Чи готове НАТО збивати російські цілі над Україною, яка позиція окремих країн Альянсу, та що потрібно, щоб ця ідея перетворилась на реальність – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
Протягом останнього тижня одразу кількох сусідів України безпосередньо зачепила російська агресія. 10 вересня два десятки російських дронів вдерлися у Польщу, 13 вересня безпілотник залетів у Румунію. 15 вересня над Варшавою дрон кілька годин літав над урядовими будівлями. Все це стало неабиякою перевіркою практичної реакції та згуртованості НАТО.
США фактично відсторонилися від цієї кризи – президент Дональд Трамп публічно припускав, що атака на Польщу могла бути помилковою. Але європейські члени НАТО вже відправили у Польщу додаткові сили для патрулювання неба та перейматимуть український досвід боротьби з дронами. Ба більше, у публічний дискурс знову увійшла ідея збивати російські цілі над Україною – ще до того, як вони долетять до країн НАТО.
"Ця ситуація показує, що нарешті потрібно прийняти рішення, щоб дозволити використовувати можливості протиповітряної оборони партнерів у сусідніх країнах для перехоплення безпілотників та ракет у повітряному просторі України", – написав у соцмережі X 10 вересня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Згодом його польський візаві Радослав Сікорський заявив, що над цією ідеєю слід подумати.
"Захист нашого населення, наприклад, від падаючих уламків, природно, був би кращим, якби ми могли боротися з безпілотниками та іншими літаючими об’єктами за межами нашої національної території", – сказав Сікорський в інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Начебто ініціатива зрозуміла. Проте існують багато деталей та нюансів, як політичного, так і суто військового характеру.
Ідея збивати російські дрони і ракети над Україною – не нова. Ще в перші дні і місяці повномасштабного вторгнення Росії президент Володимир Зеленський відчайдушно закликав Захід "закрити небо" над Україною, аби зупинити російські атаки на цивільну інфраструктуру.
Тоді українська система ППО зазнала значних втрат і загалом не мала засобів, здатних збивати балістичні ракети типу "Іскандер-М", які Москва часто застосовувала саме в перші місяці великої війни.
НАТО так вже робило кілька разів, але у інших конфліктах. Безпольотні зони запроваджували у 1991-му для захисту дружніх сил та цивільного населення в Іраку після війни в Перській затоці, під час розпаду Югославії у Боснії та Герцеговині у 1993-95-му, та в Лівії під час громадянської війни 2011 року. Проте у всіх цих кейсах союзники діяли проти значно слабших противників.
У випадку України та Росії мова йшла б про захист неба від ядерної держави. Тож НАТО, і передусім США під керівництвом Джо Байдена, забракло політичної волі. Генсек Альянсу Єнс Столтенберг тоді пояснював, що таке рішення могло б призвести до прямого військового конфлікту з Росією – аж до ядерної ескалації.
Аналітичний центр Atlantic Council зазначав, що введення безпольотної зони вимагало б масового розгортання винищувачів F-22 та F-35 для дій на всій території України, протидії російським комплексам С-300 та С-400, і могло б призвести до значних втрат з боку НАТО, не кажучи про гуманітарні наслідки – фальшиве відчуття безпеки, яке не зупинить атаки російської артилерії. Тож НАТО обрало непряму підтримку України – постачання ППО і тренування ЗСУ.
Проблема такого підходу в тому, що самі члени Альянсу залишилися без досвіду збиття повітряних цілей. Тим паче, що за роки великої війни серйозно змінився її характер – провідну роль почали грати безпілотники найрізноманітніших типів.
Це проявилося під час згаданої атаки дронів на Польщу 10 вересня – колективними зусиллями кількох країн НАТО вдалося збити лише чотири безпілотники із двох десятків. Тепер польські військові будуть навчатися протидії дронам в українських колег.
Реагуючи на інцидент у Польщі, НАТО планує посилення місії Baltic Air Policing, в рамках якої патрулюють небо над Литвою, Латвією та Естонією. Також Альянс запустив операцію "Eastern Sentry" ("Східний вартовий") – щодо посилення ППО на східному кордоні НАТО. Наразі до операції долучилися (або мають намір це зробити) вісім країн: Франція, Німеччина, Чехія, Велика Британія, Данія, Італія, Іспанія та Швеція. Фактично, мова йде про перерозподіл засобів ППО на найбільш загрозливі напрямки.
"Операція Eastern Sentry буде гнучкою і маневреною, забезпечуватиме ще більш цілеспрямоване стримування і оборону саме тоді і там, де це необхідно. Вона об'єднає повітряну і наземну оборону. І розширить обмін інформацією між країнами", – заявив 12 вересня верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Алексус Грінкевіч.
Хоча зараз не йдеться про запровадження повноцінної безпольотної зони хоча б над частиною України – на цьому в НАТО спеціально наголошують – до розширення операції в цьому напрямку фактично один крок.
Аби засоби НАТО збивали повітряні цілі над Україною, майже все готово. Більшість української ППО – західного походження. Відповідно, протоколи обміну інформацією ідентичні, що зробить координацію відносно простою.
"З військової точки зору це може виглядати так: літаки, припустимо, з території Польщі злітають і можуть збивати в західних областях України "Шахеди" або ракети, які прямують у напрямку до Польщі або інших європейських країн, – пояснив РБК-Україна командир 67-ї бригади у 2022-2023 роках, нині військовий аналітик Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) Олександр Саєнко.
Водночас за його словами, спільне виконання бойових завдань – це досить складний процес і він повинен бути відпрацьований. Проте, Україна і НАТО мають великий досвід проведення військових навчань, тож і з цим проблем виникнути не повинно.
При цьому ППО та авіація НАТО може збивати цілі, не заходячи в повітряний простір України. З одного боку, це знизить політичні ризики, з іншого – значно обмежить ефективність таких дій.
Із території Польщі та інших західних сусідів України ефективно можна знищувати лише російські ракети – дорогими ракетами, які є на озброєнні літаків F-16, F-35 чи Eurofighter Typhoon, а також засобами ППО – Patriot, NASAMS, SAMP/T. Збиття ж дронів цими засобами є економічно невигідним.
Як показав український досвід, для знищення безпілотників ефективнішими є інші, дешевші засоби: від ЗРК малого радіусу дії та мобільних вогневих груп до дронів-перехоплювачів та вертольотів. Цим шляхом піде, зокрема, Польща. 15 вересня Радослав Сікорський повідомив, що українські інструктори навчатимуть польські команди протидії російським безпілотникам. Але всі ці засоби мають обмежений радіус і можуть діяти власне на території своїх держав – щонайбільше у прикордонній зоні.
Поки що Росія запускала по країнах НАТО лише дрони. Але було декілька випадків, коли ракети ненадовго вривалися в повітряний простір НАТО та згодом атакували об'єкти в Україні поблизу самого кордону. Зважаючи, що останнім часом таких інцидентів все більше, Альянсу слід бути готовим і до прямих ракетних атак на свою територію.
В цьому разі мова йде щонайбільше про оперування над західними та південними регіонами України. Серед засобів ППО у сусідів України найбільшу дальність має комплекс протиракетної оборони Aegis Ashore, котрий здатен збивати балістичні ракети на відстані до 200 км. Також у Польщі та Румунії розміщено комплекси Patriot з максимальною дальністю 160 км проти крилатих ракет.
Коли йдеться про збиття "балістики", ситуація гірша. Зенітні ракети до Patriot – MSE, що призначені для боротьби з цим типом ракет, мають меншу дальність дії – максимум 40 кілометрів. Це серйозно звужує захисні можливості комплексів у разі їх розміщення на кордоні з Україною.
"Навіть якщо ми справді нашпигуємо лінію кордону цими західними комплексами, то вони зможуть захистити від балістики лише Яворівський полігон. Інших об'єктів, які зможуть захистити в цій зоні комплекси наших партнерів, немає: ані Львів, ані Стрий, ні Івано-Франківськ", – раніше розповідав виданню авіаційний експерт Костянтин Криволап.
Та в будь-якому випадку, аби збивати цілі над Україною з-за кордону, чи оперувати власне над українським небом, потрібне належне юридичне оформлення, наголосив Олександр Саєнко.
"Більше проблеми тут становить саме юридична площина – дозвіл підрозділам Польщі або іншої країни знаходитися на території України. Для цього потрібне звернення президента до Верховної Ради", – сказав експерт.
На його думку, такий крок потрібно зробити вже зараз, на перспективу, в якості сигналу партнерам, а найкращим форматом співпраці в такому випадку була б окрема двостороння угода з Україною. Серед іншого, в ній потрібно прописати положення щодо можливих збитків і жертв, які можуть бути спричинені в результаті дій іноземних сил над Україною.
Серед наших західних сусідів єдиними кандидатами на долучення до операцій у небі України є Польща та Румунія. Інші мають суперечливу позицію.
Угорщина під керівництвом Віктора Орбана та Словаччина на чолі з Робертом Фіцо висловили солідарність із Польщею, але уникають прямої критики Росії, тож не готові йти на загострення з нею. А формально нейтральна Молдова взагалі не заявляла свою позицію, але планує легалізувати збиття невпізнаних дронів у своєму повітряному просторі.
У Румунії та Польщі дещо різна внутрішньополітична ситуація, а це може вплинути на ухвалення відповідних рішень. У Варшаві серйозним фактором є розкол між прем'єр-міністром Дональдом Туском та президентом Каролем Навроцьким, сказав РБК-Україна аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії та проєкту Re:Open Ukraine Віталій Дячук.
"Наразі в Польщі це має бути якийсь консенсус, тому що, скоріш за все, рішення це має прийматися урядом і окремою може бути думка президента", – зазначив Дячук.
Попри заяву голови МЗС Сікорського про збиття цілей над Україною, остаточне рішення не ухвалено. Але принаймні на рівні політичних заяв різкого спротиву такій ідеї немає і від голови польської держави. Керівник Бюро міжнародної політики Канцелярії президента Польщі Марчін Пшидач днями хоч і не згадав прямо про збиття цілей над Україною, але анонсував співпрацю з Києвом.
"Ми плануємо тісну співпрацю з Україною щодо ефективної протидронової завіси на кордоні. Це має стати буфером проти ескалації загрози від російських атак", - заявив Пшидач в ефірі Radio ZET.
За словами віце-директора Центру Мєрошевського, польського експерта у міжнародних справах Лукаша Адамського, всі адекватні політики та експерти в Польщі розуміють, що треба міцно відповісти на російську провокацію з дронами 10 вересня, бо інакше такі випадки будуть повторюватися.
"Питання тільки, які політичні та військові інструменти вжити, аби відповідь була для російського режиму болісною, але водночас не підвищила ризику прямого залучення Польщі до війни", - раніше зазначав Адамський у коментарі РБК-Україна.
Своєю чергою Румунія заявила, що наразі не планує збивати цілі над Україною. Протягом останніх років на територію країни також систематично залітали російські дрони, хоч і не так масово, як у Польщу.
"Ми провели початкові обговорення цього питання з людьми з національного державного апарату, радниками, людьми з армії, фахівцями із зовнішньої політики. Наразі – скоріше ні. Але, залежно від розвитку подій, ми можемо переглянути своє рішення", – повідомив 16 вересня президент Румунії Нікушор Дан в ефірі Antena 3.
Ключовою в цьому плані буде готовність НАТО підтримати сусідів України. Їх власні сили можливо і відповідають стандартам Альянсу, але залишаються обмеженими.
Кажучи про перспективу збиття цілей над Україною, Радослав Сікорський зазначив, що для цього Варшаві потрібна підтримка всього НАТО, а також Євросоюзу.
"Ми, як НАТО і ЄС, могли б це зробити, але це рішення Польща не може прийняти самостійно; воно може бути прийняте тільки спільно з її союзниками", – сказав Сікорський.
В цьому випадку мова йде радше про політичні міркування, а не прямі обмеження з боку НАТО, сказала РБК-Україна співдиректорка програми "Майбутнє України" Центру геополітики Кембриджського університету (Великобританія) Вікторія Вдовиченко.
"Якщо Польща вважає, що дрони над територією України становлять загрозу для неї, то вона може їх збивати у координації з Україною засобами, які вона має у власному розпорядженні. Якщо вони будуть оперувати іншими засобами, які розміщуються на території Польщі, тоді так, потрібне рішення Альянсу", – сказала Вдовиченко.
Залучення підтримки від союзників по НАТО може бути більш вагомим, ніж здається на перший погляд. Приміром, для збиття дронів над Польщею 10 вересня було задіяно винищувачі F-35 Lightning II Нідерландів, F-16 Fighting Falcon Польщі, Eurofighter Typhoon Німеччини та Італії, літак раннього попередження та контролю Saab 340 від Швеції і навіть літак-дозаправник винищувачів у повітрі Airbus A330 MRTT. Та головне – їх координація та об'єднання у єдину інтегровану систему протиповітряної та протиракетної оборони (NATINAMDS).
Проте у НАТО поки що відмовчуються. 12 вересня генсека Альянсу Марка Рютте, в контексті операції "Східний вартовий", про це прямо запитали журналісти, але він уник прямої відповіді, лише наголосивши на оборонній ролі НАТО.
"Це (операція "Східний вартовий" - ред.) показує, що ми захищатимемо кожен сантиметр території НАТО, кожен сантиметр території союзників, усіх 32 країн-членів... Ми перебуваємо в оборонному, а не наступальному Альянсі", – зазначив Рютте.
Більшість членів НАТО поки що не висловлювали свою позицію. Але як і раніше, така ініціатива може бути сприйнята у США чи Німеччині як ризикована. Крім того, Дональд Трамп останнім часом не робить різких кроків відносно Росії.
У політичному плані перед НАТО стоїть стара дилема – як забезпечити недоторканість своїх кордонів, і при цьому не почати конфлікт з РФ, яка уже виступила з новими погрозами. Днями заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив, що реалізація ініціативи означатиме "війну НАТО з Росією".
Зрештою, зміна позиції НАТО можлива в міру того, як Кремль все більше буде тестувати Альянс на міцність. Після млявої відповіді на атаку по Польщі такий сценарій став майже невідворотним.
При написанні матеріалу використовувалиь заяви українських і європейських політиків, публікації Atlantic Council, Center for European Policy Analysis, Breaking Defense, коментарі Олександра Саєнка, Віталія Дячука, Вікторії Вдовиченко, Костянтина Криволапа та Лукаша Адамського.