Юпітер міг запустити космічне бомбардування Землі: вчені пояснили як
Надпотужне зіткнення астероїдів могло змінити історію Сонячної системи. Нове дослідження показало, що після руйнування великого космічного тіла Землю, Місяць і Марс протягом тривалого часу бомбардували його уламки.
Про це пише РБК-Україна, посилаючись на дослідження, опубліковане у фаховому віснику The Planetary Science Journal.
Гравітаційний резонанс Юпітера
Головною причиною того, що уламки астероїда Евлалії потрапили до внутрішніх планет Сонячної системи, стало розташування батьківського астероїда.
Він розпався у безпосередній близькості до зони так званого середнього руху орбітального резонансу з Юпітером (J3:1). У цій області астероїд здійснює три оберти навколо Сонця за один оберт Юпітера - це призводить до регулярних гравітаційних поштовхів із боку газового гіганта.
Фази міграції уламків:
Первинний викид: близько 50 відсотків фрагментів розпаденого тіла потрапили в зону резонансу J3:1 одразу після зіткнення. Це спричинило швидкий сплеск падіння метеоритів на поверхню Місяця, Землі та Марса.
Вторинна міграція: решта 25 відсотків зміщувалася у бік резонансної зони поступово протягом 100-150 мільйонів років під дією ефекту Ярковського - слабкого реактивного імпульсу, який виникає через нерівномірне поглинання та випромінювання сонячного тепла поверхнею астероїда.
Дослідження пов'язало катастрофічний розпад материнського тіла Евлалії з ударним потоком, який вдарив по Місяцю та планетах земної групи 800 мільйонів років тому (схема: Південно-західний дослідницький інститут, Дон Девіс)
Сліди на Місяці
Оскільки Земля постійно змінює свій рельєф через тектоніку плит, вулканізм та ерозію, геологічні свідчення подій, давніших за 650 мільйонів років, на нашій планеті майже не збереглися.
А проте Місяць слугує стабільним "літописом" космічних катаклізмів. Вік місячних кратерів та аналіз зразків ударного скла, доставлених місіями Apollo, підтверджують різке зростання кількості падінь великих астероїдів саме 800 мільйонів років тому.
Наслідки для Землі і Марса
З огляду на більший розмір та сильнішу гравітацію Землі, на кожен великий удар по Місяцю припадало близько 20 аналогічних або більших зіткнень із нашою планетою.
Пік цього бомбардування збігається з періодом глобального похолодання та суттєвими змінами в земній біосфері.
На Марсі ці удари викликали потужні сейсмічні хвилі та збіглися за часом із помітним сплеском вулканічної активності.