Війна на виснаження і переговори під тиском. Що Кремль планує в Україні у 2026 році

Попри відсутність швидких проривів, Росія не зупиняє наступ на фронті. На 2026 рік Москва має дві пріоритетні цілі, щоб або використати їх у переговорному процесі, або захопити бажане силою. Про плани Путіна та сценарії війни у цьому році – в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.

Головне:

• Яка головна ціль Росії на фронті у 2026 році?
• Чому росіяни активізувались у Запорізькій області?
• Який задум Москви?
• Які сценарії перебігу війни можливі у 2026 році?

Кремль розглядає 2026 рік як ключовий для досягнення своїх максималістських цілей у війні проти України. Російський наступ не виглядає як прорив. Попри те, що вже два роки поспіль противник зберігає ініціативу на фронті, його просування – це повільний, виснажливий тиск, який не зупиняється навіть тоді, коли не дає швидких результатів.

Саме ця інерція – а не темпи просування – визначатиме характер бойових дій у 2026 році. Москва намагатиметься конвертувати повільні тактичні здобутки у стратегічні – як на полі бою, так і шляхом примусу в процесі переговорів.

Пріоритет РФ №1: Донеччина

У 2026 році пріоритетом номер 1 на фронті для Росії залишатиметься захоплення всієї Донецької області. Для цього ворог зосередиться на кількох ділянках та досягненні кількох завдань. Насамперед – це завершення окупації району Покровська та Мирнограда.

Зараз активність піхоти з обох сторін дещо знизилась через погодні умови. У Збройних силах заявляють, що все ще утримують окремі ділянки і у Покровську, і у Мирнограді. Значна частина забезпечення наших військових в агломерації відбувається дронами.

Інфографіка РБК-Україна

Епіцентр боїв на цьому напрямку змістився в бік Родинського та Красного Лимана, що на півночі від Покровська. Як випливає з мап DeepState, через ці населені пункти проходить останній коридор для наших сил, що обороняються в Мирнограді.

Одночасно ворог без особливого успіху намагається інфільтровувати свій особовий склад у села Нове Шахове та Софіївка, щоб розширити так званий Добропільський виступ. Паралельно противник накопичує сили для штурму Гришиного, що на захід від Покровська.

У разі реалізації своїх завдань та повного захоплення Покровська, скоріше за все, росіяни будуть намагатись просуватись і на захід – до адмінмеж з Дніпропетровською областю, і на північ – для підтримки наступу на Краматорсько-Костянтинівську агломерацію – найбільш укріпленого поясу української оборони (Дружківка - Костянтинівка - Краматорськ - Слов'янськ).

Зараз ворог уже підбирається або прагне підібратись до цієї агломерації з різних боків. Один із них – на півночі від Слов'янська та Краматорська – це увесь плацдарм на лівому березі Осколу, який знаходиться як у межах Харківської, так і Донецької областей. Основні бої на цій ділянці сконцентровані довкола Куп'янська, який росіяни нібито уже взяли кілька разів, і Лимана.

І хоча українським військовим вдалось відновити контроль над Куп'янськом, противник отримав наказ повернути свої позиції, і навіть перекинув для цього додаткові сили, зокрема і підрозділ БПЛА "Рубікон". Проте наразі всі їхні спроби безуспішні. На Лиманському напрямку Силам оборони вдалось поки стабілізувати ситуацію – передусім зі сходу від Лимана, звідки намагаються інфільтровуватись ворожі солдати.

Водночас противник хоче наблизитись до Слов'янська та Краматорська зі сходу – з боку Сіверська, звідки Сили оборони відійшли наприкінці грудня. З цього району росіяни рухаються не лише безпосередньо на захід, а й на північний захід зі спробою форсування річки Сіверський Донець – знову ж таки, аби захопити додаткові квадратні метри на півночі Донеччини і максимально наблизитись до Слов'янська.

Найближче до цієї агломерації ворог підібрався з боку Костянтинівки, поступово накопичуючи особовий склад на східних околицях міста. Паралельно війська противника хочуть підійти до міста з півночі та півдня, щоб фактично охопити його з кількох сторін. Там позиції окупантів від міста відділяє низка сіл. Водночас ворог наносить удари по дорозі забезпечення Костянтинівки з боку Дружківки.

Краматорсько-Костянтинівська агломерація (мапа: DeepState)

"Наразі великою проблемою на фронті є те, що росіяни навчились різати нашу логістику на глибині в десятки кілометрів – fpv-дронами, скидами, дронами-ждунами", – пояснює один із співрозмовників видання.

Перерізання логістики є однією зі складовим нинішньої тактики росіян на фронті зі взяття великих населених пунктів. Найбільш характерно цю тактику можна відстежити на прикладі боїв у Покровську та Мирнограді. Ворог більше не атакує міста "в лоб".

"Нинішня тактика має три складові. Перша – обхід міст – його оточення з трьох сторін. Причому основна маса військ залишається за межами міста, а менша – починає інфільтровуватись і вести бої – це друга складова. І третя – перерізання логістики за допомогою дронів", – додає інше джерело РБК-Україна.

Саме за такою тактикою росіяни планують вести бої за Краматорсько-Костянтинівську агломерацію, обходячи укріплені міста і намагаючись створити загрозу оперативного оточення для тих наших підрозділів, що ведуть оборону.

За даними джерел РБК-Україна, у планах Москви – окупувати всю Донецьку область до 1 квітня. Такі терміни співрозмовники видання, звісно, не вважають реалістичними. З оцінок різних аналітичних центрів, зокрема і ISW, випливає, що Москва навряд чи зможе досягти цієї мети навіть до кінця 2026 року – за умови збереження західної підтримки України.

Пріоритет №2: Запорізька область

"Район Гуляйполя – наразі єдина ділянка, де росіяни вкладаються у свої плани та терміни. Вони скористались слабкістю нашої оборони на цій ділянці – там стояли підрозділи бригад, які роками не брали участі у боях, деякі з них без нормального бойового досвіду. Коли росіяни побачили, що мають тут успіхи, вони почали перекидати сюди резерви, зокрема з 76 десантно-штурмової дивізії", – зазначив один із інформованих співрозмовників РБК-Україна.

У Силах оборони стверджують, що бої в Гуляйполі все ще тривають, хоч і місто перетворилось на велику сіру зону. Одночасно з цим окупанти ведуть наступальні дії і північніше від міста – аж від "стику" з адмінмежею Донецької області – вектором на захід. Йдеться про населені пункти Прилуки, Варварівка та Добропілля Запорізької області.

Лінія фронту у Запорізькій області (мапа: DeepState)

При цьому у Запорізькій області ворог активізувався ще на двох ділянках, де він намагається наступати з півдня на північ – це район Вербового та Оріхова, а також Степногірська та Приморського (поблизу колись – Каховського водосховища).

Загальний план росіян щодо Запорізької області, як пояснюють джерела РБК-Україна, виглядає так. З Приморська росіяни планують просуватись вздовж річки Конки до Комишувахи – тим самим намагаючись перерізати логістичну дорогу, що веде до Оріхова.

Одночасно противник буде рухатись в бік Оріхівського району оборони з північного сходу – тобто з району Гуляйполя. Наступний етап плану – спроба штурму самого Оріхова з кількох напрямків. Після чого, як прогнозують співрозмовники видання, окупанти хочуть якнайближче підійти до міста Запоріжжя з південного сходу.

Така операція потребуватиме від Москви значних сил та засобів. З огляду на пріоритетність завдань росіян на фронті і бажання захопити всю Донецьку область, навряд чи вони зможуть реалізувати все і відразу. Наразі розширення окупованих територій у Запорізькій області для ворога – ціль номер два. Цю операцію, радше, варто розглядати як спробу розпорошити українські сили і додатковий важіль у процесі перемовин.

"Путін вимагає від нас всю Донецьку область. І водночас починає активні бої у Запорізькій. Їхній задум такий: поки ви опираєтесь і не хочете віддавати Донбас, я буду просуватись і в Запорізькій області, тож обирайте, що захищати", – розмірковує один із співрозмовників РБК-Україна.

Слід розуміти, що плани ворога у 2026 році не обмежуються лише цими областями. Співрозмовники у Силах оборони припускають, що противник може вдаватися до диверсійних або провокаційних дій і на інших ділянках фронту.

Інфографіка РБК-Україна

"Кожен командувач їхньої армії має завдання наступати. У них немає такого, що одні можуть відсиджуватись і тільки двоє чи троє проводять операції. Інша річ – що одним дають більше сил та засобів на це, іншим – менше, в залежності від пріоритетів. Тож ми очікуємо, що росіяни можуть вдатись до якихось провокацій і в напрямку островів біля Херсона, і в напрямку Нікополя, і в наших прикордонних областях на півночі – Сумщина та Харківщина, де Путін дав вказівку створювати так звану буферну зону", – зазначає ще одне джерело.

Сценарії

У 2026 році ми навряд чи побачимо різку зміну характеру війни. Єдина змінна в цій формулі – переговорний процес, який однаково може як привести до кульмінації, так і зійти нанівець. Якщо він не матиме реального результату, війна у 2026 році піде за найбільш інерційним сценарієм. І саме його варто розглянути в першу чергу.

Перший сценарій – Сполученим Штатам не вдається привести Україну та Росію до "єдиного знаменника": Путін продовжує наполягати на максималістських умовах, які залишаються неприйнятними для нас. Білий Дім знижує частоту зустрічей з обома сторонами і не задією жодних інструментів примусу.

За такого варіанту перебігу подій Росія з весни активізовує бойові дії після "сезонного" спаду і продовжує повільно "відкушувати" українські території, однак їй все ще не вдається захопити ні всю Донецьку, ні всю Запорізьку область. Війна переходить у 2027 рік. Такий сценарій можливий, однак не є одним із найбільш імовірних, адже подальший розвиток подій може піти або жорсткішими, або, навпаки, більш сприятливими для України траєкторіями.

"Російські наступальні дії на фронті існують паралельно переговорному процесу. Противник має сформульовані завдання на фронті, вже готові. І вони будуть наступати, поки Путін їм сам не скаже "стоп", – ділиться роздумами один із високопоставлених військових джерел РБК-Україна.

Другий сценарій виглядає ще більш загрозливим, однак його теж не можна списувати з рахунків. Росія, не маючи можливості зламати українську армію на фронті, а українське суспільство – обстрілами та терором, може піти на підвищення ставок.

Згідно з різними оцінками, Москва наразі контролює близько 75% Запорізької області. Після серії операцій та просувань там Кремль може розширити свої претензії ще і на цю область. Зрозуміло, що такі вимоги будуть неприйнятними. Тож, з високою ймовірністю Україні доведеться продовжувати війну.

Третій сценарій, який теж насправді варто чесно розглянути, виглядає так: перемовний процес досягає кульмінації, Штати і Росія змушують Україну вивести війська з Донецької області. Бойові дії припиняються, одночасно сторони фіналізують всі інші параметри зупинки війни. За такого сценарію війна формально завершується, але не знімає довгострокових ризиків для України.

Четвертий сценарій полягає у тому, що Трампу вдається у 2026 році змусити Путіна заморозити бойові дії по поточній лінії фронту, від якої сторони вже починають узгоджувати всі інші контури мирної угоди. За такого сценарію в України залишається шанс зберегти під своїм контролем частину Донецької (як і Запорізької) області і де-юре, і де-факто.

"Зараз Путін був би і не проти зупинитись, але тільки на своїх умовах – це вихід українських військ з Донецької області. Чи це єдина перспектива? Ні. Бо зупинитись він зможе або коли отримає бажані для себе умови, або коли буде поставлений у безвихідь – коли продовження війни стане для нього невиправданим і надто дорогим", – вважає один із співрозмовників.