі над Іраном. Якщо Штати атакують переважно військові цілі, то Ізраїль також завдає ударів по іранському керівництву і вживає інших заходів, які можуть створити основу для зміни режиму.

Якщо ця криза у відносинах з близькосхідними союзниками США поглибиться, для Трампа наслідки будуть цілком практичними: від можливого скорочення інвестицій у Штати до зменшення кількості військових баз.

Зрештою, не треба забувати, що раніше монархії Затоки активно вкладалися у компанії родини Трампа. І тим більше, президент США може забути про дорогі подарунки на кшталт особистого літака за 400 мільйонів доларів.

Домашні проблеми

Згідно з опитуванням Economist/YouGov, 37% американців повністю або частково схвалюють роботу Трампа, тоді як 56% не схвалюють.

Війна з Іраном, безумовно, зіграла свою роль. Її схвалюють 36% американців, і 56% – не підтримують. Щодо низки інших актуальних для США проблем ситуація схожа.

Більшість дій Трампа розколюють американців на два табори (інфографіка: РБК-Україна)

"Зараз державний бюджет витрачає гроші на військову операцію. Далі зростають світові ціни на нафту, а там безпосередньо є зв’язок з цінами на пальне в США", – виділив ключові чинники Іван Ус у розмові з виданням.

Приміром, ціни на дизель у США підскочили на 40% і вперше з 2022 року перевищили 5 доларів за галон. Більшість перевезень в Америці автомобільні, тож це неминуче матиме вплив на вартість споживчих товарів для пересічних американців.

Згідно з опитуваннями, поки що війну підтримують прихильники республіканців. Водночас вони хочуть швидкої перемоги та різко проти відправки наземних військ в Іран.

Опозиційні демократи, звісно, виступають із різкою критикою. Та ключове – підтримка війни дуже низька серед так званих незалежних, які не асоціюють себе з жодною партією.

Така невтішна для Трампа динаміка може погіршитися залежно від затягування війни. У перспективі це означає проблеми на виборах до Конгресу, які пройдуть у листопаді цього року.

На цьому тлі у Білому домі розгоряється кулуарна війна між ізоляціоністами та "яструбами".

Перших представляє віце-президент США Джей Ді Венс. Як повідомляє Politico, він був проти війни з Іраном на етапі обговорення, проте залишається командним гравцем. "Яструби" ж гуртуються навколо міністра оборони США Піта Гегсета.

Обидва ці табори мають прихильників у державному апараті, медіа та серед блогерів-мільйонників. Приміром, різко проти війни виступив одіозний телеведучий Такер Карлсон.

Це вже позначається на роботоздатності державної машини. Днями зі скандалом у відставку подав директор Контртерористичного центру США Джо Кент, відставний "зелений берет", який 20 років прослужив в армії США. Це найбільш показовий, але далеко не єдиний випадок.

У своєму листі про відставку, адресованому до Трампа, Кент заявив, що він не може з чистою совістю підтримувати війну, що триває в Ірані.

"Іран не становив жодної безпосередньої загрози для нашої країни, і очевидно, що ми розпочали цю війну через тиск з боку Ізраїлю та його потужного американського лобі", – написав Кент.

При цьому опозиція в обличчі демократів нікуди не зникла. Якщо раніше в Конгресі Трампа критикували переважно опозиційні демократи, то з початком війни в Ірані різко почав звучати і голос поміркованих республіканців.

Чим відповість Трамп

"Зараз схоже, Трамп загнав себе в глухий кут. З точки зору зовнішньої політики неясно, що йому робити – нові авантюри або, навпаки, максимально зменшити активність", – зазначив виданню Володимир Дубовик.

Якщо Трамп обере ідею показати якусь перемогу деінде, для нього є кілька векторів, зазначив Іван Ус.

Перш за все, це Куба. Після успіху у Венесуелі Трамп відкрито говорить, що ця країна буде наступною. Але тут зберігається багато ризиків – зокрема щодо готовності кубинської влади чинити серйозний спротив.

Американський вертоліт в районі Перської затоки (фото: Getty Images)

Що ж до України, головне побоювання стосується тиску від США на Київ в контексті мирних перемовин. Втім, президент Зеленський показав, що вміє опиратися тиску Трампа. Тим більше, що на фронті ситуація складається точно не на користь Росії.

"Не думаю, що на нашому напрямку можуть бути якісь нові ініціативи. Може ще більше тиску на керівництво України, щоб погодились на російські територіальні вимоги. Але і це зараз виглядає безперспективно", – підкреслив Володимир Дубовик.

Разом з тим, Аркадій Міл-Ман звертає увагу, що спочатку США мають вивільнити для цього ресурси.

"Цілком можливий такий сценарій, але не найближчими тижнями. На два фронти вони (США - ред.) зараз не здатні діяти з погляду уваги. Ті, хто ухвалює рішення в США, зараз повністю сфокусовані на Ірані", – підкреслив Міл-Ман.

Ще один вектор – це домовленості з Китаєм. Після серії торгових воєн США з усім світом Пекін був єдиним, хто не пішов на поступки.

На кінець березня цього року була запланована зустріч Трампа і китайського лідера Сі Цзіньпіна, проте її відклали. Президент США зараз знаходиться у надто слабкій позиції, аби сподіватися на успіх.

"Мені здається, що Китай і інші вже потроху починають думати, що треба дочекатись листопада, коли, можливо, вибори призведуть до змін у США. І тоді Трампу точно буде не до зовнішньої політики, бо треба буде зберігати свій пост і не отримати вже третій імпічмент", – сказав Ус.

В будь-якому разі найближчі місяці для Трампа будуть одними з найскладніших за всі два терміни його президентства. З одного боку, це зробить його ще більш непрогнозованим. А з іншого – є шанс, що Трамп буде менше тиснути і погрожувати власним союзникам.

Питання-відповідь (FAQ)

– Чому стратегія США та Ізраїлю не призвела до падіння режиму в Тегерані?

– Замість внутрішнього колапсу, масштабний військовий тиск лише радикалізував іранську систему влади, створивши ефект "загартування противника". Попри значні втрати, режим зберігає здатність атакувати сусідні країни та утримує контроль над 440 кг збагаченого урану, якого достатньо для створення 10–11 ядерних боєзарядів.

– Як війна вплинула на рейтинги Дональда Трампа всередині США?

– Згідно з опитуваннями, лише 37% американців схвалюють роботу президента, тоді як 56% виступають проти війни з Іраном. Особливо варто виділити, що невдоволення спостерігається серед "незалежних" виборців, що створює серйозні ризики для республіканців напередодні виборів до Конгресу в листопаді 2026 року.

– Чому арабські монархії Затоки більше не вважають США надійним гарантом безпеки?

– Попри роботу американських систем ППО, іранські атаки вже пошкодили щонайменше 17 об’єктів США в регіоні та обвалили ринок нерухомості в ОАЕ. Це змушує союзників робити висновок, що Америка не готова до асиметричної війни, а домовленості з Тегераном не гарантують захисту від ударів.

– Чи може Трамп посилити тиск на Україну через невдачі на Близькому Сході?

– Існує ризик, що через слабку позицію в конфлікті з Іраном Трамп шукатиме "швидку перемогу" на інших напрямках, зокрема шляхом тиску на Київ задля територіальних поступок РФ. Однак наразі ресурси та увага Білого дому повністю сфокусовані на Ірані, що обмежує можливості Вашингтона діяти на два фронти одночасно.