Забився сажовий фільтр дизельного авто: що робити та як зекономити

Так званий сажовий фільтр, він же фільтр DPF, є одним з, на щастя, небагатьох проблемних місць сучасного дизельного автомобіля. Відтак, способів розібратися з ним напрацьовано чимало. Але для розуміння головних нюансів треба знати, що таке DPF.

Для чого потрібен DPF

DPF – сажовий фільтр у вихлопній трубі дизельної машини, він потрібен для затримання твердих частинок, які разом з оксидами азоту і оксидами вуглецю забруднюють атмосферу. Цей пристрій мають всі дизельні авто, що продавались у Європі від 2009 року.

Частинки, затримані фільтром, так чи інакше колись заповнюють його керамічні стільники. Проте на щастя, негайна заміна дорогого фільтра, що коштує кількасот євро, не потрібна – інженери передбачили варіанти його очищення. Хоча відразу слід сказати, що всі способи – лише відстрочка, і на вживаній машині DPF все одно колись доведеться замінювати чи видаляти.

Очищення сажового фільтра

Фільтр DPF можна очистити кількома способами, і усі вони пов’язані між собою, будучи послідовними операціями різних рівнів.

Регенерація першого рівня (пасивна). Фактично це самоочищення фільтра, передбачене заводськими конструкторами. Під час тривалої роботи мотора під навантаженням фільтр нагрівається так, що накопичена у ньому сажа вигорає в природній спосіб. Додатково цьому допомагає метал-каталізатор, нанесений на стільники фільтра. Проте, самі інженери визнають, що цей спосіб дає лише тимчасовий результат.

Регенерація другого рівня (активна). Тут йдеться про спеціальний режим, який, проте, теж вважається самоочищенням. Автомобіль перемикається в нього автоматично, на підставі даних кількох датчиків роблячи висновки, що фільтр починає чинити вихлопним газам завеликий опір. Після цього паливна система дизеля подає на впуск збільшені порції пального – спеціально для того, щоб зросла температура вихлопних газів. Більше того, зазначена додаткова порція палива подається в циліндр безпосередньо перед відкриттям випускних клапанів, щоб солярка догорала вже у вихлопній системі, і в тому числі і у фільтрі.

Але для успішного очищення фільтра треба дотримати дві умови. Так, дизель повинен працювати під навантаженням і на достатньо високих обертах. А ще, очищення потребує певного часу, близько 15 – 20 хвилин. І тут починаються труднощі. Щоб дотриматись першої умови, електронний блок  керування двигуном активує режим випалювання, коли авто рухається автотрасою. А от другої умови, щодо тривалості процесу, дотриматись виходить  не завжди. І через це недоочищений раз по раз фільтр врешті-решт заповнюється сажею так, що її, “зміцнену” смолами, не можна випалити навіть при сприятливих умовах. Відповідно, велика частина стільників залишається забитою, автоматична регенерація змушена вмикатися дедалі частіше – і водій розуміє, що треба готувати чималеньку суму на заміну фільтр DPF… Але інженери дають йому ще двійко шансів.

Активне (примусове) очищення. Дизельний автомобіль з постійно засміченим фільтром DPF (про це попереджає лампочка на панелі приладів) часом погано запускається, гірше розганяється і споживає більше пального, ніж слід. Врешті решт стає зрозумілим, що штатного самоочищення сажі недостатньо і потрібні аварійні заходи – зокрема, примусове очищення фільтра. Фактично це те саме штатне очищення, але запущене людиною: алгоритм регенерації вмикається через діагностичний сканер на СТО, відповідно до особливостей даної моделі дизеля.

Так само як і при "прожарюванні" фільтра на ходу, при штучному очищенні програма піднімає оберти мотора і впорскує у камери згорання додаткову кількість палива. При тому електроніка утримує склад паливно-повітряної суміші на оптимальному для випалювання сажі рівні. Одночасно відстежується температура у випускному колекторі і у фільтрі (через штатний комплект датчиків машини). Температури близько 600 – 700 градусів достатньо для очищення стільників, проте коли набігає більше градусів, софт зменшує порції пального, яке відправляється у форсунки. Після усунення перегріву і "провітрювання" випускної системи "випалювання" сажі знов вмикається. Це може повторюватись, і в цілому процес займає аж до години, доки датчики не повідомлять про падіння опору фільтра.

Промивання.  Буває, що власник прогавив останній момент, коли можна було очистити фільтр одним з вищенаведених способів, і сажа в його каналах запеклась остаточно. Тоді стільники DPF намагаються промити особливим розчином. Тут є два варіанти: демонтувати фільтр і мити його окремо, чи залишити на місці і впорскувати препарат-розчинник через отвори для датчиків. Найчастіше технологія передбачає занурення фільтра в рідину на кілька годин, і подальше вимивання пом’якшених відкладень струменем того ж розчинника чи звичайної води.

Присадки для ДП

У дбайливих власників дизелів є ще один шанс уникнути засмічення сажового фільтра, а точніше – відкласти його промивку у часі, а то й передати цю процедуру як "естафету" наступному власнику машини. Йдеться про присадки для дизпалива, що допомагають очищенню сажового фільтра просто під час роботи мотора. Дозована порція речовини долається просто в бак і згідно інструкції виробника, її ефективності вистачає на кілька тисяч кілометрів. Експерти вважають ці препарати цілком ефективними, проте майте на увазі, що в першу чергу вони не сприяють випалюванню наявної сажі, а запобігають накопиченню її нових "запасів".

Якщо коротко

Прийнявши рішення щодо очищення сажового фільтра, майте на увазі, що непрофесійні дії можуть призвести до проблем з машиною в цілому. Скажімо, недосвідчений майстер при “просмажуванні” може перегріти турбіну двигуна настільки, що вона потребуватиме капітального ремонту. Фільтр теж не переносить температуру вищу за 1000оС, і за цим теж треба вміти слідкувати. А для утримання очищування під контролем треба мати комп’ютеризований сканер плюс досвід і теоретичні знання. Тобто для цієї важливої процедури шукайте перевірений сервіс і не довіряйте свій дизель випадковим майстрам.